- •6) Найбільшої могутності та розвитку Київська Русь досягла за правління Володимира Великого (978-1015) та Ярослава Мудрого (1019-1054).
- •9) У певному розумінні Київська Русь – спадкоємиця інтенсивних змін і зв’язків прасловянских, слов’янських, включаючи розвиток культур раннього Середньовіччя.
- •10). Серйозними причинами роздробленості можна назвати й великі розміри держави та пов’язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці.
- •16). Упрше термін «козак» згадується в «Початковій монгольській хроніці» (1240р)
- •17). Запоро́зька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася у першій половині 16 ст. За дніпровими порогами у районі острова Хортиця.
- •19). Козацько-селянські повстання 20-х рр. Хvіі ст
- •21). Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. На українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.
- •28). Основними причинами поразки національно-визвольної революції українського народу були:
- •34). Захоплення західноукраїнських земель Австрією. Наприкінці XVIII ст. Майже усі західно-українські землі опинилися під владою Австрії.
- •33). З кінця 18 ст укр. Землі входили до складу двох імперій:Російської та Австрійської. Близько 80% укр. Земель належали Російській імперії і були поділені на 9 губерній.
- •39) Активізувався суспільно-політичний рух на Україні. Це сприяло утворенню перших політичних партій.
- •40) Прагнучи не допустити нової революції і зміцнити свою соціальну опору. Царський уряд на чолі зі Столипіним вирішив здійснити реформи, які стосувалися передусім аграрного сектора.
- •41) Улітку 1914 р почалася Перша світова війна. Війну вели два угрупування держав: Антанта (Великобританія, Франція, Росія) і Четверний союз держав (Німеччина, Австро-Угоршина, Туреччина, Болгарія).
- •51). Індустріалізація.
- •53). Після першої світової війни західноукраїнські землі опинилися у складі 3 держав: Польщі, Румунії та Чехословаччини.
- •57). Процес визволення України від німецької окупації можна розділити на декілька етапів:
- •62). Правозахисний рух в україні
- •68). Шлях до самостійної зовнішньої політики відкрився лише після проголошення незалежності і Всеукраїнського референдуму, який став юридичною підставою для міжнародного визнання України.
39) Активізувався суспільно-політичний рух на Україні. Це сприяло утворенню перших політичних партій.
«Революційна українська партія» (РУП) була створена у 1900р у Харкові. Метою партії була боротьба за національні права та соціальну революцію, захист інтересів, передусім селянства. Проте керівники партії не мали єдиної думки щодо стратегії і тактики її діяльності, і це спричинило її розкол. У 1902 р з РУП вийшла група Міхновського, яка заснувала «Українську народну партію» (УНП), що виступала з гаслом «Україна для українців». У 1904 р РУП відділилася Меленевського, яка вважала, що треба обєднатися з російською соціал-демократією. Ця група стала називатися «Спілка». Та частина РУП, що залишилася, перейменувалася на «Українську соціал-демократичну робітничу партію», лідерами якої були Винниченко, Петлюра.
Крім цього у 1904 р були створені ліберально-буржуазні партії.
Українські партії розподілялися на дві групи щодо перспектив політичного розвитку України: 1)автономія України у федеративній Росії 2)самостійність України.
40) Прагнучи не допустити нової революції і зміцнити свою соціальну опору. Царський уряд на чолі зі Столипіним вирішив здійснити реформи, які стосувалися передусім аграрного сектора.
Основні заходи аграрної реформи:
-дозвіл на вихід із общини і закріплення землі у приватну власність, тобто розмивання общинного землеволодіння
-створення хутірського та відрубного господарств
-надання кредитної допомоги селянам через «Селянський поземельний банк»
-проведення переселення селян із європейської частини держави, де землі не вистачало, у Сибір, на Далекий Схід, у Середню Азію.
Тим самим Столипін хотів убити двох зайців: дати селянам землю, вивезти їх із перенаселених районів, позбавившись незадоволених мало- і безземеллям.
Наслідки:
Причин краху реформ було декілька: протидія селянства, нестача коштів, що виділяються на землеустрій і переселення, погана організація землерозпорядних робіт, підйом робочого зрушення в 1910-1914 рр. Але головною причиною був опір селянства проведенню нової аграрної політики. Незважаючи на сприятливі економічні, ідеологічні і політичні обставини, Столипін здійснив все ж ряд помилок, що поставили його реформи під загрозу невдачі. Першою помилкою Столипіна була відсутність продуманої політики відносно робітників. Закон 1906 р. про десятигодинний робочий день майже не застосовувався, рівно як і закон 1903 р. про страхування робітників, що отримали каліцтва на підприємстві. Дозволені профспілки знаходилися під пильним контролем поліції і не користувалися довір'ям серед робітників. Тим часом кількість робітників постійно і помітно зростала. Нове покоління виявилося вельми прихильним до сприйняття соціалістичних ідей.
Другою помилкою Столипіна стало те, що він не передбачував наслідків інтенсивної русифікації неросійських народів. Столипін не приховував свої націоналістичні переконання; одного разу на засіданні Думи він різко відповів польському депутату Дмовському, що шанує за "вище щастя бути підданим Росії". Він відкрито проводив націоналістичну великоросійську політику і, природно, поставив проти себе і царського режиму всі національні меншини. Фінляндія стала притулком для багатьох опозиціонерів.