2.1.4 Обґрунтування вибору субд

На підставі аналізу сучасних систем керування базами даних і розгляду основних їхніх переваг для розробки була обрана СКБД MySQL 5.5 під керуванням ОС Windows XP . Це є найкращим вибором відносно надійності й захищеності. СКБД MySQL 5.5 обрана тому, що вона є добре захищеної реляційна системою. MySQL є рішенням для малих і середніх додатків. Входить в LAMP. Зазвичай MySQL використовується як сервер, до якого звертаються локальні або видалені клієнти, проте в дистрибутив входить бібліотека внутрішнього сервера, що дозволяє включати MySQL в автономні програми.

Гнучкість СУБД MySQL забезпечується підтримкою великої кількості типів таблиць. Більш того, СУБД MySQL постачається із спеціальним типом таблиць EXAMPLE, що демонструє принципи створення нових типів таблиць. Завдяки відкритій архітектурі і GPL-ліцензуванню, в СУБД MySQL постійно з'являються нові типи таблиць.

2.2 Проектування інформаційної системи для оптимального підбору кольору та форми зачіски.

Інформаційна система – це автоматизована версія системи нагромадження, у якій інформація зберігається в структурованому вигляді.

Робота по проектуванню інформаційної системи включає вибір:

– таблиць, що будуть зберігати інформацію, по суті являючись банком даних;

– атрибутів, що належать кожній таблиці;

– взаємозв’язків між таблицями.

Переваги використання реляційної моделі:

– незалежність логічної структури від фізичного і користувальницького представлення;

– гнучкість структури інформаційної системи (реляційна модель дозволяє згодом задавати запити про будь-які логічні взаємозв’язки, що містить інформаційна система, а не тільки про ті, котрі планувалися спочатку).

Проектування інформаційної системи є ітеративним процесом, у ході якого розроблювач крок за кроком наближається до оптимального рішення. При проектуванні, звичайно, користаються одним із двох методів: моделюванням залежностей і нормалізацією.

Розглянемо зразкову послідовність кроків проектування інформаційної системи:

1. необхідно створити список об’єктів разом з їхніми властивостями й атрибутами;

2. представити створений список у графічній формі – у виді таблиць і зв’язків між ними;

3. для кожної таблиці задати первинний ключ, тобто атрибут чи групу атрибутів, що зможуть однозначно ідентифікувати будь-який запис у майбутній таблиці;

4. установити необхідні залежності між таблицями типу “один-до-багатьох” чи “багато-до-багатьох”. Використовувати для цього поняття зовнішніх ключів;

5. для усунення логічних помилок проаналізувати створений макет структури інформаційної системи на можливість застосування правил нормалізації. По можливості провести нормалізацію, не забуваючи при цьому про простоту освоєння і продуктивності. При необхідності сформулювати запити для додавання, зміни і видалення даних;

6. продумати структуру основних запитів по вибірці і модифікації даних. Змоделювати результати запитів і при необхідності скорегувати створений макет інформаційної системи;

Одним з можливих способів представлення інформації про об’єкти і їхні властивості є графічний спосіб, відповідно до якого кожна таблиця представляється прямокутником. У заголовку цього прямокутника вказується найменування таблиці, а в самому прямокутнику указуються властивості об’єкта – поля таблиці. Одна з задач проектування інформаційної системи складається у визначенні одного чи декількох стовпців, що могли б однозначно ідентифікувати окремі рядки таблиці. Така комбінація стовпців називається первинним ключем.

На другому етапі необхідно визначити, яким образом зв’язані між собою об’єкти таблиць. Зв’язок між цими таблицями описується відношенням “один-до-багатьох”. Відношення “один-до-багатьох” записується у виді 1:N. Реляційна модель вимагає, щоб відношення “один-до-багатьох” реалізовувалося за допомогою пари первинний ключ – зовнішній ключ. Зовнішній ключ – це стовпець чи комбінація стовпців в одній таблиці, значення якої збігаються зі значеннями первинного ключа в іншій таблиці. При цьому з’являються однакові стовпці первинних і зовнішніх ключів. Це не є надмірністю, тому що підтримка несуперечності між первинними і зовнішніми ключами зв’язана з поняттям цілісності даних.

Разом з поняттям зовнішнього ключа реляційна модель включає наступне правило (правило посилальної цілісності): банк даних не повинен містити неузгоджених значень зовнішніх ключів. Неузгоджене значень зовнішнього ключа – це значення зовнішнього ключа, для якого не існує відповідного йому значення первинного ключа. Іншими словами, якщо В посилається на А, то А повинно існувати.

Проблема забезпечення того, що інформаційна система не включає ніяких невірних значень зовнішніх ключів, відома як проблема посилальної цілісності.

Для рішення цієї проблеми необхідно для кожного зовнішнього ключа відповісти на два питання:

1) що повинно відбутися, при спробі видалити об’єкт посилання зовнішнього ключа? Існують, принаймні, дві можливості:

– «обмежити» операцію видалення доти, поки існує посилання, тобто заборонити видалення об’єкта, на котрий існує посилання;

– «каскадувати» операцію видалення, тобто видалити також усі записи, що мають таке ж значення зовнішнього ключа.

2) що повинно трапитися, при спробі обновити первинний ключ, на який посилається зовнішньої ключ? Існують, принаймні, дві можливості:

– «обмежити» операцію відновлення до моменту, поки існує посилання, тобто заборонити відновлення об’єкта, на котрий існує посилання;

– «каскадувати» операцію відновлення, обновляючи також усі значення зовнішнього ключа.

Розглянемо різницю між даними й інформацією.

Дані – це статичні значення, що зберігаються в таблицях інформаційної системи, а інформація – це зведення, що запитуються користувачем і надаються йому в найбільш зручній формі. Дані зберігаються, а інформація запитується.

Дані в інформаційній системі є інтегрованими і загальними. Під поняттям інтегровані дані мається на увазі можливість представити інформаційну систему як об’єднання декількох окремих таблиць даних. Під поняттям загальні дані мається на увазі можливість використання окремих даних різними користувачами в один і той же час.

Інформаційну систему застосовують для збереження постійних даних. Під поняттям «постійні» мають на увазі дані, що відрізняються від інших, більш мінливих даних, таких як проміжні результати, вхідні і вихідні дані.

Вхідні дані – це зведення, передані системі. Вона може стати причиною змін у постійних даних, а також може стати частиною даних.

Вихідні дані – це повідомлення і результати, які видає система. Цю інформацію одержують з постійних даних. Розглянемо переваги використання інформаційної системи:

– можливість скорочення надмірності даних;

– можливість усунення суперечливості (інформація повинна зберігатися тільки в одному записі);

– можливість загального доступу до даних;

– можливість дотримання стандартів (стандартизація представлення даних найбільш важлива для обміну і перенесення даних між системами);

– можливість введення обмежень для забезпечення безпеки (для різних типів доступу (вибірки, вставки, видалення і т.д.) і різних частин інформаційної системи можна установити різні правила доступу);

– можливість забезпечення цілісності даних (забезпечення правильності і точності даних в інформаційній системі);

– можливість збалансувати суперечливі вимоги (знаючи загальні вимоги всього підприємства, адміністратор інформаційної системи може структурувати її таким чином, щоб обслуговування в цілому для підприємства було найкращим);

– незалежність збереження даних.

Реляційний підхід до керування інформаційної системи заснований на математичній моделі, що використовує методи реляційної алгебри і реляційного числення.

Реляційна модель забезпечує незалежність даних на двох рівнях – фізичному і логічному. Фізична незалежність даних означає, що представлення даних абсолютно не залежить від способу їхнього фізичного збереження. Фізичне переміщення даних ніяким чином не може вплинути на логічну структуру інформаційної системи і сприйняття даних. Логічна незалежність означає, що зміна взаємозв’язків між таблицями, стовпцями і рядками не впливає на правильне функціонування програмних додатків і поточних запитів.

Реляційна модель вимагає, щоб діалог з інформаційною системою вівся єдиною мовою. Такою мовою стала мова структурованих запитів – SQL. Її можна розглядати як не процедурну мову програмування, тому що вона дозволяє користувачу виразити те, що він хоче одержати, не вдаючись у деталі самого процесу. Будь-яка операція по вибірці, модифікації, чи визначенню адмініструванню виконується за допомогою оператора команди SQL.