76. Швейцарський федералізм.

Принцип федералізму. Стаття 3-я конституції гарантує 20 кантонам і 6 напівкантонам, на які розділена Швейцарія, усі права самоврядування, за винятком тих, котрі є прерогативою федерального уряду. До них відносяться оголошення війни і укладення миру, підписання міжнародних договорів і вступ у союзи, навчальна підготовка, матеріальне забезпечення збройних сил і керівництво ними, регулювання зовнішньої торгівлі. Федеральний уряд і влади кантонів мають право встановлювати податки. Крім того, федеральний уряд здійснює контроль над засобами зв'язку, вищою освітою і працею.

77. Змішані республіки. Нетрадиційні види республіки.

Змішаний тип:

- президент має право вето;

- президент має великі повноваження в судовій владі;

- -//- у виконавчої влади необмежена Влада;

- ВРУ формує уряд, затверджує і президент може звільнити будь – кого з уряду.

Радянська республіка:

- повністю заперечує принцип поділу влади;

- ігнорювання прав і свобод людини і громадянина;

- класовий підхід до вирішення державних засад;

- заперечується принцип верховенства права;

Теократична (Іран) – головною особою є духовна глава держави.

- свіцький парламент обирається народом – Межеліс;

- народ вибирає на 4 роки свіцького президента;

- вищі духовні органи – рада експертів – вищий релігійний орган: 93 мислителі, які мають майже необмежені права, які обмежені релігією. Рада експертів вибирає імама довічно.

78. Конституційні принципи судоустрою і правосуддя в зарубіжних країнах.

1.Свобода доступу до суду означав заборону відмови у прийнятті справи з причин відсутності закону або його незрозумілості. Суд зобов'язаний прийняти позов, або із законних причин (непідсудність, непідвідомчість) відхилити його

2.Гласність, тобто відкритий публічний суд. Закриті судові засідання проводяться лише у строго визначених законом випадках (якщо зачіпаються питання державної таємниці, інтимного життя сторін). Але у будь-якому випадку рішення суду оголошуються публічно.

3.Усний характер процесу дає більше можливостей для дослідження усіх обставин справи, з'ясування позицій усіх учасників процесу (ст. 120 Конституції Іспанії, ст. 90 Конституції Австрії).

4.Принцип змагальності означає, що сторони у процесі (обвинувач і підсудний, позивач і відповідач) мають рівні права у процесі доказування, і рівні можливості в обстоюванні своїх позицій, що дає можливість суду винести об'єктивне рішення.

5.Право на захист означає, що особа має право користуватися послугами адвоката з моменту затримання (у більшості країн) або арешту. Право на захист може передбачати надання безкоштовної юридичної допомоги у випадках, встановлених законом.

6.Презумпція невинуватості означав, що особа, яка звинувачується у вчиненні злочину, вважається невинною, поки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і встановлена вироком суду, який вступив у законну силу. 1з цього принципу витікають й інші важливі правила процесу: обвинувачений не повинен сам доводити свою невинуватість, свідчити проти самого себе; усі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого тощо.

7.Заборона подвійного покарання: ніхто не може бути засуджений повторно за один і той самий злочин.