Лекція 14. Техніко-технологічна база та виробнича потужність підприємства

14.1. Поняття й складові техніко-технологічної бази підприємства

14.2. Управління технічним розвитком підприємства

14.3. Виробнича потужність підприємства

14.1. Поняття й складові техніко-технологічної бази підприємства

При зміні факторів зовнішнього середовища, особливо ринкової кон'юнктури, підприємство повинне оперативно підвищувати технічний рівень діючих виробництв, впроваджувати нові технології й устаткування з поліпшеними техніко-економічними показниками й оновлювати асортимент продукції, що випускається.

Техніко-технологічна база підприємства (ТТБП) – це системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, що визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних і інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Основні складові елементи ТТБП:

1) технологічна складова:

• операції з видобутку, переробки, переміщення, складування, контролю й інших складових технологічного процесу;

• сукупність способів і прийомів переробки ресурсів і одержання готової продукції;

• комплекс технологічної документації загального й спеціального призначення;

2) технічна складова:

• енергетична база (сукупність установок і мереж для забезпечення виробництва всіма видами енергії);

• виробничі машини й устаткування, транспортно-переміщювальні машини й засоби;

• технічна база інформаційних процесів (інформаційно-обчислювальна техніка й засоби зв'язку).

ТТБП кількісно і якісно відрізняється від основних виробничих фондів. До складу технічної складової входять тільки ті види засобів праці, які приймають безпосередню участь у реалізації виробничих технологій.

На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБП виробничої сфери:

• підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілених у них знань;

• зростання масштабів і розширення спектра використання сучасного мікроелектронного устаткування;

• перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

• трансформація техніко-технологічних засобів у більш універсальні системи;

• поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ і організаційно-управлінських компонентів виробництва;

• підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва.

14.2. Управління технічним розвитком підприємства

Технічний розвиток підприємства – процес формування й удосконалення ТТБП, що повинен бути постійно орієнтований на кінцеві результати його виробничо-господарської й комерційної діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які повинні відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу й забезпечувати просте й розширене відтворення основних засобів. Із всієї сукупності форм технічного розвитку виділяються ті, які спрямовані на підтримку ТТБП, і ті, які спрямовані на її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва:

1) підтримка ТТБП:

• капітальний ремонт устаткування;

• заміна зношеного устаткування новим, такого ж технічного рівня;

• технічне дооснащення підприємства;

2) розвиток ТТБП:

• модернізація;

• технічне переозброєння;

• реконструкція;

• розширення;

• нове будівництво.

Процес управління технічним розвитком підприємства включає:

• постановку цілей, їхнє ранжирування й виділення пріоритетів;

• аналіз виробничих умов, підготовку прогнозної інформації;

• вибір критеріїв і оцінку ефективності можливих варіантів;

• узгодження ухвалених рішень, їхню інтеграцію в єдиний комплекс заходів у рамках планів технічного розвитку на найближчу й віддалену перспективу;

• контроль за виконанням планів і їхнє своєчасне корегування.

У цьому процесі головна роль відводиться якісній розробці плану технічного розвитку, забезпеченню його необхідними ресурсами й постійне відстеження (моніторинг) реалізації плану. Як правило, плани технічного розвитку охоплюють кілька розділів, а кожний з них – певну групу близьких за цілям заходів.

Основні розділи плану технічного розвитку:

1) НДДКР – дослідження й розробки власними силами за певною тематикою;

2) створення й освоєння нових видів продукції й підвищення якості продукції, що випускається (сертифікація продукції, зняття з виробництва застарілої продукції, організація виробництва за ліцензією);

3) впровадження прогресивних технологій, модернізація й автоматизація виробничих процесів (розробка й впровадження нових технологічних процесів, механізація ручної праці, автоматизація технологічних процесів і процесів управління, енергозберігаючі технології);

4) зведені результати здійснення заходів з технічного розвитку (розраховуються показники за окремими заходами – зниження матеріальних витрат і собівартості, приріст виробничої потужності підприємства, відносне вивільнення персоналу; і показники за всією сукупністю заходів – загальні витрати, результати й динаміка техніко-економічних показників).

Головним недоліком порядку розробки планів технічного розвитку, що практикується на вітчизняних підприємствах, є механічне підсумовування різних пропозицій, відсутність їхньої реальної інтеграції в єдиний комплекс заходів. Також існує проблема невідповідності рівня розвитку основних і допоміжних виробничих підрозділів.

Вибір конкретного напрямку технічного розвитку підприємства проводиться на основі результатів діагностичного аналізу й оцінки техніко-організаційного рівня виробництва.

Основні показники оцінки техніко-організаційного рівня виробництва:

• ступінь охоплення робітників механізованою й автоматизованою працею;

• технічна оснащеність праці (фондоозброєність праці й енергооснащеність праці);

• питома вага нових технологій;

• середній вік застосовуваних технологічних процесів;

• коефіцієнт використання сировини й матеріалів (вихід готової продукції з одиниці сировини);

• потужність (продуктивність) устаткування;

• питома вага прогресивного устаткування в загальному парку устаткування;

• середній строк експлуатації устаткування тощо.