1.4.2. Наявність чітких особистих цінностей

Особисті цінності — це вибір того що на думку людини є важ­ливим і необхідним. Деякі цінності підтримуються усіма члена­ми суспільства або нації. Вони розповсюджуються законами, звичаями і загальним ухваленням.

Менеджер у своїй роботі завжди визначає що є важливим, а що ні. Його цінностями можуть бути:

• відношення до рівності статі, раси та віку людини;

• відношення до ризику в роботі;

• ступінь допомоги іншим;

• ступінь використання заохочень або покарань підлеглих;

• додержання духу і букви законодавства;

• залучення працівників до управління;

• відношення до свого здоров´я, сім´ї та друзів;

• відношення до підлеглих та вищого керівництва;

• ступінь відкритості та ін.

 

 Цінності виробляються на протязі довгого періоду і форму­ють основні життєві позиції, які мають фундаментальний вплив на все життя. Менеджер, який має чіткі особисті цінності, схиль­ний до прояву у своїй поведінці рис, приведених на схемі.

Чіткі особисті цінності більше всього повинні мати керів­ники, які приймають стратегічні рішення, займаються врегулю­ванням принципових завдань, надають консультації по вико­нанню рішень вищого керівництва.

 

1.4.3. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі

Сучасне життя вимагає від менеджера ясних і обґрунтованих цілей, які формуються під впливом таких факторів:

• швидкий розвиток технологій;

• фінансові та екологічні кризи;

• зміни вартості енергоресурсів;

• зростання безробіття;

• почуття відчуження від управління і нездатність впливати на події;

• зростання порушень законодавства.

Не дивлячись наці негаразди, менеджери повинні прагнути контролювати зовнішні події, навчитись знаходити можливості, які надає наше життя. Тому ясність у питаннях особистих цілей є основним засобом здійснення цих можливостей.

Зміст встановлення цілей полягає у тому, щоб зосередити ува­гу на бажаних результатах, використовуючи різні терміни і зав­дання. Постановка цілей допомагає менеджерам вирішувати, що є найбільш необхідним і корисним. Але наявність особистих цілей не забезпечує вирішення всіх проблем. Тому при встановленні цілей прагнуть передбачити можливе майбутнє, а якщо обстави­ни змінюються, то цілі, поставлені у минулому, стають ближчи­ми або недосяжними.

Звичайно, що легче встановити ціль, ніж її досягти. Це ви­магає всебічного вивчення можливих обставин і реальності ви­конання цілі до того, як брати її на себе.

Для того щоб поставити собі ціль, необхідно здійснити 7 кроків у такій послідовності:

Якщо виявилось, що ціль не досягнута, то треба відповісти собі на такі запитання:

• Чи дійсно ця ціль важлива для мене?

• Яка реальність встановленої цілі?

• Чи вклав я в досягнення цілі достатньо зусиль та уваги?

• Чи зберігає моя ціль актуальність?

• Чи достатньо я залучив до справи оточуючих?

Чи не рано я визнав себе неспроможним?

На вибір цілей можуть впливати такі обмеження:

1) недостатність реальності встановленої цілі;

2)   невизначення часових параметрів;

3) відсутність показників виміру результатів;

4) неефективність цілі;

5) недоліки спільної зацікавленості;

6) конфлікти з іншими;

7) недостатня інформованість;

8) використання покарань підлеглих;

9) несистематичність аналізу;

10) порушено твердження, що ціль — це кермо в індивіду­альному і колективному русі. Без нього здібності невірно спря­мовуються і витрачаються марно.

Характеристика менеджера здатного встановлювати чіткі особисті цілі, показана на схемі.