71. Розкрийте сутність і значення ірраціоналістично-песимістичної філософії а.Шопенгауера.

За Шопенгауером, сутність особи становить незалежна від розуму воля – сліпе хотіння, невіддільне від тілесного існування людини, котра є проявом космічної світової волі, основою та істинним змістом усього сущого. Він намагався довести, що всі людські біди мають космічний характер, і тому ніякі суспільно-політичні перетворення нічого не здатні змінити в житті людини і суспільства. Ірраціоналістично-песимістична філософія А.Шопенгауера була одним із основних джерел "філософії життя", а також попередницею деяких сучасних психологічних концепцій.

На противагу класичній традиції, що розглядала дійсність як жорстко детерміновану певним упорядковуючим началом (сукупністю механічних законів, розумом, богом тощо) систему, представники «філософії життя» оцінюють навколишній світ як «хаотичний потік життя», нестримно активний життєвий універсум. Розум, свідомість відіграють у ньому скромну, суто технічну роль, оскільки, підкреслює Шопенгауер, основні життєво важливі процеси (зачаття, збереження і розвиток організму, загоювання ран тощо) відбуваються без участі інтелекту. 3. Фрейд також відводить свідомості лише підпорядковану роль «механізму захисту» від руйнівних впливів зовнішнього середовища. Основним же стимулом всіх дій людини, що визначає рівною мірою і зміст цих дій, він оголошує не розум, а сферу несвідомих потягів, нестримних, алогічних, аморальних.

72. Специфіка аналітичної психології к.Г.Юнга.

Карл Густав Юнг був одним із засновників психоаналізу, учнем і близьким другом Фрейда. Теоретичні розбіжності і обставини особистого характеру призвели до того, що Юнг створив свою власну школу, названу ним аналітичною психологією. У підході Юнга залишається визнання головної ідеї Фрейда, що сучасна людина придушує свої інстинктивні потяги, часто не усвідомлює своїх життєво важливих потреб та мотиви своїх вчинків. Якщо допомогти йому краще розібратися в ситуації, досліджуючи прояви його несвідомого життя - фантазії, сновидіння, обмовки і т.п. - То він навчиться краще справлятися зі своїми психологічними проблемами і його симптоми ослабнуть. Така в найзагальніших рисах ідея аналітичної терапії. Юнга завжди більше цікавили безпосередні переживання людей - їхні почуття, мрії, духовні пошуки, значущі події життя. Він розробляв психологію близьку до самої стихії людських емоцій. Тому він прагнув описувати різні психологічні явища такими, якими вони є. Оскільки емоційне життя в природі універсальна - всі живі істоти відчувають страх, задоволення і т.п. - То це дозволило йому припустити колективні підстави людських переживань. У людині поєднуються індивідуальне і колективне. На нього в тій же мірі вплинули, наприклад, традиції, мова і культура суспільства, якому він належить, не кажучи вже про генетичні фактори. Цього не можна заперечувати і не можна спрощувати картину психічного життя, виділяючи в ній лише пару логічних ліній. Логічна стрункість важлива для наукових дискусій, але для лікування людей потрібно мати гнучкість і широту бачення ситуацій, що виникають. Крім того, цілющу силу психоаналізу Юнг бачив не в точності пояснень аналітика, а в унікальності нового досвіду, одержуваного клієнтом на сесіях, досвіду самопізнання і трансформації своєї особистості.