5. Ризик у підприємницькій діяльності.

Здійснення підприємницької діяльності нерозривно пов’язане із ризиком, оскільки ризик є невід’ємним атрибутом підприємництва. Створення і ведення власного бізнесу практично не можливе без різного роду ризиків.

Підприємницький ризик – це ймовірність втрати (недоотримання) доходів (ресурсів) при здійсненні підприємницької діяльності.

Залежно від середовища підприємства ризик поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній ризик обумовлений дією на підприємство зовнішнього середовища і здатний впливати на діяльність підприємства. Як правило, такий ризик неможливо усунути, а можливо лише пристосуватися (підготуватися) до нього. Внутрішній ризик обумовлений функціонуванням внутрішнього середовища підприємства і піддається регулюванню. Він пов’язаний безпосередньо зі станом елементів внутрішнього середовища, їхніми взаємозв’язками та взаємним впливом.

До зовнішніх ризиків відносять: ризик законодавчих змін, податковий, екологічний, політичний, форс-мажорний ризик тощо. До внутрішніх ризиків відносять: виробничий, комерційний, кадровий, фінансовий, управлінський тощо.

Залежно від місця виникнення ризик поділяється на:

• виробничий;

• комерційний;

• фінансовий;

• інвестиційний;

• ринковий.

Ризик може бути виміряний за допомогою абсолютних та відносних показників.

В абсолютному вимірі ризик визначається розміром можливих втрат у натуральних показниках або грошових показниках (кілограмах, метрах, гривнях тощо). У відносному вимірі ризик визначається величиною втрат у порівнянні з якоюсь базою (наприклад, порівняння фактичного прибутку з очікуваним).

При настанні ризикової події підприємство зазнає певних втрат. Такими втратами є:

• матеріальні;

• трудові;

• фінансові;

• часові;

• спеціальні.

Підприємницького ризику не потрібно уникати і боятися. Ризик необхідно вміти передбачати, прогнозувати, прагнучи знизити його до якомога нижчого рівня.

Таким чином, управління ризиком передбачає оцінку ступеня ризику, розробку заходів щодо його зниження, практичну реалізацію розроблених заходів.

При оцінці ступеня ризику використовують статистичні, експертні та розрахунково-аналітичні методи оцінки.

Статистичні методи полягають у вивченні даних щодо фактичних втрат у минулому, які мали місце за подібного ризику та умов. Експертні методи ґрунтуються на узагальненні думок досвідчених підприємців та/або фахівців, для чого проводиться їхнє опитування. Розрахунково-аналітичні методи полягають у визначенні впливу зміни доходу (прибутку) у разі настання ризикової події.

До основних заходів щодо зниження ризику відносять організаційні та економічні.

Серед організаційних найважливішими є моніторинг за потенційно ризиковими подіями, залучення до цього процесу спеціалістів, прогнозування тенденцій розвитку ринкової кон’юктури тощо. Серед економічних – страхування та самострахування (створення власного резервного фонду).

Лекція №9.

1. Етичний кодекс підприємця.

В процесі господарювання підприємець має справу з ресурсами, обладнанням, продуктами, документами та бізнесовими процесами. При цьому він постійно спілкується з підлеглими, з контрагентами по бізнесу, веде переговори, формує контакти з трудовим колективом та зовнішнім оточенням.

Від того як буде налагоджений механізм людських відносин у підприємницькому середовищі (як внутрішньому, так і зовнішньому), буде залежати авторитет підприємця та його успіх на ринку.

Відповідно до цього можна стверджувати, що підприємництво – це особливий стиль ділової поведінки та комерційного мислення.

Етика підприємництва – комплекс норм і правил моральної поведінки підприємця, його вміння поєднувати професійні вимоги управління із загальногуманітарними принципами, основою якого (вміння) є дотримання свого слова, чесність, порядність, виконання взятих на себе зобов’язань тощо.

Практична реалізація таких норм визначає поведінку підприємця етичною або неетичною.

Етика підприємництва стосується:

• поведінки суб’єкта господарювання;

• стилю його роботи;

• характеру його спілкування з учасниками підприємницького процесу.

Підприємницькі контакти будуються не лише на основі юридичних документів, комерційної вигоди, але й на основі взаємної довіри і поваги до людських цінностей.

Значення етики у підприємництві полягає в тому, що вона дозволяє оцінити і прийняти правильне рішення, вивчає вплив окремих дій на індивіда, підприємство, суспільство, зосереджує увагу на обов’язках і відповідальності, які бере на себе учасник підприємницького процесу.

Основними принципами етики підприємництва є:

• комплексність поглядів на призначення діяльності підприємця;

• історичність;

• відсутність силового втручання.

Етичні норми у підприємництві існують досить давно і їх можна звести до так званого етичного кодексу підприємництва, основними положеннями якого є:

1. впевненість у користі своєї праці не тільки для себе, а й для людей, суспільства, держави;

2. розуміння того, що люди бажають та вміють працювати, намагаються реалізувати себе разом із підприємцем;

3. віра у бізнес, ставлення до нього як до мистецтва, творчої справи;

4. визнання необхідності конкуренції та водночас прагнення до співпраці;

5. повага до себе як до особистості та до будь-якої особистості як до себе;

6. повага до будь-якої власності, державної влади, громадських рухів, соціального устрою, законів;

7. довіра до інших, повага до професіоналізму, компетентності;

8. визнання цінності освіти, науки, техніки, інформатики, культури;

9. турбота про екологію;

10. прагнення до нововведень;

11. гуманізм.

Окреме підприємство також може розробити власний етичний кодекс, у якому відображені моральні корпоративні цінності та критерії.

Етичні норми можуть бути розроблені й на рівні окремої професії: кодекс брокера, кодекс страховика, кодекс адвоката, кодекс туризму тощо.

Головною складністю дотримання етичних норм у підприємництві є те, що за їх порушення чи недотримання підприємець не несе юридичної відповідальності.