- •Кафедра менеджменту Міжнародний менеджмент
- •Тема 1. Глобалізація – основа міжнародного бізнесу
- •1. Періодизація розвитку міжнародного бізнесу
- •1. Комерційна ера (1500-1850 рр.)
- •2. Ера експансії (1850-1914 рр.)
- •3. Ера концесій (1914-1945 рр.)
- •4. Ера національних держав (1945-1970 рр.)
- •5. Ера глобалізації (починаючи з 70 рр. Хх ст.)
- •2. Сутність та фактори глобалізації
- •3. Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту
- •Особливості етапів інтернаціоналізації фірми
- •4. Шляхи і обмеження інтернаціоналізації бізнесу і менеджменту
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Суть міжнародного бізнесу і менеджменту
- •1. Основні цілі міжнародного бізнесу
- •2. Основні форми міжнародного бізнесу
- •1. Експортно-імпортні операції
- •2. Локальне складування і продаж
- •3. Локальне виробництво (складання) і продаж
- •4. Ліцензування
- •5. Спільні підприємства
- •6. Прямі іноземні інвестиції
- •7. Міжнародні контракти на будівництво, управління та ін.
- •3. Сучасний досвід підготовки менеджерів для міжнародного бізнесу
- •Порівняльна характеристика функцій менеджменту для національних та міжнародних компаній
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Середовище міжнародного менеджменту
- •1. Міжнародна корпорація і зовнішнє середовище
- •2. Класифікація секторів зовнішнього середовища
- •3. Оцінювання впливу секторів зовнішнього середовища на діяльність міжнародних корпорацій
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Культурний контекст міжнародного менеджменту
- •1. Національні школи і досвід менеджменту в різних країнах
- •2. Порівняльний аналіз американського і японського менеджменту
- •Порівняльна характеристика японського і американського підходу до менеджменту
- •3. Характеристика менеджерів деяких країн, національні стереотипи
- •Контрольні запитання
- •Тема 5. Характерні риси міжнародного менеджменту
- •1. Відмінність внутрішнього й міжнародного бізнес-середовища
- •Порівняльна характеристика середовища для національних і міжнародних компаній
- •2. Здатність менеджерів до міжнародного бізнесу і методи їх визначення
- •Порівняльна характеристика більш і менш придатних менеджерів до міжнародного бізнесу
- •3. Рольові функції міжнародного менеджера
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Основи стратегічного планування в міжнародних корпораціях
- •1. Сутність стратегічного планування в мнк
- •2. Особливості визначення місії та стратегічних цілей мнк
- •3. Процес реалізації стратегії, контролю та оцінки результатів діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях
- •1. Джерела інформації для прийняття рішень
- •2. Чинники, що впливають на процес прийняття рішень
- •3. Рівні прийняття рішень в мнк
- •Показники, що впливають на рівень прийняття рішень
- •4. Прийняття рішень на рівні корпорацій та на рівні структурних підрозділів
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Організація міжнародних ділових операцій
- •1. Особливості функції організації в міжнародному менеджменті
- •2. Організація зовнішньоекономічної діяльності на великих підприємствах
- •3. Управління експортною діяльністю малих і середніх підприємств
- •Контрольні запитання
- •Тема 9. Управління Людськими ресурсами в міжнародному бізнесі
- •1. Сутність і стратегії управління персоналом на міжнародному рівні
- •2. Ціннісна орієнтація та адаптація персоналу в мнк
- •3. Особливості і досвід управління персоналом в провідних міжнародних корпораціях
- •Контрольні запитання
- •Тема 10. Комунікації в міжнародному бізнесі
- •1. Природа і основні типи міжнародних комунікацій
- •2. Бар’єри в міжнародних комунікаціях
- •3. Підвищення ефективності міжнародних комунікацій
- •Контрольні запитання:
- •Тема 11. Мотивація в міжнародному менеджменті
- •1. Форми стимулювання персоналу міжнародної фірми
- •2. Використання міждержавних порівнянь у мотивації учасників
- •3. Основні концепції мотивації
- •Контрольні запитання
- •Тема 12. Управління багатонаціональними корпораціями
- •1. Форми багатонаціональних компаній
- •2. Холдингова форма організації корпорацій
- •3. Форми й механізми організації міжнародних стратегічних альянсів
- •Види міжнародних альянсів та їх призначення
- •Контрольні запитання
- •Тема 13. Контроль і звітність міжнародних організацій
- •1. Особливості контролю в міжнародному середовищі
- •2. Основні типи та особливості контролю в міжнародних корпораціях
- •3. Системи обліку країн світу
- •4. Міжнародні стандарти фінансової звітності
- •5. Фінансова звітність міжнародних корпорацій
- •Контрольні запитання
- •Тема 14. Міжнародний фінансовий менеджмент
- •1. Завдання і напрямки фінансового менеджменту міжнародних корпорацій
- •Система планування, контролю і регулювання фінансових операцій міжнародних корпорацій
- •2. Система фінансування міжнародної діяльності компанії
- •3. Методи захисту від валютних ризиків
- •Контрольні запитання
- •Тема 15. Технологічна політика міжнародних корпорацій
- •1. Цілі і напрямки сучасної технологічної політики
- •2. Міжнародний ринок технологій
- •Використання форм науково-технічного співробітництва в сучасному міжнародному бізнесі
- •3. Планування й організація нддкр на міжнародному рівні
- •Контрольні питання
- •Тема 16. Етика міжнародного бізнесу
- •1. Принципи всесвітньої етики
- •2. Концепція соціальної відповідальності бізнесу, ділова репутація
- •3. Види і витрати соціальної відповідальності
- •Вигоди і втрати від активної соціальної політики міжнародної корпорації
- •Контрольні питання
- •Тема 17. Глобальні Перспективи міжнародного менеджменту
- •1. Причини перебудови і змін в тнк
- •2. Антикризовий менеджмент в системі перебудови мнк
- •3. Розбіжності інтересів і перебудова тнк
- •Обсяг зусиль по перебудові організації
- •Оцінка результатів перебудови
- •Контрольні питання
- •Список рекомендованої літератури
3. Характеристика менеджерів деяких країн, національні стереотипи
Відмінності між культурами виражаються у неспівпадінні установок з приводу влади, значення роботи, ролі жінки у суспільстві, готовості ризикувати і навіть кольорів. Встановлено, що саме проблеми людини, зумовлені роботою в іншій культурі, як правило, стають причиною невдач. Щоб досягти успіхів, організаціям і керівникам потрібно виявляти культурні відмінності і відповідним чином змінювати поведінку в міжособових контактах, стиль і методи ділової практики і керівництва. Особливий інтерес становить врахування національних стереотипів у діяльності міжнародного менеджера.
Американський національний стереотип (США)
Жителя США можна вважати продуктом змішання різних національних культур, умови життя і багаторічний «клімат демократії» дозволили певною мірою взяти все найкраще від різних націй і формувати з нащадків емігрантів образ типового американця, що характеризується такими рисами:
1. Жорсткий прагматизм, орієнтація на реальну справу, що приносить користь, повага і прагнення до матеріального достатку і заробляння грошей.
2. Цільовий динамізм: американець завжди бачить життєві, ділові та інші цінності, яких хоче досягти, і постійно «заряджений» на дії щодо їх досягнення. Тому досить швидко переходять до суті справи, не гаючи часу на формальності.
3. Американець виключно з повагою ставиться до часу як найважливішого ділового ресурсу. Тому дуже не люблять перерв у бесіді, цінують у людях пунктуальність, тривалість переговорів, як правило – півгодини-година і переважно один на один.
4. Визначальні особисті риси типового американця – це глибокий індивідуалізм і впевненість у тому, що лише ти сам можеш все зробити для себе і, відповідно, виняткова самостійність у прийнятті і реалізації рішень, рівно як і повна готовність нести за них усю необхідну відповідальність. Вкрай скептичне ставлення їх до допомоги держави і взагалі до ролі влади в житті індивіда. Влада повинна забезпечувати законність і встановлювати правила гри, після чого має відійти.
5. Ставлення до інших людей і комунікативні риси характеризуються загальною дружелюбністю, відвертістю і щирістю, готовністю до співробітництва і пошуку розумних компромісів, прагненням до отримання всієї потрібної інформації і готовністю обмінюватись нею з партнерами. Суворо орієнтуючись на закон і встановлені юридичні норми, американці у той самий час цінують неформальні відносини і, що називається, роботу на довірі (без підписання з кожного приводу паперів, печаток, протоколів і т. д.).
6. Розподіл ділового й особистого в діловій практиці і поведінці.
7. В американцях часто патріотизм і гордість за свою країну переходять у певні прояви етноцентризму. Нерідко можуть вважати, що партнер з переговорів неодмінно повинен керуватися тими ж правилами, що й вони самі.
8. Американці вміють і люблять торгуватися, їх лякає не ризик, а некомпетентність партнера.
Англійський національний стереотип
1. Прагматичність, орієнтація на справу і дію, життєвий здоровий глузд. При цьому в англійців не спостерігається американської пристрасті до грошей і збільшення доходу як головного мірила життєвих досягнень. Англійці вважають, що оптимальне рішення можливо знайти по ходу переговорів залежно від партнера, тому ініціативність з іншої сторони тільки вітається.
2. Нелюбов до абстрактних проектів, за якими не стоїть реальної справи. Вони скоріше готові додумати необхідне у процесі, але якомога швидше почати щось робити і практично вирішувати поточні проблеми. Спроба переконати англійця шляхом уміло побудованого плану проекту, його детального опрацювання на папері буде значно менш ефективна, ніж демонстрація ділових рис партнера у дії.
3. Почуття власної гідності, усвідомлення необхідності дотримання етичних норм і загальноприйнятих традиційних правил, навіть якщо ці норми і правила не записані у жодних законах. Загальновідома терпимість до чужих поглядів, думок, переконань, мужність і холоднокровність. В процесі переговорів англійці старанно обходять все те, що може бути розцінене як вторгнення в чуже особисте життя.
4. Глибока повага до традицій. Цей традиціоналізм може набувати різних форм, зокрема, форми відомого консерватизму.
5. Певний етноцентризм, але порівняно з американським більш прихований, винятково коректний і, як правило, не проявляється у формах, що зачіпали б національні почуття інших людей.
6. Під час переговорів можна не боятися мовчати: зайвими розмовами можна зашкодити справі. Рукостискання прийняті лише на першій зустрічі.
7. Велика Британія нагромадила величезний досвід управління у своїх колишніх колоніях і ще за колоніальних часів відрізнялась точністю і гнучкістю менеджменту. Не випадково відмічається особлива ефективність англійських колоніальних адміністраторів, які з невеликою кількістю службовців і відносно обмеженими військовими контингентами були здатні забезпечувати ефективне управління величезними територіями. В англійців є чому повчитись у розумінні вести справи в різних країнах, сприймати та адаптувати чужу культуру в інтересах бізнесу, грамотно будувати відносини з місцевою владою.
Французький національний стереотип
1. Інтелектуалізм, любов до гармонії проявились у сфері ділового життя. Жодна європейська нація не займається побудовою досконалих планів, проектів і програм так, як це роблять французи. Сам процес пізнання, побудови досконалої логічної схеми, обробки її деталей – усе це стихія, в якій француз почувається у своєму середовищі, тому і переговори з ними проходять у повільному темпі. Спроби прискорити переговори можуть лише зашкодити справі. Письмові контракти – дуже коректні й не припускають різночитань.
2. Побоювання і нерішучість у сфері реалізації і практичного виконання. Оскільки дійсність погано укладається в гармонічні логічні схеми і потребує їх перегляду, то таке ставлення до реалізації планів є звичайною реакцією.
3. Нелюбов до компромісів і більша, ніж в інших націй, схильність до конфліктів під час вирішення різних проблем. Пошук компромісу так чи інакше порушує початкову довершеність логічної схеми, яка, на думку автора, і повинна була б ефективно розв’язати проблему. Коли ж у зіткненні з дійсністю схема виявляється непридатною і потребує компромісу, то реакція француза – конфлікт і суперечка. Оскільки «стрункі логічні схеми» весь час натикаються на «нелогічну дійсність», то, щоб не загрузнути в нескінченних конфліктах, нація створює і постійно розвиває гігантську регламентуючу систему законів, правил, офіційно затверджених установок. Правознавці стверджують, що система французького законодавства – одна з найгроміздкіших у світі.
4. Ніхто так не розкутий, вільний від умовностей, природний і відрізняється гумором і винахідливістю в неофіційній обстановці на противагу строгим схемам, законам і регламентам у діловому та офіційному житті, як французи.
5. Ділові переговори французи зазвичай люблять починати об 11 годині ранку, але не відрізняються точністю й не завжди пунктуальні. Про справи з ними прийнято говорити тільки після того, як подадуть каву. Вони не люблять відразу обговорювати питання, що їх цікавить найбільше.
Німецький національний стереотип
Починають переговори, якщо твердо впевнені в тому, що прийдуть до якоїсь угоди з партнером. Відомі своєю пунктуальністю і педантизмом, суворо дотримуються протоколу. Ретельно проробляють свою позицію, прагнуть обговорювати питання послідовно. Цінують чесність і прямоту, люблять наводити факти й приклади, цифри, схеми, діаграми. Під час переговорів з ними треба бути логічним в аргументації і точним у викладенні фактів. Наполягають на твердому виконанні прийнятих зобов’язань і на сплаті високих штрафів у випадку їхнього невиконання. Ділові зв’язки з німецькими фірмами можна встановити шляхом обміну листами із пропозиціями про співробітництво.
Італійський національний стереотип
Італійці експансивні, товариські й рвучкі. В основному ведуть переговори відповідно до загальноприйнятих норм. Дрібні фірми, як правило, більш енергійні й активні при встановленні контактів, прагнуть не затягувати розв’язання організаційних питань, охоче йдуть на альтернативні варіанти угоди. Велике значення для них мають неформальні контакти з партнерами в тому числі й у неслужбовий час. Для налагодження ділових відносин досить обміну офіційними листами із пропозиціями про співробітництво.
Іспанський національний стереотип
Іспанці щирі, приязні, відкриті, мають почуття гумору й здатні працювати в команді. Переговори з іспанськими підприємцями зазвичай протікають не занадто динамічно. Регламенту переговорів дуже часто не дотримуються. Іспанці належать до тих людей, які зустрічають незнайому людину за одежиною. В Іспанії не прийнято запрошувати ділових партнерів додому.
Національний стереотип країн Близького і Середнього Сходу
1. Прагнення до створення обстановки неквапливості, дружелюбності і довіри у всіх справах, які веде бізнесмен. Факт, що носії східної культури більшою мірою орієнтовані на саму роботу, аніж на її результати, відповідає східному ставленню до часу. Він для них уособлює безкінечність, а спроба загнати всі справи в жорсткі часові рамки планів і програм – як неминуче зло. Створення довіри потребує часу і терпіння, а все це не вкладається в жорсткі, розписані за датами, західні схеми менеджменту.
2. Прагнення уникати будь-якої конфронтації і критики у ділових стосунках. Керівники прагнуть будь-якою ціною зберегти дружні відносини і атмосферу загального порозуміння, навіть не на користь справі, уникаючи будь-яких, навіть очевидно назрілих конфліктів. Працюючи на Сході, доведеться шукати тонкі обхідні шляхи і подавати необхідність тих чи інших змін у красивій обгортці дружелюбності і злагоди.
3. Дуже розвинута гордість і страх «втратити обличчя». Емоційні і легко збуджувані навіть від незначного зауваження або події.
4. Потрібно по можливості суворо додержуватись прийнятого раніше порядку переговорів, загальної канви бесіди; якщо виникає необхідність обговорити незаплановану тему, потрібно дати час і можливість партнеру ознайомитись із нею, ця адаптація відбувається у східного партнера повільніше; стежити за звучанням своєї мови, не допускати різких або грубо озвучених слів, прагнути до максимальної теплоти і дружелюбності у звуках, позах, жестах, виразі обличчя.
5. Завжди намагаються залишити за собою можливість продовжити контракти, якщо стає очевидним, що цього разу угоди досягти не вдасться.
Японський національний стереотип
1. Надзвичайно продуктивне поєднання працьовитості і терпіння з таким же внутрішнім прагненням до краси і досконалості. Системи і методи управління якістю в Японії ідеально підходять до національного стереотипу, і в цьому головна причина їх результативності.
2. Безумовні традиціоналісти, але, разом з тим, оригінали. Ретельно зберігаючи все краще у своїй культурі, вони жадібно сприймають і досить уміло адаптують кращі досягнення інших країн і націй. Природна гнучкість і адаптація.
3. Дисциплінованість і відданість почуттю відповідальності перед колективом, визнання безумовного авторитету колективу, готовність приносити в жертву йому свої особисті потреби та інтереси.
4. Ввічливість, делікатність, акуратність, порядність, відданість володінню собою та абсолютному контролю над поведінкою й емоціями.
5. Бажають отримати про партнера і його пропозицію вичерпну інформацію. Терпіння вважають однією з головних чеснот, обговорення ділових питань починається із другорядних деталей і йде дуже й дуже повільно.
6. Намагаються не вступати у відкриту конфронтацію зі співрозмовником. В той же час часто відповідають поступкою на очевидну поступку з боку партнерів.
7. Їхня мораль розділяє вчинки не на гарні і погані, а на належні моменту і неналежні йому, тому японці думають, що угода з партнером має чинність лише доти, поки зберігаються умови, в яких вона була досягнута. Не люблять ризикувати, і прагнення не програти може виявитися в них сильнішим, ніж бажання виграти.
Китайський національний стереотип
Під час ділових зустрічей уважні до збору інформації, що стосується предмета переговорів і створення «духу дружби». Його вони ототожнюють із гарними особистими відносинами партнерів з переговорів. Схильні чітко розмежовувати окремі етапи ділових зустрічей. Поступки роблять лише під самий кінець зустрічі. Остаточно китайці схиляються до угоди з партнером не за столом переговорів, а в себе в будинку. В останній момент можуть внести у вже парафовані домовленості вигідні для себе виправлення й застереження. Люблять затягувати переговори.
Корейський національний стереотип
Високо цінують особисті контакти, безпосереднє спілкування. Зав’язати з ними контакти в письмовій просто неможливо. Щоб домовитися про зустріч, необхідні посередники. Корейці – відкриті, комунікабельні, виховані люди, але зазвичай ведуть переговори досить напористо й агресивно. При цьому традиційно розтягують протокольну частину. Не схильні подовгу обговорювати другорядні деталі угоди. Цінують ясність і чіткість викладу думок і пропозицій з боку партнерів з переговорів. Їх цікавить безпосередній, найближчий результат власних зусиль.
