3. Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту – поєднання зусиль національних і міжнародних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій. Багатонаціональні компанії, корпорації (МНК) – організації, що здійснюють бізнес у двох або більше країнах, тобто здійснюють значні ділові операції і мають інтереси на ринках іноземних країн. Два основних типи виробництва у багатонаціональних корпораціях:

- багатонаціональне виробництво – компанія має окрему стратегію щодо кожної країни і конкурує з місцевими підприємствами;

- глобальне виробництво – міжнародні компанії конкурують між собою по всьому світу.

Інтернаціоналізація бізнесу передбачає проходження компанією певних етапів розвитку. Завдання та спрямованість менеджменту на шляху інтернаціоналізації еволюціонують по мірі розширення діяльності корпорації та виходу її на нові ринки. Цей процес представлено у табл. 1.1.

Більш розгорнуту схему інтернаціоналізації бізнесу пропонує Н. Адлер. Фірма у своєму глобальному розвитку проходить наступні етапи:

1. Національні фірми;

2. Міжнародні фірми;

3. Мультинаціональні фірми;

4. Глобальні фірми.

Таблиця 1.1

Особливості етапів інтернаціоналізації фірми

Завдання та орієнтації	Національний бізнес	Початковий етап	Етап локальної експансії	Транс-національний етап
Завдання менеджменту	Підвищення прибутковості на національному рівні	Вибір зарубіжних ринків та вихід на них	Підвищення ефективності локальної ринкової експансії	Глобальна раціоналізація та досягнення синергійного ефекту від розширення масштабів діяльності
Оцінка значущості міжнародної діяльності	Потенційне джерело прибутку і нові ринки збуту	Важливе доповнення до національного бізнесу	Перевершення обсягів внутрішнього бізнесу	Стратегічна умова успіху і розвитку

4. Шляхи і обмеження інтернаціоналізації бізнесу і менеджменту

Пришвидшенню інтернаціоналізації бізнесу сприяє ряд факторів:

- розвиток міжнародних економічних відносин і розширення сфери міжнародного менеджменту;

- використання досвіду управління провідними міжнародними МНК;

- розширення міжнародної підготовки кадрів менеджерів;

- спільні дослідження проблем міжнародного бізнесу і менеджменту.

Аналіз міжнародного бізнесу був би не повним без визначення ролі знань і компетентності в його ефективності.

Щодо технологічної глобалізації і фінансиарізації, то вони передбачають найвищий рівень знань персоналу. Ці знання і навички вводять фірму в еліту міжнародного бізнесу, у те відносно невелике коло корпорацій, які, опираючись на поєднання комп’ютеризації, телекомунікацій і можливостей фінансових ринків і управляючи цією тріадою шляхом компетентності персоналу, досягають головних висот ефективності і максимуму віддачі від вкладених в міжнародний бізнес ресурсів.

Важливими є знання культурно-національних особливостей зарубіжного бізнесу і уміння використовувати ці знання не лише для зростання ефективності зарубіжних операцій фірми, але і для отримання довготривалих суспільних, політичних, психологічних і інших позитивних ефектів діяльності у країнах набуття, без яких не може бути сучасного бізнесу, що усвідомлює свою соціальну відповідальність перед своєю і перед іншими країнами.

Сучасний процес міжнародної економічної інтеграції об’єктивно сам є продуктом інтеграції дуже динамічно обновлюваних знань. Ця система знань породжується міжнародною бізнес-практикою і глобальна по своїй природі. Це зауваження виключно важливе, оскільки ефект глобалізації, тобто той факт, що ця система знань максимально ефективна саме на світовому полі бізнесу, як раз і визначає головну відмінну рису сучасності. Можна констатувати: неучасть фірми у міжнародному бізнесі сьогодні відразу й різко обмежує ефективність бізнесу.