63. Президент як глава держави в зарубіжних країнах. Конституційні вимоги до кандидатів у президенти.

Вимоги для обрання президентсвом:

1. Громадянство цієї країни, лише за народжуваності;

2. Наявність повних громадянських і політичних прав;

3. Досягнення повного віку ( 25 рокі- Венесуела, 30 рокі – Нікурагура, 45 років – КНР, 50 років – Італія, іноді встановлюється граничний вік).

4. Встановлюється постійне проживання ( 5 р. – Болгарія, 10 р. – Україна, 15 р. – Грузія).

Освіта ( володіння державною мовою, вища освіта)

Президент користується:

• Недоторканість;

• Особистий транспорт;

• Грошове утримання;

• Маєтки

64. Партії та партійна система в Італії.

Партійна система Багатопартійна.

Християнсько – демократична партія – консервативна, правоцентриська.Комуністична партія.

В 90-х перестали існувати.

«Полюс свободи» - блок увійшли ХДП – правоцентриська, «Оливкове дерево» - увійшли КП, рух зелених, ліве крило

Північна ліга – сепаратистка партія.

Традиційно сильні позиції має католицька церква зі штаб квартирою в Ватикані, розташованому в столиці країни.

Основними політичними партіями Італії є:

►Християнсько демократична партія (ХДП), заснована в 1943 р. - партія клерикального типу, що виражає головним чином інтереси різних шарів буржуазії, користується підтримкою церкви і включає в себе ліві, праві і центристські угруповання - 1,4 млн членів;

►Форс Італія (Вперед, Італія), буржуазна партія, заснована в 1993р.,

- відстоює принципи ринкової економіки, намагається об'єднати політичні сили правого центру;

►Італійська соціалістична партія (ІСП), заснована в 1892 р., - лівоцентристська партія, що є членом Соціалістичного інтернаціоналу - понад 500 тис. членів;

►Італійська соціал-демократична партія (ІСДП) - 1969 р.

Конституція детально регулює функціонування партії:

• забороняється фашистське існування.

• Держава фінансує фракції в парламенті.

• Встановлюється гранична межа зносів.

• Заборона іноземних зносів і анонімних.

65. Монархія та її види. Монархія - форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково в руках однієї особи — монарха, передається в спадщину, не залежить від населення.

Абсолютна монархія – виникнення пов'язане з розвитком феодальних відносин. Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первозданному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман).

Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція встановлює, що влада виходить від монарха, тобто затверджує його абсолютну владу Парламенту приділяється роль консультативної ради при монарху (Кувейт, Саудівська Аравія), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейні розпущена через півтора роки після створення)

Конституційна монархія – монарх здійснює владу в межах встановлених конституцією.

Влада монарха обмежена конституцією, він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.).

Конституційна монархія може бути парламентською та дуалістичною.

У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності символічна. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави — виключно з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-міністром) стає лідер партії, яка володіє найбільшим числом депутатських місць у парламенті. Уряд формується парламентом і лише йому підзвітний. Сучасні монархії здебільшого є парламентськими (Японія, Іспанія, Швеція, Данія та ін.).

У дуалістичній монархії юридичне і фактично влада поділена між урядом, що формується монархом (або призначеним їм прем'єр-міністром), і парламентом. Монарх вже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкладального вето щодо законів, які видаються парламентом, і право розпуску парламенту.

Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Вона є своєрідною спробою прими¬рити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і інтереси буржуазії (їх представляє парламент). Наприклад, дуалістична монархія була в кайзерівської Німеччині в 1871—1918 pp. Вона існувала також у Тунісі, Таїланді, Лівії, Ефіопії та інших краї¬нах. У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.

Теократична – різновид абсолютної – в руках монарха крім виконавчої, законодавчої, судової є релігійна влада.

Монарх як глава держави, на відміну від президента, не несе відповідальність за свої дії. Усунути його з посади практично неможливо, однак історична практика знає випадки "добровільного" зречення престолу.