§ 3. Виконання договорів про перевезення вантажів

За договором про перевезення вантажу транспортна організація — перевізник повинна доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві). Проте належне виконання договору перевізником обумовлене додержанням ним ряду умов, що випливають із договору або безпосередньо зі статуту (кодексу) і необхідні для нормального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, стосується стану перевізних засобів. Перевізник повинен подавати під навантаження справні вагони й контейнери, придатні для перевезення певного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття, а в разі потреби — промиті та продезинфіковані. Придатність вагонів для перевезення вантажу визначає відправник, засобами якого здійснюється завантаження, або залізниця, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці, а придатність контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів — відправник.

Розрізняють справність рухомого складу для перевезення вантажу у технічному та комерційному відношеннях. Вагон чи контейнер може бути технічно справним, однак непридатним для перевезення конкретного вантажу в комерційному відношенні. Наприклад, контейнер має стійкий сторонній запах, а до навантаження призначено продовольчі товари, що сприймають цей запах. Під придатністю рухомого складу в комерційному відношенні для перевезення цього вантажу слід розуміти технічний і фізичний стани рухомого складу, від яких залежить забезпечення збереженості вантажу при перевезенні. Тому, якщо поданий під навантаження вагон або контейнер за своїм технічним станом або у комерційному відношенні не забезпечить збереження вантажу при перевезенні, вантажовідправник може відмовитися від навантаження його у цей рухомий склад.

При морських перевезеннях вантажів перевізник повинен заздалегідь, до початку рейсу, привести судно в мореплавний стан: забезпечити технічну придатність судна до плавання, належним чином спорядити його, укомплектувати екіпажем І забезпечити всім необхідним, а також привести трюми та всі інші приміщення судна, де перевозиться вантаж, у такий стан, який забезпечував би приймання, перевезення та збереження вантажу (ст. 143 Кодексу торговельного

Ї4 Глава 55

)реплавства). Такі самі обов'язки перевізника передбачено правилами, що ють на річковому та автомобільному транспорті.

У поняття придатності рухомого складу включається і вимога щодо належно-і опломбування перевізних засобів. Так, завантажені криті вагони та цистерни юмбуються пломбами залізниці, коли вона їх завантажувала, та пломбами від-завника, коли транспортні засоби завантажував відправник. Опломбування пе-:криває доступ до вантажу під час його перевезення.

Перевізник повинен забезпечити цілість і схоронність прийнятого до пере-:зення вантажу. Цей обов'язок виникає з моменту одержання перевізником інтажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. По-шення перевізником цього обов'язку призводить до відповідальності за втрату, їдостачу, псування чи пошкодження вантажу. Забезпечення цілості і схорон-)сті вантажу включає також додержання особливих правил перевезення, що осуються певних видів вантажів. Так, вантаж, який швидко псується при пе-ївезенні, потребує додержання відповідних температур. На автомобільному )анспорті контроль за температурним режимом здійснюють контрольно-пропу-ші пункти автотранспортних організацій, що відображається у листі контроль-

Перевізник повинен своєчасно виконати свій обов'язок з доставки вантажу ) пункту призначення та видачі його одержувачеві. Строки доставки встанов-оють транспортні статути (кодекси) або правила перевезення. Якщо строк до-гавки у зазначеному порядку не встановлений, сторони мають право визначити зго у договорі (ст. 364 ЦК УРСР, п. 1 ст. 938 ЦК України). При перевезеннях прямому змішаному сполученні строки доставки вантажів встановлюють за су-пністю строків доставки їх залізничним та іншими видами транспорту і обчис-(Оють на основі чинних на цих видах транспорту правил обчислення строків до-гавки (ст. 171 Статуту внутрішнього водного транспорту, ст. 118 Статуту зтомобільного транспорту).

Існує кілька частин строків доставки вантажу, зокрема на залізничному занспорті вони включають: а) час на виконання необхідних дій з відправлення антажу; б) час на транспортування, тобто перебування вантажу в дорозі; ) строк на видачу вантажу одержувачеві. Строк доставки залежить і від швид-зстї (вантажної чи великої), якою відправлено вантаж. Вантаж вважається до-гавленим у строк, визначений законом чи договором, якщо на станції призна-ення його розвантажено засобами залізниці чи вагон (контейнер) з вантажем одано під розвантаження засобами одержувача до закінчення встановленого гроку доставки. При затримці подачі вагонів (контейнерів) під розвантаження наслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, що залежать від цержувача, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на стан-ію призначення до закінчення встановленого строку доставки (ст. 41 Статуту алізниць). На автомобільному транспорті дуже важливою є фіксація у товарно-ранспортних накладних часу прибуття й вибуття автомобілів під навантаження бо розвантаження. Відповідно до ст. 53 Статуту автомобільного транспорту час рибуття автомобіля під навантаження обчислюється з моменту пред'явлення одієм дорожнього листа в пункті навантаження, а час прибуття автомобіля під озвантаження — з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної наклад-ої у пункті розвантаження. На морському транспорті строки доставки вантажів ожуть бути встановлені законом чи договором, а в разі їх відсутності вантаж

Транспортні договори 285

доставляється відповідно до строків, звичайно прийнятих у морській практиці (ст. 160 Кодексу торговельного мореплавства).

Нарешті, у пункті призначення перевізник повинен видати вантаж одержувачеві, зазначеному в транспортному документі.

Видача вантажу одержувачеві — завершальний процес перевезення. Перевізник повинен повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Так, залізниця повідомляє одержувача в день прибуття вантажу, проте не пізніше 12 годин наступного дня.

Разом з тим одержувач повинен прийняти вантаж від перевізника і вивезти його зі станції (порту) призначення. Одержувач має повністю розвантажити вагони, цистерни та контейнери. Після розвантаження вагони та контейнери мають бути очищені всередині і ззовні. Очищення і промивання, а в разі потреби дезинфекція вагонів після перевезення тварин, птиці, сирих продуктів та вантажів, які швидко псуються, здійснюються засобами залізниці за рахунок одержувача.

При видачі вантажу в пункті призначення перевізник та одержувач повинні додержуватися правил, чинних на певному виді транспорту. Відповідно до ст. 66 Статуту автомобільного транспорту перевізник при здачі вантажу одержувачеві зобов'язаний перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу в разі:

• прибуття вантажу в несправному кузові рухомого складу або у справномукузові, але з пошкодженими пломбами чи з пломбами попутної вантажної автостанції;

• прибуття вантажу, який швидко псується, з порушенням строків доставкиабо встановленого правилами перевезення температурного режиму;

• прибуття вантажу, навантаженого автотранспортним підприємством, і видачі його зі складу вантажної автостанції тощо.

В усіх інших випадках тарні та штучні вантажі видає автотранспортне підприємство, перевіряючи вагу і стан вантажу тільки у пошкоджених місцях. При їх виявленні, а також за інших обставин, які можуть впливати на стан вантажу, перевізник має провести перевірку вантажу в пошкоджених місцях за товарно-транспортною накладною з розкриттям пошкоджених місць.

На станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

• прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні(контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутнихстанцій;

• прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження підчас перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб,якщо таке перевезення передбачене Правилами;

• прибуття вантажу, що швидко псується, з порушенням граничного терміну або з порушенням температурного режиму в рефрижераторних вагонах;

• прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

• видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

• прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача уРозмірах, передбачених Правилами перевезення вантажів (ст. 52 Статуту залізниць).

?86 _ Глава 55

Перелік випадків, коли перевізник зобов'язаний перевіряти кількість місць, їагу і стан вантажу в пункті призначення, передбачений також ст. 100 Статуту шутрішнього водного транспорту. Згідно зі ст. 165 Кодексу торговельного море-їлавства одержувач і перевізник мають право вимагати до видачі вантажу його гляду та перевірки кількості. Зумовлені цим витрати несе особа, яка зажадала )гляду та перевірки вантажу. Вантаж вважається виданим з часу, коли одержу-шч розписався в дорожній відомості про одержання вантажу (ст. 95 Статуту шутрішнього водного транспорту). На автомобільному транспорті одержання іантажу засвідчують підписом і печаткою одержувача на трьох примірниках то-іарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у водія-експедитора ст. 72 Статуту автомобільного транспорту).

З фактом укладення договору перевезення вантажу певні права та обов'язки іиникають також у відправника вантажу. Деякі з них передбачені транспортники статутами (кодексами) і правилами перевезення вантажів і передують укладенню договору, зокрема:

відправник повинен пред'явити вантаж до перевезення у належному стані, і справній тарі та упаковці, відповідно до державних стандартів і технічних 'мов, які забезпечують повну його схоронність. Усі необхідні для перевезення іатеріали (стойки, прокладки тощо) заготовляє І подає відправник (ст. 142 Кодексу торговельного мореплавства, статті 52 і 56 Статуту автомобільного транс-юрту);

відправник водночас з пред'явленням вантажу подає перевізникові необхідну :ількість примірників правильно заповнених транспортних документів, а та-;ож додає до них усі документи, необхідні для додержання санітарних, митних, ;арантинних та інших правил. На залізничному та внутрішньому водному транс-іорті на посвідчення прийняття вантажу до перевезення відправникові видаєть-я вантажна квитанція чи квитанція. При морських перевезеннях відправник ра-ом з вантажем подає перевізникові завантажувальний документ, на підставі кого перевізник видає відправникові коносамент (ст. 137 Кодексу торговельного гореплавства).

З метою ефективного використання транспортних засобів відправник пови-іен, за загальним правилом, повністю і раціонально завантажити їх.

Водночас на морському транспорті на вимогу відправника, якому для переве-ення надано все судно (чартер), перевізник повинен відправити судно в плаван-я, хоч би не весь вантаж був завантажений. Перевізник у цьому разі зберігає раво на повний фрахт, тобто плату за перевезення (ст. 155 Кодексу торговель-ого мореплавства).

Вантажовідправники повинні своєчасно завантажувати подані їм транс-ортні засоби. На залізничному транспорті строки навантаження та розванта-сення вантажів залежать від способу (механізованого чи немеханізованого) про-едення цієї операції. При морських перевезеннях строк, протягом якого вантаж гає бути завантажений на судно (сталійний час), визначається угодою сторін, за її відсутності — строками, прийнятими в порту завантаження. Угодою сто-ін може бути встановлений додатковий, після закінчення строку завантаження, ас для очікування (контрсталійний час). Перевізник має право після закін-ення контрсталійного часу відправити судно в плавання, якщо навіть увесь обу-овлений вантаж не завантажено на судно з причин, не залежних від перевізни-

Транспортні договори 287

ка. При цьому він зберігає право на одержання повного фрахту (статті 148—150 Кодексу торговельного мореплавства).

За договором про перевезення відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Плата за перевезення вантажів справляється залежно від відстані, яка визначається згідно з планом формування вантажопотоків.

Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажо-багажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, проводяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін, у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — вносять плату. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами перевезення вантажів.

За договором морського перевезення усі належні перевізникові платежі сплачує відправник (фрахтувальник). У випадках, передбачених угодою відправника з перевізником, а при перевезеннях у каботажі — чинними на морському транспорті правилами, допускається переведення платежів на одержувача. Фрахт сплачується повністю за вантаж, що загинув або пошкоджений з причин, за які перевізник не несе відповідальності. За вантаж, який загинув внаслідок аварії судна чи іншого нещасного випадку або був насильно захоплений, фрахт не береться, проте повертається у разі його внесення наперед. Якщо після загибелі судна вантаж було врятовано чи після його захоплення було звільнено, то перевізник має право на фрахт пропорційно відстані, яку фактично пройшло судно (статті 170 і 174 Кодексу торговельного мореплавства).

На автомобільному транспорті до внесення перевізної плати автотранспортні підприємства вантажі до перевезення не приймають (ст. 104 Статуту автомобільного транспорту). Крім транспортних послуг при перевезенні вантажів, автотранспортні підприємства за договорами з відправниками чи одержувачами надають за плату додаткові послуги (експедиційні операції, зберігання вантажів тощо). На деяких видах транспорту передбачається винагорода (премія) за дострокове навантаження або розвантаження транспортних засобів. Наприклад, за угодою сторін у договорі морського перевезення може бути передбачена винагорода за закінчення вантаження судна раніше, ніж це передбачено стадійним часом (ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства).