Лекція 4. Структура і управління підприємством

4.1. Структура підприємства

4.2. Управління підприємством

4.1. Структура підприємства

Під структурою підприємства розуміють його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та системи зв’язків, підпорядкованість та взаємодію між ними.

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

До показників, що визначають структуру підприємства, відносять:

• пропорційність структурних ланок підприємства;

• розмір виробничих ланок;

• рівень спеціалізації окремих виробничих ланок;

• співвідношення між основними, допоміжними та обслуговуючими виробництвами;

• ступінь централізації окремих виробництв;

• ефективність розміщення підприємства;

• характер взаємозв’язку між підрозділами.

Розрізнюють виробничу та загальну структуру підприємства.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, що здійснюються у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів й характеризує виробничу структуру підприємства.

Існує кілька принципів класифікації виробничих структур.

1. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури, розрізняють цехову, безцехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

За цехової виробничої структури основним виробничим підрозділом є цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій здійснюється певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації. За характером своєї діяльності цехи діляться на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні.

Основні цехи виробляють продукцію, що призначена до реалізації на сторону, тобто продукцію, яка визначає профіль та спеціалізацію підприємства.

Допоміжні цехи виробляють продукцію, яка використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства.

Обслуговуючі цехи та господарства виконують роботи, що забезпечують необхідні умови для нормального протікання основних та допоміжних виробничих процесів.

Побічні цехи займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного господарства.

В структурі деяких підприємств існують експериментальні (дослідницькі) цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.

На невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами використовується безцехова виробнича структура. Основою її побудови є виробнича ділянка, як найбільший структурний підрозділ такого підприємства. Виробнича ділянка – це сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виробляється однотипна продукція.

На великих підприємствах декілька однотипних цехів можуть бути об’єднані в корпус. В цьому випадку корпус стає основним структурним підрозділом підприємства. Така виробнича структура отримала назву корпусної.

Для підприємств, на яких здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловості), використовується комбінатська виробнича структура. Її основу становлять підрозділи, що випускають закінчену частину готового виробу (наприклад, чавун, сталь, прокат).

2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.

Ознакою технологічної структури виступає спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частини технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу (ливарні, термічні, механообробні, складальні цехи машинобудівного підприємства).

Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на випуску певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій (цех кузовів, задніх мостів, двигунів на автомобільному заводі).

Однак на практиці дуже мало підприємств, де всі цехи спеціалізовані лише технологічно або тільки предметно. Переважна більшість підприємств використовує змішану виробничу структуру, коли частина цехів спеціалізована технологічно, а інші – предметно.

3. Залежно від наявності основних та допоміжних процесів розрізнюють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурою виробництва.

Підприємства з комплексною виробничою структурою мають всю сукупність основних та допоміжних цехів, а зі спеціалізованою структурою – лише частину.

Підприємства зі спеціалізованою структурою розподіляються на:

• підприємства механообробного типу, які отримують заготовки від інших підприємств;

• підприємства складального типу, які випускають продукцію з деталей, вузлів та агрегатів, які виробляються на інших підприємствах;

• підприємства заготівельного типу, спеціалізовані на виробництві заготовок;

• підприємства, які спеціалізуються на виробництві окремих деталей.

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох факторів, головними з яких є:

• виробничий профіль підприємства;

• обсяг виробництва продукції;

• рівень спеціалізації;

• місце знаходження підприємства.

До основних шляхів вдосконалення виробничої структури підприємства відносяться:

1. Визначення оптимальних розмірів підприємства.

2. Поглиблення спеціалізації основного виробництва.

3. Розширення кооперації з обслуговування виробництва.

4. Забезпечення високого рівня якості продукції та послуг підприємства.

5. Організація аналітичної роботи різних лабораторій.

6. Забезпечення якості функціонування системи кругообігу та обороту фондів.

Загальну структуру створює сукупність всіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.