Як уявляють державне регулювання представники кейнсіанського напряму?

Відповідь на це питання має цікавити нас ще й тому, що їхні погляди були теоретичною основою практичних дій урядів розвинутих країн протягом 30 — 70-х років XX ст. Кейнсіанство досі не втратило свого значення, хоча сьогодні значно зросла прихильність до неокласичних методів регулювання.

Для створення узагальнюючого уявлення скористаємося схемою.

Схема 50

Кейнсіанське уявлення про фактори сукупних витрат і засоби державного регулювання

Пояснення до схеми:

На схемі відображені елементи сукупних витрат: споживчі витрати, інвестиційні витрати, державні витрати, фактори, що їх визначають, і засоби державного впливу на кожний з елементів.

Головними факторами споживчих витрат визначені доходи після сплати податків і схильність населення до заощаджень. Зрозуміло, що споживчі витрати будуть тим більшими, чим більшими є доходи і чим менше вони оподатковуються. Споживання і заощадження перебувають у зворотному зв’язку: чим більше домогосподарства заощаджують, тим менше вони можуть споживати, тим меншими будуть споживчі витрати. Схильність до заощадження вимірюється відношенням доходу, спрямованого на заощадження (S), до всього доходу (Y), тобто . Схильність до споживання визначається відношенням доходу, спрямованого на споживання (C), до всього доходу (Y), тобто .

Фактор рівня досягнутого багатства впливає так: чим більше багатство (нерухомість, грошові вклади, предмети довгострокового користування) мають домогосподарства, тим менше вони заощаджують і більше споживають. Фактор підвищення цін зменшує реальне багатство, яке привласнюють домогосподарства, і вимагає більших заощаджень. Фактор очікування зростання цін, як і очікування зростання доходів, стимулює збільшення поточних витрат.

Держава може впливати на доходи або через їх оподаткування, або через дотації споживачам.

Головними факторами інвестиційних витрат є: очікування чистого прибутку (його збільшення зумовлює більші інвестиції), норма позичкового процента (чим більша норма, тим менші інвестиції).

Фактор витрат на нові засоби виробництва впливає на інвестиції так: чим вони більші, тим очікувані прибутки менші, а отже, менші інвестиції. Фактор податків на підприємців, якщо вони зростають, зменшує інвестиції. Фактор технічного прогресу спонукає до нових інвестицій (інновацій). Нарешті, чим більше галузь забезпечена виробничими потужностями, тим меншою буде потреба в інвестиціях. Держава може вплинути на інвестиції через норму процента, за якою національний банк надає кредити комерційним, зменшуючи або збільшуючи пропозицію грошей, а також через зміну обов’язкових резервів комерційних банків і скуповування або, навпаки, продаж державних цінних паперів.

Факторами державних витрат є оподаткування (податки — головне джерело державного бюджету), збалансованість бюджету (дефіцитний бюджет вимагає скорочення витрат), характер державної політики (в умовах спаду виробництва необхідним стає стимулювання, в період стрімкого піднесення — стримування). Регулювання у сфері державних витрат має на меті: 1) збалансування бюджету, якщо він або дефіцитний або має надлишок; 2) пристосування податкової систему до потреб стимулювання або стримування виробництва. З цією метою застосовують продаж облігацій (О1) державної позики, зміни у податковій системі, зміни кількості грошей у обігу.

Отже, головними засобами державного втручання, за кейнсіанськими уявленнями, є оподаткування, бюджетне регулювання, вплив через норму банківського процента.

Як уже зазначалося, на противагу кейнсіанцям представники класичної теорії не бачили необхідності державного регулювання економіки. Дещо по-іншому на цю проблему дивляться сучасні класики, або, як їх ще називають, неокласики. Хоча вони є прихильниками обмеження державного втручання, але повністю його не виключають. Принциповими є такі положення неокласиків:

• у більшості випадків ринок забезпечує оптимальний розподіл ресурсів, але є деякі випадки, коли недостатність ринку для забезпечення максимальної ефективності зумовлює державне втручання;

• будь-яке державне втручання пов’язане з адміністративними витратами та побічними ефектами у вигляді послаблення дії природних ринкових сил. Тому, вирішуючи питання про допустимість державного втручання, необхідно зіставляти виграш у результатах втручання та втрати суспільства (адміністративні витрати і побічні ефекти).