Лекція 8. Нематеріальні ресурси та активи

8.1. Нематеріальні ресурси підприємства

8.2. Оцінка й амортизація нематеріальних активів підприємства

8.1. Нематеріальні ресурси підприємства

Нематеріальні ресурси – це частина потенціалу підприємства, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікована й утримується підприємством з метою одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду (більше одного року або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік).

Основні характерні риси:

• відсутність матеріально-речовинної структури;

• використання протягом тривалого часу;

• здатність приносити підприємству економічну вигоду;

• високий рівень невизначеності щодо розміру можливого прибутку.

Основною складовою нематеріальних ресурсів є об'єкти інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність – юридичне поняття, що охоплює авторське право й інші права, які відносяться до інтелектуальної діяльності в області виробництва, науки, програмного забезпечення, літератури й мистецтва. Тобто це поняття торкається права власності на продукти творчої діяльності людей (ідеї, думки, образи, символи, втілені в матеріальних носіях).

Об'єкти інтелектуальної власності діляться на такі групи:

1. Об'єкти промислової власності – результати науково-технічної творчості, до яких відносяться:

а) винахід – це нове технічне рішення завдання у певній області народного господарства, що дає позитивний ефект і має істотні відмінності. Право на винахід засвідчується авторським свідоцтвом або патентом;

б) промисловий зразок – нове художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, який відповідає вимогам технічної естетики, придатне до використання промисловим способом і дає позитивний ефект. Існує дві форми охорони промислового зразка: свідоцтво й патент;

в) корисна модель – це нова за зовнішнім виглядом, формою, просторовому розміщенню частин або по будові модель, що є промислово придатною;

г) ноу-хау – технічний досвід або секрети виробництва (технологія виробництва, науково-технічні, комерційні, організаційні й управлінські знання), що мають промислову й комерційну цінність і не захищені патентом. Ноу-хау не патентується, оскільки в значній своїй частині складається з певних прийомів, звичок тощо. Вони можуть бути патентоспроможними, але не патентуються для збереження комерційної таємниці (незапатентовані винаходи, методи, способи, навички, необхідні для проектування й розрахунків, технічна документація, робочі проекти, монтажні схеми, склад і рецепти матеріалів, речовин, сплавів, оптимальні рішення технологічних процесів тощо). Поширення ноу-хау здійснюється насамперед за допомогою застосування ліцензійних угод.

д) селекційні досягнення – нові види рослин або породи тварин;

е) захист від недобросовісної конкуренції.

2. Об'єкти авторського й суміжного права – це як опубліковані, так і не опубліковані твори в галузі науки, літератури й мистецтва, незалежно від їхнього призначення, жанру, обсягу й мети. Види: твори в галузі науки і літератури, витвори мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних, типології інтегральних мікросхем, права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення – суміжні права.

3. Об'єкти товарно-знакової ідентифікації продукції й виробників – це засоби індивідуалізації виробників, товарів і послуг, які прирівняні до результатів творчої діяльності: знаки для товарів і послуг (торговельні знаки), позначаються – тм; позначення походження товарів, фірмове найменування. Тобто на товарі або його пакуванні міститься знак, символ або їхнє поєднання.