1.4.10. Уміння навчати

Менеджер повинен проявляти турботу про підвищення ком­петентності підлеглих і на цій основі — просування їх по службі. Більш розвинута людина має більш високі результати роботи, має більшу життєву енергію і створює сприятливий клімат у ко­лективі. З цієї точки зору менеджер є і викладачем, який пост­ійно розвиває і виховує підлеглих. Вихідним матеріалом для на­вчання стають реальні поточні виробничі питання, які відбива­ють стан щоденного виконання завдань. Ефективними методами навчання підлеглих є:

-  проведення співбесід;

-  консультації;

-  удосконалення майстерності;

-  обговорення конкретних проблем;

-  обговорення і планування кар´єри.

 

1.4.11. Здатність формувати колектив

Більшу частину свого робочого часу (60%) менеджери вит­рачають на спілкування з працівниками свого колективу, а іншу частину (40%) — на спілкування з вищим керівництвом і з коле­гами інших підрозділів своєї та інших організацій. Тому навич­ки до формування своєї робочої групи є особливо важливими, щоб об´єднати людей і навчити їх ефективно працювати на до­сягнення загальної цілі у обстановці творчого співробітництва. Це також передбачає проведення засідань, нарад, виконання представницьких функцій, розвиток добрих відносин з іншими підрозділами організації.

Менеджер повинен використовувати колективний підхід, за­лучаючи підлеглих до рішення проблем, підтримувати позитив­ний мікроклімат, уточнювати цілі систематично аналізувати і оц­інювати хід виконання роботи. Ці навички більше всього вико­ристовуються тоді, коли співробітники тісно взаємодіють один з іншим для досягнення високого результату.

Таким чином, організація роботи колективу є функцією ке­рівництва, тому що вона створює енергійну ефективну і відпов­ідальну групу людей з великим потенціалом.

Характеристика менеджера ,який здатний формувати колек­тив, показана на схемі:

Глава 2. Функції менеджера та принципи керівництва

2.1. Менеджер — центральна фігура системи управління персоналом

Менеджер займає ключове положення у системі управління організації. Ця важлива роль менеджера визначається тим, що він наділений повноваженнями приймати рішення, вирішує що, кому, коли і як робити; несе за це відповідальність перед влас­ником майна організації.

Володіючи реальною владою, менеджер впливає на трудо­вий колектив, а через нього на характер і результати функціону­вання самого об´єкту управління. Він підбирає, розставляє і ви­користовує персонал за своїм розумінням. Високопрофесійний менеджер оточує себе кваліфікованими, знаючими справу ко­легами, а слабкий — ще більш слабкими підлеглими. І як резуль­тат—перший менеджер веде організацію до процвітання, а дру­гий зі своїм персоналом — до збитковості, а потім — банкрут­ства. Знаючий свою справу менеджер чітко формулює завдання колективу, ясно розуміє свою роль у їх вирішенні, здатний задіяти внутрішні стимули до самостійних дій, передбачити мож­ливі труднощі, попереджати невдачі й знаходити найкраще рішення проблем у кожній конкретній ситуації.

Будучи довіреною особою власника майна, менеджер втілює його завдання (директиви) у конкретні дії , але у той же час в якості лідера колективу він виражає і його інтереси. Тобто ме­неджер вирішує двоєдину задачу - задовольнити обидві сторо­ни одержанням прибутку від своєї діяльності і за це він несе осо­бисту відповідальність.

Поняття "менеджер" не завжди має однаковий зміст, тому є ще менеджери загального керівництва, лінійні й функціональні, і при тому на різних рівнях управління організації.

Менеджери загального керівництва очолюють організації. Вони займають посади директорів, голів правління, президентів таін., здійснюють управління організацією, виконують функції планування, організації, мотивації, і контролю у повному обсязі, координують і регулюють діяльність персоналу в цілях виконан­ня всіх виробничо-технологічних, економічних і організаційних

процесів. Вони забезпечують безперервне функціонування ви­робництва, економічну та соціальну ефективність організації через апарат управління і діють на основі статуту, затверджено­го власником майна.

Лінійні менеджери очолюють відносно відокремлені підроз­діли. Вони займають посади керівників філій, представництв, виробничих підрозділів. Кожен з них через наданий йому апа­рат управління не тільки координує діяльність підпорядкованого йому персоналу, а й приймає управлінські рішення відносно виконання завдань менеджера загального керівництва з питань виробничого, соціально-економічного, організаційного, техні­чного характеру призначені гарантувати ефективну роботу всьо­го підрозділу. Вони діють на основі Положення, затвердженого вищим керівництвом організації.

Функціональні менеджери — це керівники спеціалізованих функціональних управлінь, департаментів, служб, відділів та інших підрозділів всіх рівнів управління організації (головні спеціалісти, керівники відділів маркетингу, зовнішньоеконом­ічної діяльності, економіки, фінансів, обліку, аудиту та ін.). В обов´язки функціональних менеджерів входить підготовка ре­комендацій менеджерам загального та функціонального керів­ництва для змін тих чи інших параметрів управляемого об´єкта.

Функціональний менеджер одночасно може бути і лінійним по відношенню до ним структурного підрозділу, який він очо­лює. Коло функцій та обов´язків встановлюється тільки у межах визначених менеджером загального керівництва у запровадже­ному ним Положенні про структурний підрозділ. Якщо порівня­ти діяльність менеджерів, які займають посади з однаковою на­звою і в однакових організаціях, то часто виявляється, що об­сяг, а у деякій мірі, і характер функцій, які вони виконують, не співпадає. І це закономірно для конкуруючих організацій. Але є функції, які у сукупності складають обов´язковий зміст діяль­ності будь-якого керівника. Пізнання їх відноситься до форму­вання конкурентоспроможного менеджменту.