32.Структура страхового ринку

Залежно від критерію розрізняю.ть інституціональну, теріторіальну,

галузеву та організаційну структури.

Інституціональна структура грунтується на розмежувані приветної,публічної або комбінірованої форми власності, на якій створюється страхова органзація. Унституціальні структура може бути представлена на корпоративними, акціонерними, взаємними, державними страховими

корпораціями.

У теріторіальному аспекті виділяють місцеві (регіональні), національні(внутрішні) та світові (зовнішні) страхові ринки.

Місцевий (регіоналний) задовольняє страхові інтереси регіону.

Національний – интереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави), світовий – задовольняє попит на страхові послуги

в масштабі світового господраства.

Ринку особистого та тайного страхування виділяють за галузевою ознакою,має свою структуру. Кожна із названих ланок (сегментацію)

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

Страхові товариства можуть об’єднуватись у спілки, асоціації, пули та інші об’єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить

законодавству України. Вони не мають права займатися страховою

діяльністю.

Страхове товариство або страхова компанія, де відбувається формування

страхового фонду і переплітаються індевідуальні, колективні та групові

інтереси.

Свої стосунки страхові товариства будують на сонові співстрахування та перестрахування з іншими страховиками.

Особливість галузевої структури ринку страхових послуг виявляється у тому, що кожен із цих ринків має свою внутрішню структуру, елементи якої формують сегменти страхового ринку в цілому, визначають специфіку взаємодії страховиків та страхувальників у процесі купівлі-продажу страхової послуги та під час задоволення потреби у страховому захисті.

33.Страхові агенти

Страховий посередник - одна із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їх комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони тощо. Закон України "Про страхування" дає таке визначення посередників: "Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Страхові агенти— громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). С. а. є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагородуна підставі договору із страховиком.

Страхових агентів поділяють на кілька типів. Найпоширенішим у нашій країні є тип страхових агентів-фізичних осіб, що працюють у тій чи іншій страховій компанії.

Роль агентів виконують також транспортні підприємства при здійсненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Вони збирають страхові внески під час продажу пасажирам проїзних квитків, а потім перераховують їх до страхових компаній.

Система генеральних агентств вважається більш зрілою формою відносин між агентами і страховими компаніями і є домінуючою формою у західних країнах. Ця система будується за територіально-адміністративною ознакою, тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється 1-2 агентства, роботу яких організують генеральні агенти, вони підбирають штат агентів, проводять навчання, визначають зону обслуговування і проводять розрахунки між агентами. При необхідності агенти можуть підбирати собі субагентів і таким чином вертикальний рівень продажу страхових послуг вибудовується у такий ланцюг:

Страхова компанія генеральне агентство агент субагент.

Переваги системи генеральних агентств полягають у її гнучкості і мобільності та відпадає необхідність утримувати великий штат співробітників і витрати коштів на утримання філій, бо агентами робота будується на контрактних засадах (франчайзинг). Використання посередників у страхуванні дозволяє страховику підвищувати свою конкурентоздатність, оскільки робить страхову послугу більш дешевою і разом з тим більш доступною страхувальнику, страховику дає можливість отримувати первісну інформацію про потреби страхувальників у тому чи іншому регіоні.