15. Штрихове кодування

Штрихове кодування - метод розробки комбінацій послідовно розташованих паралельних штрихів та пробілів між ними,розміри та розташування яких встановлені певними правилами.

Здійснюється особливим штриховим алфавітом, грунується на серійно-порядковому методі. Так перші елементи коду, які 2-3 цифрами – визначають країну виробника (серію), а інші відповідно – під-во,виробник товару, вид товару, а остання цифра-контрольне число,яке служить для перевірки правильності коду.

Структура штрихових кодів: цифрові, алфавітно-цифрові, дискретні, безперервні, двонапрямні.

Це система автоматичної ідентифікації об'єктів кодування. Основним об'єктом штрихового кодування є товар. Конкретні одиниці товару мають певні характеристики (розмір, масу, ціну, якість), завдяки яким один товар відрізняється від іншого, і тому повинні мати різні коди. Штриховий код не класифікує товар, а ідентифікує його так, щоб будь-який інший товар, що реалізується на міжнародному ринку, не міг мати такий же код.

Штрихове кодування найбільш широко використовується при виробництві й реалізації товарів, що дозволяє автоматизувати облік у виробництві, тобто скрізь, де необхідна повна і точна інформація про переміщення матеріальних цінностей.

Коди ЕАN можуть бути 8-розрядними (для товарів невеликого розміру), 13-розрядними (для більшості товарів) і 14-розрядними (тільки для транспортної тари). Всі вони являють собою комбінації штрихів і пробілів різної ширини. При цьому найвужчий штрих або пробіл береться за одиницю товщини – модуль. Інші штрихи і пробіли за шириною дорівнюють двом і трьом модулям. Кожна цифра коду ЕАN являє собою комбінацію двох штрихів і двох пробілів. Перші 2–3 цифри, так званий національний префікс, означають країну, де знаходиться організація, що зареєструвала виробника та його товар, і присвоюються Асоціацією ЕАN.

Наступні 3–5 цифр – код виробника, який видається конкретній організації-виробнику національним органом з ідентифікації.

Наступні 3–5 цифр кодів ЕАN–8 і ЕАN–13 – це інформація, що присвоюється товару організацією-виробником або продавцем самостійно у вигляді реєстраційного номера в межах свого підприємства. У даних цифрах виробник може закодувати необхідні для ідентифікації відомості про товар.

Остання цифра штрихового коду – контрольна, яка дозволяє перевірити правильність зчитування штрихового коду сканером. На початку і на кінці штрихового коду знаходяться крайні подовжені штрихи, які вказують на початок і кінець зчитування коду. В центрі штрихового коду є центральні видовжені штрихи, які полегшують візуальну перевірку повноти запису коду

16. Потреби

Потреба-це нужда в чому-небудь об’єктивно-необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, сусп-ва в цілому. Виділяють біолог потреби(їжа, одяг, житло), соціальні(спілкування, суспільне визначення, самореаліз-я), духовні(творчість, самовдоск, самовираження)

Потреби(в тов-ві) – потреби в товарах. В діяльності товарознавців знання потреб необхідні для вивчення типології споживачів, для формування сигментів ринку, для формулювання комплексів товарів за їх ознаками, для вдосконалення клас-ї товарів за ознакою призначення, для вибору оптимальної номенклатури показників якості окремих груп товарів. Чинники формування біолог потреб: генетичні, вікові, зумовлені фізичним середовищем.

Соціальні потреби формуються під впливом складних і чисельних факторів, які залежать від умов соціального сер-ща та зумовлені соціальною природдою людини.

Об’єкт потреб-продукти харчув, предмети дом вжитку, особисті речі, нееконом блага, до яких людина прикладає працю. Суб’єкти потреб-окрема людина, сімя, трудовий колектив, населення регіону, держави, світу.

Техногенні потреби-у засобах телекомунікацій, трансп засобах, засобах фіз. Культури, спорту. Благо-все те, що потребує людина в житті, а також засіб задоволення її потреб.

Класифікація потреб.

Потреби класифікують за: походженням,характером виник-ня, засобом задоволення. нагальністю задоволення, можливістю задоволення, суб’єктами впливу, кількісною визначеністю та мірою реал-ї.

За походженням : біогенні(зумовлені природним сер-щем) та соціогенні(сформовані соц сер-щем).

За характером вин-ня: первинні(їжа, житло, безпека), та вторинні(модний одяг, комфортне житло).

За засобами задоволення: матеріальні(потреби в матеріальних благах) та нематеріальні(духовні потреби).

За нагальністю задоволення: першочергові(першої необхідності), другорядні (предмети розкоші) .

За можливостями задоволення: насичені та ненасичені(не можуть адовольнити повністю)

За часовою ознакою: поточні, перспективні ( потреби на майбутнє).

За об’єктами спрямованості: майнові, фінансові(кошти), інтелектуальні(знання, творчіть) тощо.

За суб’єктами впливу: особисті(у процесі життєдіяльності індивіда), колективні, суспільні(потреби суспільства в цілому).

За кількісною визначеністю та мірою реал-ї: абсолютні(мають абстрактний хар-р), дійсні(є сусп нормою для певного періоду), платоспроможні(визнач платоспроможним попитом), фактичні(наявні товари та послуги).

Властивості потреб

Властивості потреб поділяються на три групи: двоїстість, взаємозв’язки в системі потреб та зростання потреб.

До двоїстості відносять матеріальні-ідеальні, об’єктивно-субєктивні, абсолютні-відносні та абстрактні-конкретні потреби.

До взаємозв’язків у системі потреб відносять комплектність, компенсація, сублімація. До зростання протреб(динамічний, мінливий характер потреб) – ускладнення, облагороджування, раціоналізація, гуманізація, гармонізація, індивідуалізація.

Комплектність-обєднання потреб різних типів і видів.

Компенсація-можливість задовольнити одну й ту ж саму потребу різними способами.

Сублімація- заміна задоволення одних потреб іншими через відсутність необхідних товарів.

До неп род выднос товари, що задовол рызноман потреби люд:формув гардеробу, ведення дом госп-ва, навчання, ынформ забезп та відпоч,

Для розробки раціональних норм споживання неп род тов викор соціологіч методи, експертні оцінки визначення показників окремих норм. Мінімальний набір неп род тов береться до уваги для визнач прожитк мінім.