16. Використання зв’язків з громадськістю у політичній сфері. Функції пр-спеціаліста під час виборчої кампанії. Формування іміджу публічної особи. Технології spin. Технології спін-доктора.

Політичний піар складається з двох галузей: ПР виборчої кампанії та ПР уряду. Цільовою аудиторією першої галузі є мешканці району, де проводяться вибори. Цільовою аудиторією урядового шару є кожен громадянин держави. На території країн колишнього СРСР політичний піар є найбільш розвинутою гілкою зв'язків з громадськістю.

Кожна виборча кампанія складається з ряду етапів:

1. Соціальне дослідження виборців та району, де проводі ітимуться вибори.

2. Представлення кандидата.

3. Активні агітації.

4. Останній тиждень перед виборами.

Початковий етап (соціальне дослідження) допомагає піар фахівцям:

- Визначити проблеми регіону та обрати ті, які можна використати для виборчої кампанії;

- Визначити рейтинг кандидата;

- З'ясувати які групи виборців підтримують кандидата, а які є проти нього;

- Довідатися про виборців, які підтримують інших кандидатів, але готові проголосувати за вашого, якщо вони відмовилися брати участь у виборах.

Найкращий час для такого дослідження є 3-4 місяці перед тим як кампанія офіційно розпочнеться. Інформація, отримана у процесі дослідження є основою для створення належного іміджу політика і його політичної програми, які повинні відповідати очікуванням виборців.

Піар спеціалісти доводять, що імідж кандидата є важливішим для виборця, ніж його політична програма. Вони розуміють, що більшість виборців ніколи не зустрінуться особисто з політиками, ніколи не пізнають їх справжні характери. Тому, створення іміджу є важливим завданням піар фахізців, які беруть до уваги у процесі його створення:

• Вік політика (найкращий вік 30-35 років);

• Особисту красу;

• Харизму.

Піар фахівці розробили ряд методів, які використовують для залучення необхідної кількості голосів. Використання деяких з них пов'язане з поняттям «спін».

Спін є зазвичай негативним терміном, що означає «вкрай упереджене» представлення подій на чиюсь користь. Традиційно, зв'язки з громадськістю покладаються на творче представлення фактів, але «спін» часто (але не завжди) використовує нечесну, обманливу та маніпулятивну тактики.

«Спін» включає такі прийоми:

• «чері пікнг» — це вибіркове представлення фактів та цитат, що підтримують і підкріплюють позицію конкретного кандидата й ігнорують ті відомості, що підривають його репутацію;

• використання евфемізму - це засіб, коли слова з негативним значенням замінююся на слова з позитивним значенням.

• використання двозначності - це коли аудиторія вважає доведеними непідтверджені факти.

Політтехнолог («спін-доктор») - це піар експерт, який сприяє вигідному представленню подій журналістам. Він «використовує позитивний спін» до політичних подій, ситуацій, слів та дій публічної особи. Політтехнолог застосовує спін контроль, наприклад, маніпулювання політичними новинами щоб оцінити чи перебільшити найпозитивніші аспекти чогось.

Відношення до діяльності «спіну» є двояким. З однієї сторони вона є часто неетичною, але з іншої - політтехнологи стають надзвичайно важливими в залученні голосів виборців. Існує ще й таке визначення політичного піару як набір стратегій і тактик, спрямованих на позитивний ефект для політика на якого ви працюєте і негативний ефект щодо опонента.

Політтехнслоги часто маніпулюють журналістами. Вони забезпечують їх розповідями, які зображають політиків з позитивної сторони і надають їм неофіційну інформацію. Крім того, вони ставлять запитання, коли політики зустрічаються з громадськістю, керують кампаніями проти опонентів, організовують команди та пишуть листи пресі чи моніторять радіо та телебачення.

Цілі політгехнологів:

• запобігти виборцям створити проблеми для політиків;

• впливати на політичну поведінку аудиторії;

• здобути більшу підтримку для кандидата;

• зменшити підтримку опонента;

- дискредитувати людей, які не погоджуються з політичною програмою кандидата.

17. частково див. 7. ПР у забезпеченні завнішніх зв’язків фірми. Особистий імідж керівника, зовнішній вигляд, стиль поведінки та культура працівників. Фірмовий знак: його сутність та роль у системі зв’язків з громадськістю. Прямий і зворотній зв'язок фірми з цільовою аудиторією. Ділові наради і ділові переговори в системі ПР.

Ефективно виготовлена й успішно реалізована про­дукція (послуга, пропозиція, програма, ідея) не завжди забезпечує   господарському,   політичному   суб´єкту бажаний успіх. Значною мірою він залежить від ставлен­ня до них значущих суб´єктів зовнішнього середовища — покупців, постачальників, органів влади, громадськості, виборців. Тому важливо сформувати в суспільній думці таке уявлення про себе, яке б максимально сприяло дося­гненню запланованих результатів. Саме розв´язанню цих проблем сприяють ПР.

Одним із надзвичайно важливих стратегічних ресурсів (нематеріальних, тобто таких, що не мають матеріальної складової, активів) суб´єктів господарю­вання, соціальної і політичної діяльності є їх репута­ція (франц. reputation, від лат. reputatio — обдумуван­ня, роздум) — сформована у громадській свідомості думка про достоїнства, недоліки соціального, політич­ного, економічного суб´єкта та його суспільна оцінка.

Репутація є своєрідним кредитом довіри, джерелом ставлення споживачів продукції (послуги) до фірми (організації) — її виробника. Адже інтереси, вимоги сучасного споживача не обмежуються лише якістю, функціональною надійністю або ціною товару (послу­ги). Вони стосуються також суспільного визнання, соціального обличчя фірми (організації), підтвердже­них реальними справами перед громадськістю. Тому провідні фірми (організації) аналізують ці фактори і вкладають значні кошти в їх створення і підтримку, бо в ринкових умовах репутація та інші нематеріальні активи складають значну частину комерційної вартості фірми (організації).

Факторами, які забезпечують репутацію фірми (організації), є корпоративна культура, сукупний дос­від, досвід і стиль керівництва, способи ведення бізнесу, здатність залучати до співпраці талановитих фахівців, рівень інновації.

Від репутації залежить і рівень доходів фірми (орга­нізації), адже у ринковій економіці значну частину її комерційної ціни становлять нематеріальні активи — кваліфікація кадрів, спеціальні компетенції, фінансова стабільність, права на товарні знаки і торгові марки, патенти, авторитет на ринку, маркетингові прийомі, суспільний вплив тощо. З репутацією тісно пов´язаний імідж (англ. image — образ) — цілеспрямовано сформо­ваний, наділений певними ціннісними характеристика­ми образ фізичної, юридичної особи з метою забезпечен­ня його популярності, визнання, авторитету у певному соціальному середовищі, суспільної значущості його діяльності.

Зовнішній вигляд працівників включає одяг, взуття, зачіску, макіяж, ювелірні прикраси і т. ін., але все це може мати різний ступінь нормативності -- від уніформи, спецодягу до дрібних деталей одягу, таких як краватка, знак, бейдж тощо.

Інформаційний, архітектурний, оформлювальний дизайн та звичайний вигляд працівників можуть стати предметом цілісної розробки програми фірмового стилю, що потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів -- дизайнерів.

Стиль управління відображає не лише культуру керівництва і підлеглих, а й певний ступінь зрілості колективу, в чому вирішальну роль відіграє особистість керівника, яка накладає неповторний відбиток на стиль і культуру управління, режим роботи, її ритм, розподіл завдань та контроль над їх виконанням.

Стиль ділових відносин -- важливий елемент корпоративного іміджу, за яким відвідувачі, партнери, клієнти та інші роблять висновки про фірмовий стиль організації. Він має включати такі характеристики, як обов'язковість, особиста зацікавленість, відповідальність, точність, оперативність тощо. Вони свідчать про надійність фірми і викликають довіру до неї та її керівництва і фахівців.

Стиль поведінки визначає характер спілкування, а також вчинки окремих працівників фірми. Для фірмового стилю важливі не лише манери працівників, а й способи розв'язання ними конфліктів, непорозумінь між собою та клієнтами, почуття гумору, культура мови, здатність зрозуміло висловлювати свої думки та наміри, а також неформальна поведінка в неробочий час, у ділових колах, компаніях тощо.

Особиста культура -- це найповніше і водночас невловиме вираження фірмового стилю та корпоративного іміджу. Особиста культура керівника, фахівців, працівників фірми визначається їхнім інтелектуальним рівнем, передусім рівнем і характером освіти, кваліфікації, особистим темпераментом і характером, елементами самовиховання, самоорганізованості і самодисципліни.

Відносини з державними закладами багато в чому визначають імідж фірми від етапу її становлення до планування і виробництва продукції, організації руху товарів до їх кінцевої реалізації як усередині країни, так і за її межами.

Відносини з державними закладами, що передбачають оформлення акцизів, ліцензій, сертифікатів якості, підготовку документації, розмитнення, оподаткування, створення необхідного банку інформаційних даних про стан ринкової кон'юнктури та вирішення інших завдань.

Взаємодія і співпраця фірми з державними закладами, їх характер та рівень визначають місце і роль фірми не лише на ринку, а й у суспільстві та державі, в міжнародних відносинах, тобто визначають важливі аспекти її іміджу.

Відносини фірми із засобами масової інформації формуються на засадах ефективної взаємодії з ними, довіри, відкритості та взаємоповаги, тобто на основі синергетичної методології. Порушення або ігнорування будь-якого з названих принципів загрожує необ'єктивністю висвітлення в ЗМІ певних якостей і можливостей фірми, що негативно позначається на її іміджі.

Тому спеціалісти фірми зі зв'язків з громадськістю мають бути компетентними у галузі журналістики, роботі редакцій, радіо, телебачення, газет і журналів. Вони повинні вміти підготовлювати матеріали на високому мовно-літературному та оформлювальному рівні.

Для формування, підтримки й удосконалення корпоративного іміджу недоцільно і неможливо ігнорувати жодної складової. Слід пам'ятати і керуватися тим, що корпоративний імідж -- це, з одного боку, передумова ефективних зв'язків з громадськістю, а з іншого -- гарантія ефективного функціонування фірми.

Цільова аудиторія - сукупність потенційних реально існуючих (фактичних) споживачів, що ухвалюють купівельні рішення або що роблять на них вплив. Крім того, до цільової аудиторії відносяться особи, які самі не купують продукцію, але ухвалюють рішення про покупку (наприклад, керівники фірм), або ті, хто може впливати на це рішення (фахівці, що визначили доцільність придбання товару для фірми: технології, конструктори, а також особи з ближнього оточення - родичі, знайомі і ін.).

У зв`язку з цим цільова аудиторія може складатися як з окремих осіб, так і з груп людей, фахівців або споживачів. Від правильного вибору цільової аудиторії залежить вирішення коммунікатора про те, що, як, коли, де потрібно сказати і хто повинен це зробити.

18. Див.8

19. Див.8