Відсоток річної зміни споживчих цін
Як свідчать дані таблиці, лише у 2001 році інфляція досягла значень помірної, тобто стала меншою від 10% на рік.
Якою ж за характером та змістом була українська інфляція 90-х років? Більшість дослідників погоджуються з тим, що вона одночасно була й інфляцією попиту, й інфляцією витрат. Фактори, що визначали інфляцію, зображені на схемі.
Схема 59
Пояснення до схеми:
Головні фактори, які спричиняли інфляцію, можуть бути розмежовані на ті, що стосуються інфляції попиту (дефіцит бюджету, спричинений утриманням завеликого держсектора, та постійні інфляційні очікування споживачів), і ті, що спричиняли інфляцію витрат (скорочення виробничих можливостей, зростання цін на енергоносії, завищення цін виробниками монополістами тощо).
Дефіцит держбюджету досягав в Україні значних показників, головним чином, у зв’язку з нераціональністю його витрат. Серед них так звані витрати на народне господарство — “вливання” в колгоспно-радгоспне сільське господарство та держпідприємства промисловості, матеріально незабезпечені соціальні гарантії широким верствам суспільства, великі витрати на утримання апарату управління.
Інфляційні очікування споживачів реалізувались у надзвичайно низькій схильності до нагромадження і намаганні будь-що і якнайскоріше кожну зароблену грошову одиницю вкласти у товари.
Скорочення виробничих можливостей в Україні пов’язане з розпочатою, але не реалізованою структурною перебудовою економіки, податковим тиском на виробників, а також з надмірним скороченням рівня доходів і, відповідно, споживчих витрат. Неефективний (відносно недостатній) попит населення, крім інших чинників, також діяв в бік обмеження виробничих можливостей. Зокрема, реальна зарплата населення з 1992 по 2000 р. скоротилась у 2,34 рази.
Зростання цін на енергоносії (нафту, газ) із країн СНД (у багато разів) стало однією з причин розкручування інфляційної спіралі.
Необґрунтоване завищення цін виробниками-монополістами було і залишається можливим через повільне створення альтернативного (до державного) сектора економіки та відсутністю конкуренції.
Обмеженню інфляції починаючи з 1996 р. сприяли грошова реформа і запровадження національної валюти — гривні, а також досить жорстка політика Національного банку України, спрямована на обмеження емісії. Для закріплення здобутих результатів необхідне подолання кризового спаду виробництва, що тривав протягом 90-х років.
Підсумки теми
Кількісне вираження інфляції — тотального підвищення цін — забезпечується розрахунком показників рівня та темпу інфляції.
За характером інфляція може бути інфляцією попиту, витрат і грошовою.
Інфляція має низку негативних соціально-економічних наслідків: знецінення заощаджень, зменшення рівня споживання, поглиблення майнової нерівності, зникнення стимулів до продуктивної діяльності, гальмування технічного прогресу, втрата цінами регулюючої ролі та перехід до адміністративних заходів.
Традиційними антиінфляційними заходами у розвинутих країнах є: податково-бюджетне та кредитне регулювання попиту, контроль за зарплатою та цінами, індексація. Антиінфляційні заходи у країнах постсоціалістичного розвитку охоплюють стратегічні (довгострокова грошова політика, послаблення інфляційних очікувань, скорочення дефіциту держбюджету, протидія зовнішнім інфляційним впливам) та тактичні (збільшення товарності господарства, роздержавлення економіки, стимулювання імпорту, обмеження ліквідності грошей) заходи.