18. Маркування

Засобами товарної інформації, що використовуються в процесії пакування товарів, є маркування й технічна документація.

Маркування — це текст, умовні позначення або рисунки, а також інші

допоміжні засоби, нанесені на тару або на товар, і призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення до споживача інформації про виробників та про кіль-| кісні та якісні характеристики товару.

Основними функціями маркування є інформативна, ідентифікативна, мотиваційна та емоційна.

Інформативна функція маркування є основною. Найбільша питома вага припадає на основоположну й споживчу інформацію, найменша — на комерційну. Така сама інформація дублюється і в товаросупровідних документах. Необхідність дублювання зв'язують Ц ідентифікаційною функцією маркування і товаросупровідних доку ментів: вони забезпечують наочність пересування товарних партій на всіх етапах товарообороту.

Емоційна та мотиваційна функції маркування взаємозв'язані,

Залежно від розміщення маркування поділяють на виробниче - торгове

маркування — це текст, літерні чи цифрові "означення або умовні рисунки, нанесені виробником на товар, упаковку та інші носії інформації.

Виробниче маркування має відповідати вимогам вітчизняних і міжнародних стандартів, бути чітким, наочним, однозначним і достовірним. Торгове

маркування — це текст, умовні позначення або рисунки, нанесені продавцем на товарні й касові чеки, упаковку, різноманітні цінники або експлуатаційні документи (паспорт тощо).

Носіями виробничого маркування можуть бути етикетки, кольєретки (різновид етикеток), контр етикетка (додаткова етикетка), вкладиші, ярлики, бірки, контрольні стрічки, клейма, штампи тощо.

Етикетки виготовляють друкарським способом і наклеюють на товар або упаковку чи додають до них.

18. Експлуатаційно-супровідна документація

Товарознавча інформація являє собою сукупність довідково-інструктивних і рекламно-пропагандистських засобів і заходів, спрямованих на розкриття змісту споживчої цінності товарів з метою стимулювання і формування споживчого попиту. Вона включає такі види інформації: маркувально-довідкову, маркувально-умовну, експлуатаційно-супровідну та рекламно-довідкову.

Експлуатаційними називають інформаційні знаки, які передбачені для надання споживачеві інформації про правила експлуатації, способи догляду, монтажу чи налагоджування споживчих товарів. Такі знаки наносяться на етикетки, ярлики, бирки, упаковки, контрольні стрічки чи безпосередньо на товар.

Важливим засобом товарної інформації є технічні документи. Залежно від інформації, яку вони містять їх поділяють на товарно-супровідні та експлуатаційні.

Товарно-супровідні документи (ТСД) - це документи, які містять необхідну інформацію для ідентифікації товарних партій на всьому шляху просування товару. ТСД призначені для виробників і продавців, тому їх відносять до комерційної інформації.

ТСД, залежно від того, які характеристики товару містять, поділяють на кількісні, якісні, комплексні, розрахункові.

18. Принципи класифікації

Одним з найважливіших завдань товарознавства є наукова класифікація товарів.

Класифікація – це послідовний розподіл безлічі об'єктів на окремі класи, групи і інші підрозділи по найбільш загальних для кожного рівня ознаках. Без класифікації неможливий розвиток товарознавства і торгової практики.

Значення класифікації. Класифікація товарів необхідна для автоматизованої обробки інформації про продукцію в різних сферах діяльності, вивчення споживних властивостей і якості товарів, обліку і планування товарообігу, складання каталогів, вдосконалення системи стандартизації товарів. Розміщення товарів на складах відбувається також згідно класифікації. Класифікація потрібна і при сертифікації продукції. Необхідна класифікація і для статистичного аналізу виробництва, реалізації і використання продукції на макроекономічному, регіональному і галузевому рівнях.

Класифікація товарів в сучасних умовах повинна відповідати наступним вимогам:

• гарантувати повноту обхвату всіх видів продукції, що виробляється;

• забезпечувати гнучкість класифікації, суть якої полягає в тому, щоб в перелік продукції можна було в міру необхідності включати нові найменування, не порушуючи загальної системи класифікації, і враховувати можливі в майбутньому зміни в номенклатурі і асортименті товарів;

• сприяти всесторонньому дослідженню якості товарів як споживчій цінності;

• націлювати на поліпшення торгової діяльності на всьому шляху руху товару;

• сприяти впорядковуванню термінології, об'єднувати в споріднені групи велику кількість товарів;

• сприяти принципам кодування товарів і утворенню короткого шифру товару;

• створювати можливості для систематизованого вивчення товарів і автоматизованої обробки інформації про товар.

Види класифікації. Класифікація товарів будується за ієрархічною схемою – від більш загальної ознаки до менш загальному. Кожна подальша ланка повинна конкретизувати ознаку вищезгаданої ланки.

Залежно від порядку утворення класифікаційних угрупувань розрізняють десяткову і сотенну системи класифікації, відповідно до яких кожен вищий клас поділяються відповідно на 10 і 100 подальших класів. Десяткова система проста в побудові, дає можливість вибрати нескладну систему кодів, проте її недолік полягає в необхідності обмежувати кількість класів цифрою 10, що у ряді випадків приводить до невиправдано збільшення штучного угрупування і порушення основних ознак класифікації. Тому при великій кількості угрупувань доцільніше застосовувати сотенну систему класифікації.

Системи класифікації можуть розрізнятися ступінчастістю, тобто кількістю класів. Існують одно-, двух-, триступінчаті класифікації і більше. При одноступінчатій классифікації товари підрозділяються тільки на класи, при багатоступінчатій класифікації – на класи, підкласи, групи, підгрупи, види, різновиди. Збільшення класифікаційних угрупувань ускладнює систему класифікації. Кількість класів в основному залежить від номенклатури товарів: із збільшенням номенклатури кількість класів зростає.