41) Улітку 1914 р почалася Перша світова війна. Війну вели два угрупування держав: Антанта (Великобританія, Франція, Росія) і Четверний союз держав (Німеччина, Австро-Угоршина, Туреччина, Болгарія).

Більшість громадськості Західної України підтримала у війні уряд Австро-Угорщини, вважаючи царську Росію найзапеклішим ворогом українців. 1-го серпня 1914 року у Львові засновано Головну Українську Раду з представників трьох партій — Національно-Демократичної, Радикальної й Соціял-Демократичної. Головою її обрано д-ра Костя Левицького, секретарем — д-ра С. Барана. Завданням Ради було охороняти інтереси українського народу в Австрії та репрезентувати його під час війни.

У серпні 1914 р російські війська захопили Східнц Галичину і Буковину, де було створено генерал-губернаторство. У свою чергу. Австро-угорський уряд почав проти українців кампанію терору та репресій. Таким чином, українці переслідувалися як російським. Так і австро-угорським урядами.

Безпосередньо в Україні бойові дії вів Південно-Західний фронт.

Війна негативно вплинула на соціально-економічне становище в Україні. На розвиток промисловості руйнівний влив справила мобілізація до армії 4 млн осіб.

Значно погіршився стан сільського господарства.

Таким чином. У роки війни криза охопила всі сфери життєдіяльності країни: політичну, соціальну, економічну.

42). Українська революція 1917-1921 років (рідше Визвольні змагання 1917—1921 років) — черга подій, метою яких було політичне самовизначення українського народу у формі поновлення та захисту державності. Після кількох літ тяжкої боротьби на декількох фронтах одноразово незалежна Україна зазнала поразки й у кінцевому рахунку українські землі залишилися поділеними між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.

43). В Петрограді наприкінці лютого 1917р в результаті збройного повстання робітників і солдатів царизм було повалено. Проте боротьба за владу не закінчилася. В Ураїні виявилася ще складнішою ніж у Росії. Поряд з органами Тимчасового уряду та робітничими і солдатськими Радами виник іще один орган-Центральна Рада. Яка була створена 4 березня 1917р у Києві, головою ради було обрано Грушевського. 10червня 1917р ЦР видала свій 1універсал. У ньому проголошувалась автономія України і підкреслювалося, що Україна не відділяється від Росії.

3 липня 1917-2універсал, де проголошувалося, що вона не стоїть за відділення України від Росії і відкладає вирішення питання про здійснення автономії України до Всеукраїнських установчих зборів.

7листопада 1917р -3універсал, де Україна проголошувалася народною республікою (УР0 у складі федерації рівних і вільних народів. Проголосив ліквідацію приватної власності, націоналізацію поміщицького, казеного та церковного майна. Декларувалася обіцянка вирішити земельне питання, ввести 8-годинний робочий день.

11 січня 1918р -4універсал, де проголошувалася самостійність та незалежність України.

4січня 1918р Народний секретаріат УНР віддав наказ своїм військам розпочати похід на Київ. 30січня 1918р до Київа прибув Народний секретаріат, і місто стало столицею радянської України, ЦР опинилася у Житомирі. Зазнавши поразки у боротьбі з більшовиками, ЦР вирішила використати зовнішній фактор.

9лютого1918р представники ЦР підписали Брест-Литовську угоду з Четверним союзом. Україна опинилася під німецько-австрійською окупацією. ЦР повернулася до Києва 9березня 1918р. та ЦР не змогла утриматися при владі, однією з причин цього була соціалістична орієнтація ЦР, що відлякувало великих промисловців та землевласників, а також кайзера Німеччини; незадоволення народу тим, що вона так і не змогла «навести лад».

44). Опозиційні сили ЦР вирішили створити міцну авторитарну владу, надавши їй, за історичною аналогією, форму гетьманату. На це була згода і німецького командування.

29квітня1918р на зїзді хліборобів було обрано гетьмана Скоропадського. Гетьман оголосив про встановлення «Української Держави». Однак фактично господарями України було німецьке військове командування.

Гетьманський уряд досяг значних успіхів у справі визнання України як окремої держави на міжнародній арені. Дипломатичні відносини були встановлені з 12 країнами. За 230 днів гетьманського режиму в Україні було прийнято більше ніж 300 законопроектів. Та повернення землі поміщикам, насильницька реквізиція хліба, масові репресії викликали гостре незадоволення серед різних верств населення. Виник і швидко зростав повстансько-партизанський рух проти німецьких окупантів і гетьманського режиму.

Поразка Четверного союзу і революція в Німеччині прискорили падіння гетьманського режиму. Скоропадський втратив зовнішню військову опору, а внутрішня виявилася занадто слабкою.

45). Поразка Четверного союзу і революція в Німеччині прискорили падіння гетьманського режиму. Скоропадський втратив зовнішню військову опору, а внутрішня виявилася занадто слабкою.

14листопада1918р на підпільному засіданні Українського національного союзу була створена Директорія на чолі з Винниченком.

26грудня1918р вона опубліковала свій програмний документ-Декларацію, у якій проголошувала ліквідацію гетьманського режиму і відновлення незалежної УНР. Одним із головних положень Декларації була обіцянка експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для їх перерозподілу її між селянами. Директорія також обіцяла відновити 8-годинний робочий день, установити «трудову владу».

Та становище Директорії, якій спочатку співчувало селянство, досить швидко змінилося після публікації земельного закону 8 січня 1919р. у законі декларувалася ліквідація приватної власності на землю, але земельна власність іноземних поміщиків оголошувалася недоторканною. Усе це призвело до невдоволення селянства директорією. Та з грудня 1918 р почалися наступи радянських військ. У квітні 1919 армія Директорії практично була розбита. У травні 1919р уряд УНР переїхав до Східної Галичини.

46). Розвал Австро-Угорської імперії спричинив боротьбу за її спадщину на Західній Україні.

13 листопада 1918р було офіційно проголошену нову державу-Західноукраїнську Народну Республіку. Президентом республіки став Петрушевич.

У квітні 1919р було прийнято земельний закон. Він передбачав ліквідацію великого землеволодіння. Уряд монополізував продаж основних продуктів. 4 квітня 1919р була введена в обіг власна валюта-гривні і карбованці. Затверджено державність української мови.

22січня 1919р у Києві було проголошено Акт злуки, тобто обєднання України, згідно з яким ЗУНР гарантувалася автономність. Обєднання УНР і ЗУНР багато в чому мало формально-політичний, а не державно-правовий характер. Соборна Україна існувала формально тільки 9 місяців- до 16 листопада 1919р. між урядами українських республік виникли певні розбіжності, пов’язані з різними зовнішньополітичними пріоритетами. Директорія УНР переважно боролася з Радянською Росією, а ЗУНР – із Польщею, і тут вони не могли допомогти один одному. Ускладнювали взаємовідносини й ідеологічні розбіжності. У Директорії переважали соціалістичні партії, а в уряді ЗУНР- помірно-ліберальні.

47) Боротьба за незалежність України мала як мирний, так і військовий характер. Під час війни 1918-1920 розвязувались такі основні питання: чи бути Україні незалежною державою, чи матиме ця держава демократичний устрій.

Державна незалежність була втрачена. Боротьба за українську державність закінчилася поразкою. Але поряд із втратами вона принесла українцям певні здобутки та уроки. По-перше, особливо активними в боротьбі протии незалежності України Були два її найближчих сусіди- Росія та Польща. Уряди цих країн робили все, щоб не допустити визволення українських земель і створення незалежної держави. У боротьбу проти України доєднались і країни Антанти, що додатково ускладнило ситуацію. Це були зовнішні причини.

По-друге, Були і внутрішні причини- у національно-визвольному таборі не було єдності та одностайності.

Українські державотворці виявилися неодностайними у розвязанні питань про державний, політичний і соціально-економічний устрій України. З питань державотворення точилася боротьба між федералістами, автономістами і прихильниками цілковитої незалежності та суверенітету України. Серед самостійників Були республіканці, монархісти, прихильники радянського устрою.

Боротьба за укр незалежність не була марною. Вона має вагоме історичне значення. Укр народ продемонстрував своє прагнення до самостійного існування. Боротьба за незалежність стала прикладом для наслідування наступних поколінь українців.

48). У результаті громадянської війни укр. землі опинилися у складі різних держав. Основна їх частина входила до складу Української СРР. Після громадянської війни економіка та сільське господарство знаходились у тяжкому стані. Бракувало основних продуктів і товарів: хліба, солі, сірників, мила.

Крім того загострилася політична ситуація. Селянин не був зацікавлений у продрозкладці, яка забирала у нього всі надлишки сільськогосподарської продукції.

Незадоволення переростало в збройні виступи проти радянської влади. Економічна криза переплелася з політичною. Потрібна була нова політика, різко відмінна від воєнного комунізму. Така політика почала здійснюватися з березня 1921р (НЕП).

Воєнний комунізм. У 1919р більшовики запроваджують нову політику, яка отримала назву «воєнний комунізм». В основі цієї політики лежав насильницький злам економічної системи, яка досі ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах. У країні запроваджувався товарообмін, без посередництва грошей.

Основні напрями політики «воєнного комунізму»:

-націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв’язку. Для управління господарським життям створювалась Українська Рада народного господарства

-ліквідація великих поміщицьких, державних і церковних господарств. На їхньому місці утворювались радгоспи, комуни, артілі.

-встановлювалась державна монополія на найнеобхідніші продовольчі товари.

49). Незадоволення селян політикою «воєнного комунізму» переростало в збройні виступи проти радянської влади. Економічна криза переплелася з політичною. Потрібна була нова політика, різко відмінна від воєнного комунізму. Така політика почала здійснюватися з березня 1921р (НЕП).

НЕП передбачав систему заходів, спрямованих на використання «в інтересах будівництва соціалізму» товарного виробництва, ринкових відносин, економічних методів господарювання.

Найважливішими з них були: зміна продрозкладки продовольчим податком, денаціоналізація частини промислових підприємств, насамперед дрібних та середніх, відмова від натуралізації господарських відносин і запровадження вільної торгівлі, нормалізація фінансової системи, децентралізація керівництва промисловістю.

Запровадження НЕПу збіглося в часі зі страшним лихом-посуха. Це спричинило голод.

Незважаючи на всі труднощі, НЕП мав успіх. У 1923р було покінчено з голодом. НЕП дав змогу здійснити те, чого раніше неможливо було досягти силою зброї-ліквідувати повстанський рух.

Більшість населення підтримувала НЕП, адже було забезпечено поліпшення умов життя робітників і селян. Панівний режим досягнув політичної стабілізації в суспільстві.

Процес входження УРСР до складу СРСР можна умовно поділити на кілька етапів:

На першому етапі обєднання радянських республік, за Україною зберігався формальний статус незалежної держави. У червні 1919 ЦВК прийняв постанову «Про воєнний союз радянських республік Росії, України, Латвії. Литви і Білорусії».

На другому етапі, коли відбувалось формування договірної федерації, посилилось підпорядкування України Росії, обмеження її суверенітету.

Третій етап-утворення союзної держави-СРСР, призвів до втрати Україною незалежності.

50). Боротьба за соціальне та національне визволення сприяла духовному піднесенню українського народу. Царська імперія розпалась, а більшовицька не встигла сформуватись, і це давало надїї на становлення і розвиток української держави і національної культури. Однак, в умовах жорстокої боротьби за владу освіта, наука і культура стали заручниками політиків.

У 1917 -1920 рр. освіта в Україні опинилася в центрі боротьби різних політичних сил. Центральна Рада і гетьманат проводили українізацію школи. Відкривалися нові українські гімназії, вводились навчальні програми, які передбачали обов’язковість вивчення української мови, історії та географії України. Натомість більшовики переробили навчальні плани на свій лад, дбаючи про виховання дітей в дусі відданості ідеям соціалізму. У 1917 - 1920 рр. Радянська влада намагалася реформувати освіту, зробити її систему підконтрольною і спрямованою на зміцнення більшовицького режиму.

У добу гетьманату було створено українську Академію наук. Відкривалися українські університети, бібліотеки, театри. Зокрема, у 1918 р. було засновано Український театр драми та опери, Українську державну капелу під проводом О. Кошиця, Державний симфонічний оркестр. Помітною стала творчість нового драматичного театру ім. І. Франка, який очолював Гнат Юра, колективу митців на чолі з Лесем Курбасом, відомих виконавців О. Мартиненка, Г. Борисоглібської, композиторів М. Леонтовича, Б. Лятошинського, Г. Верьовки.

Завдяки діяльності Центральної Ради у Києві наприкінці 1917 р. було відкрито Українську академію мистецтв, яка об’єднала видатних художників. У цей час в Україні творили майстри живопису і графіки М. Бойчук, Василь та Федір Кричевські, Георгій Нарбут. До речі, саме Нарбут є автором грошових знаків Центральної Ради і гетьманського уряду, державного герба і печатки, поштових марок, військової форми.

Під впливом національного відродженя в Україні виникло так зване «націонал-ухилиництво»-прояв націонал-комунізму, представники якого намагалися поєднати комунізм з національним рухом.

З кінця 20-х років політика українізації почала гальмуватися, що пояснювалося офіційною владою небезпекою «націонал-уходництва» і націоналізму.