Банківська система Англії
Пояснення до схеми:
Банківська система Англії складається з трьох рівнів. Найвищий рівень обіймає Банк Англії.
У функції Банку Англії входить:
а) кредитування уряду, інших банків, деяких вітчизняних та іноземних установ;
б) обслуговування державного боргу проведенням ринкових операцій на фондовій біржі, контроль за ринком коротко- і середньострокових позичок через встановлення мінімальної ставки позичкового процента;
в) консультування Міністерства фінансів, окремих фірм і міжнародних фондів.
Середній поверх належить торговельним (акцептним) банкам і дисконтним будинкам.
Термін “торговельні (акцептні)” застосовується до 16 членів Комітету акцептних банків — особливих установ, що спеціалізуються на кредитуванні зовнішньої торгівлі, їхніми головними операціями є акцепт (тобто згода або гарантія оплати) векселів (В6) експортерів, а також внутрішніх векселів, випуск в обіг іноземних цінних паперів тих держав, які потребують кредитів (К13).
Дисконтні будинки — 11 фірм, які складають Асоціацію Лондонського дисконтного ринку, — займаються наданням коштів під векселі до закінчення строку їх дії за нижчою ціною. Таким чином, дисконтні будинки забезпечують короткострокові позички урядові, іншим банкам, фірмам.
Нижчий поверх займають комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи. Комерційні банки збирають вільні кошти і надають їх клієнтам за умови повернення з процентом, обслуговують поточні рахунки. Будівельні товариства збирають кошти і надають їх як кредити тим, хто бажає придбати нерухомість. Фінансові будинки обслуговують придбання через кредит товарів довготермінового користування. Страхові компанії надають у кредит кошти, отримані від тих фізичних осіб та підприємств, які страхують своє життя, майно, доходи тощо.
Схема 65
Банківська система сша — Федеральна резервна система
Пояснення до схеми:
Федеральна резервна система (ФРС) США виникла у 1914 р. Її головні функції:
а) контроль за пропозицією грошей;
б) нагляд за діяльністю фінансово-кредитних установ країни;
в) забезпечення розрахунків на всій території країни.
Діяльність системи спрямовується Радою керуючих, склад якої затверджується Конгресом США.
Кожен із 12 федеральних банків є центральним для тих територій, які їм підпорядковані. Федеральний банк фактично створюється комерційними, оскільки для вступу у ФРС комерційні банки мають придбати частку у капіталі Центрального (федерального) банку свого регіону. Федеральні резервні банки приймають внески від комерційних банків та ощадних установ і надають їм кредити. Крім того, федеральні банки уповноважуються Конгресом випускати в обіг гроші.
Комерційні банки — приватні установи, на які лягає головний тягар обслуговування клієнтів. Вони зобов’язуються законом тримати частину своїх коштів у центральних (федеральних) банках як безпроцентні позички.
До ощадних установ належать позичкозберігаючі асоціації, взаємозберігаючі банки, кредитові спілки.
Схема 66
Банківська система Німеччини
Пояснення до схеми:
Німецький федеральний банк (НФБ), що очолює банківську систему, відзначається високою мірою незалежності. Ні уряд, ні парламент не можуть втручатись у його діяльність, зокрема, змушуючи до емісії. Але у своїй діяльності НФБ зобов’язаний підтримувати політику федерального уряду. У ролі “банку банків” НФБ виконує такі функції:
а) кредитує комерційні банки в обмін на їхні векселі (В6) та цінні папери;
б) регулює норму банківських резервів;
в) маніпулюючи нормою процента, під який комерційні банки беруть кредит, зменшує або збільшує кількість грошей в обігу.
За сферою діяльності комерційні банки країни (4500 банків) поділяються на універсальні та спеціалізовані. Універсальні (на них припадає 78% обсягів обороту) займаються одержанням кредитів, пошуком сфер прибуткового надання коштів, здійсненням платежів в усіх сферах. Спеціалізовані зосереджують свою діяльність у певній сфері, наприклад: будівельні, ті, що надають кредит під нерухомість тощо.
За характером виникнення (формою власності) комерційні банки поділяються на громадсько-правові кредитні установи, де акціонерами є різні об’єднання громадян (50% обороту), кооперативні банки (30% обороту), приватні банки (20%).
Розгляд банківських систем дає підстави для таких узагальнень:
• банківська система країни передбачає підпорядкованість нижчих щаблів вищому, тобто ієрархію;
• у межах банківської системи існує розподіл функцій між центральним банком та іншими установами, з одного боку, та між різними елементами нижчих щаблів, — з другого;
• в арсеналі засобів впливу центрального банку на інші елементи банківської системи є: емісія грошей, норма процента, під яку надаються кредити комерційним банкам, норма банківських резервів.
Банківська система кожної країни є своєрідним інструментом для здійснення грошової політики. В цій системі, як бачимо, кожному елементу належить особлива роль у формуванні пропозиції грошей. Зокрема, Центральний банк емітує готівку і в той же час визначає можливості комерційних банків пропонувати гроші (надавати кредити) клієнтам. Комерційні та інші спеціалізовані банки і установи, приймаючи гроші від населення на депозити, примножують кількість грошей в обігу, надаючи кредити. В економічній науці є дві теорії, що визначають зміст грошової політики держави і водночас можливості впливу на економіку через зміну пропозиції грошей, це — кейнсіанство і монетаризм.