3 . Фінанси підприємств матеріального виробництва
Фінансові ресурси цих підприємств головним чином формуються за рахунок прибутку від основної і неосновної діяльності, а також амортизаційних відрахувань.
Різниця між виручкою від реалізації продукції (без ПДВ і Акцизного збору) та затратами на її виробництво і реалізацію називається прибуток від реалізації продукції.
Сукупність прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, доходів від позареалізаційних операцій складають балансовий (валовий) прибуток.
Рис. 8.2. Розподіл валового прибутку.
І з валового прибутку сплачується податок.
Чистий прибуток, з якої в першу чергу сплачуються борги і проценти за довгостроковими кредитами.
Решта поділяється на дві частини.
Перша – розподілений прибуток, який розділяється між власниками майна.
Друга частина - залишається на підприємстві – нерозподілений прибуток і використовується на інвестиційні потреби і створення резервного фонду.
Виробничі фонди являють собою сукупність, котра поділяється на основні фонди і оборотні кошти.
Рис.8.3. Класифікація виробничих фондів
Основні фонди – це засоби виробництва, котрі служать більш одного року і багаторазово використовуються у виробничому процесі, не змінюючи свою речовинне натуральну форму і поступово по мірі зносу переносять свою вартість на вартість готової продукції.
Оборотні кошти – це сукупність грошових засобів, авансованих у виробничий процес, котрі приймають однократну участь у процесі виробництва, змінюючи свою речовинне натуральну форму, а вартість їх повністю переноситься на готову продукцію.
4 . Роль фінансів в кругообігу основних фондів
Рис. 8.4. Кругообіг основних фондів
В момент придбання (виготовлення) або прийняття основних фондів на баланс підприємства їх вартість називається первісною або балансовою вартістю.
В подальшому, по мірі участі основних фондів у виробничому процесі їх вартість роздвоюється: одна її частина, що дорівнює зносу, переноситься на вартість готової продукції, інша – виражає залишкову вартість діючих основних фондів.
Залишкова вартість – враховує вартість основних фондів за винятком тої частини вартості, котра вже перенесена на вартість готової продукції.
Слід розрізняти процес зносу і амортизаційний процес.
Знос – це механічний процес втрати основних фондів своїх технічних параметрів.
Амортизація – це фінансовий механізм поступового переносу вартості основних фондів на вартість готової продукції і формування грошового фонду для відшкодування зношених об’єктів (засобів) виробництва.
Відновною вартістю основних засобів вважається вартість витрат, які мають бути зроблені для їх відтворення в данний момент. Для її визначення періодично проводяться індексації вартості основних засобів з урахуванням сучасних цін і інших умов їх відтворення.
Коефіцієнт індексації Ki, який визначається за формулою:
Ki = (Iц.м.р.-10) : 100,
де Iц.м.р. – індекс цін року, за результатами якого проводиться індексація, %.
Річна сума амортизації розраховується за формулою:
де Ам – сума амортизаційних відрахувань, грн;
С – балансова вартість основного засобу або середньорічна
вартість по групі основних засобів, грн;
Н – річна норма амортизації, %;
К1...Кn – поправочні коефіцієнти.
Важливим економічним важелем в системі амортизації є методи її нарахування.
Метод рівномірної або пропорційної амортизації, коли вартість засобів праці розподіляється рівними частинами по рокам строку служби.
Стимулююча роль процесу амортизації суттєво зростає із використанням методів прискореної амортизації.
В країнах ринкової економіки найбільше розповсюдження отримали: метод “зменшення залишкової вартості” і метод “суми чисел” або “кумулятивний”.
Перший метод – передбачає нарахування амортизації на залишкову вартість основних засобів, яка поступово зменшується із року в рік. При цьому використовуються подвоєна ставка норми пропорційної амортизації.
Другий метод – передбачає розрахунок норми амортизації кожного року терміна служби основних засобів.
Визначення норми амортизації при кумулятивному методі
Т – кількість років експлуатації;
t – рік, для якого визначається норма амортизації.