Питання для самоконтролю

1. Назвіть методи розрахунку виробничої потужності підприємства.

2. Як планується збільшення коефіцієнта використання виробничої потужності?

3. Як визначається можливий випуск продукції на основі діючих потужностей?

4. Що таке баланс виробничих потужностей та його при­значення?

5. Що називається виробничою потужністю підприємства, цеху, дільниці?

6. Які фактори впливають на формування та використання виробничої потужності підприємства ?

7. Як обчислюється виробнича потужність в од номенклатурному, масовому та серійному виробництві?

8. Що таке провідна ланка виробництва, «вузькі місця» та резерви потужності?

9. Яка послідовність розрахунку виробничої потужності підприємства?

10. Що таке «баланс виробничих потужностей» і як розраховується його основні показники?

11. Назвати основні показники використання виробничої потужності .

Тема 7. Планування персоналу і оплати праці

Лекція 8

План

1. Планування трудових ресурсів. Соціальна функція виробництва. Методи визначення кількісного і якісного складу працівників.

2. Зміст, розподіли і показники плану по праці і кадрах. Аналіз використання кадрів. Оцінка балансу робочого часу.

3. Планування продуктивності праці. Сутність продуктивності праці. Сучасні системи підвищення продуктивності праці.

Ключові терміни

Персонал підприємства Трудомісткість

Ефективний фонд Фонд оплати праці

робочого часу Заробітна плата

Продуктивність праці Система мотивації

1. Планування трудових ресурсів.

Важливим елементом потенціалу підприємства є його персо­нал. Використання персоналу значною мірою визначає ефектив­ність виробництва.

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівни­ків, які мають професійну підготовку та практичний досвід і на­вички роботи. В залежності від місця персоналу у виробничому процесі він розподіляється на персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. У промисловості основний пер­сонал (промислово-виробничий) залежно від виконуваних функ­цій поділяють на категорії: робітники, службовці, спеціалісти, керівники. Непромисловий персонал охоплює працівників жит­лово-комунального господарства, культурно – побутових та медич­них установ.

Персонал підприємства формується під впливом як зовнішніх факторів (ринкова кон'юнктура, державні контракти та замов­лення, зміни законів, які регулюють трудові відносини), так і внутрішніх факторів (характер продукції, технологія й організа­ція виробництва). При розширенні випуску продукції він збіль­шується; при зменшенні обсягу випуску — зменшується: при зміні профілю продукції — змінюється структура персоналу. На­мічаючи напрямки розвитку підприємства, треба визначити міні­мальну як загальну чисельність персоналу для виконання вироб­ничої програми, так і його чисельність за окремими категоріями.

Вихідними даними для розробки плану по персоналу є вироб­нича програма, норми затрат праці, баланс робочого часу. На дію­чому підприємстві попередньо треба зробити аналіз виконання плану по персоналу за базовий період: порівняти наявні ресурси з потрібними для виробництва продукції, розглянути відхилення за окремими категоріями як абсолютне, так і відносне (враховуючи виконання обсягу виробництва). Важливо звернути увагу на втрати робочого часу: наявність внутрізмінних і цілодобових простоїв, прогулів тощо. Порівняння розрядів робіт з фактичними розрядами робітників за професіями покаже відповідність кваліфікаційного рівня робітників складності робіт.

Дані аналізу дозволяють виявити резерви повного викорис­тання персоналу у плановому періоді. Для цього треба розробити організаційно-технічні заходи з реалізації цих резервів.

Після знайомства з вихідними даними для розробки плану можна переходити безпосередньо до методики розрахунків пла­нової чисельності працюючих.

Слід звернути увагу на те, що при плануванні обліку чисельності персоналу визначають обліковий склад. Це всі постійні, тимчасові та сезонні працівники, включаючи тих, хто знаходиться у відпуст­ці, не з'являється через хворобу та інші причини. Протягом плано­вого періоду обліковий склад замінюється (прийом, звільнення), тому показник чисельності визначається як середньо облікова чи­сельність, яка визначається підсумовуванням облікового складу за кожний календарний день періоду (включаючи святкові та вихідні дні) і діленням цієї суми на кількість календарних днів у періоді. Для робітників визначають ще і явочний склад. Це чисельність ро­бітників, які повинні кожен день бути на робочих місцях для за­безпечення нормального руху виробництва.

Окремі роботи невеликого обсягу й непостійного характеру можуть доручатися позаштатним працівникам, які не передбача­ються у обліковому складі й утворюють необліковий склад.

На техніку розрахунків планової чисельності окремих катего­рій працівників впливають чинники: галузь виробництва, розмір підприємства, тип виробництва, форма оплати праці тощо. Роз­глянемо їх на прикладі промислового підприємства як найбільш складного за структурою персоналу. Для різних цілей використо­вують різні методи: укрупнений і деталізований.

На чисельність персоналу суттєво впливає використання ро­бочого часу. Тому слід опанувати методику визначення планово­го фонду робочого часу. Плановий баланс (бюджет) робо­чого часу одного робітника розраховуючи, таким чином: скла­дають звітний баланс, проводять його аналіз, розробляють заходи зі скорочення втрат робочого часу та визначають плановий ба­ланс робочого часу. Баланс складається по підприємству, підроз­ділу, дільниці, іноді по групах робітників, які мають однаковий графік роботи і одну й ту саму тривалість чергової відпустки. Ба­ланс розраховується у три етапи:

1. розрахунок середнього числа робочих днів;

2. розрахунок середньої тривалості робочого дня;

1. розрахунок корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.

Ефективний фонд робочого часу середньооблікового робітни­ка визначається як добуток кількості робочих днів на середню тривалість робочого дня.

Загальну планову чисельність промислово-виробничого пер­соналу можна визначити деталізованими розрахунками по кож­ній категорії персоналу та підсумуванням отриманих результатів. Так, чисельність основних (виробничих) робітників, які безпосе­редньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів із ви­готовлення продукції, визначається на підставі трудомісткості та балансу робочого часу одного робітника. При цьому слід зверну­ти увагу на те, що загальна трудомісткість складається з трудомі­сткості виробничої програми та трудомісткості зміни незавершеного виробництва та спецоснастки.

Слід мати на увазі, що різні умови організації праці та техно­логічних процесів вимагають робити розрахунки середньооблі­кового складу робітників деяких професій за нормами виробітку та робочими місцями.

Чисельність деяких категорій спеціалістів (конструктори, тех­нологи) розраховують на підставі трудомісткості їхніх робіт. При відсутності даних по трудомісткості робіт використовують нор­мативи чисельності цих категорій, встановлені методами матема­тичної статистики залежно від певних факторів. Чисельність непромислового персоналу визначають аналогічно розрахунку ос­новних і допоміжних робітників. Після визначення планової чисельності та структури персоналу треба скласти баланс робочої сили і визначити додаткову по­требу по кожній категорії персоналу.

Розрахунок чисельності робітників :

• Чисельність робітників на нормованих роботах:

Чор = ТВП/Бр.ч.₁р. * Квн, (1.1)

ТВП – трудомісткість виробничої програми, н-год.;

Бр.ч.1р. – баланс робочого часу одного робітника;

Квн – коефіцієнт виконання норм.

• Планови й баланс робочого часу одного робітника в годинах:

Бр.ч.1 р. = (Тк-В-С-Н)*tзм, (1.2)

Тн – час роботи;

Tзм – тривалість зміни.

• Чисельність основних робітників на ненормованих роботах:

Чр = N*З*Ксс*Ноб або Чр = (N*З*Ксс) / Ноб, (1.3)

N – кількість одиниць обладнання;

З – змінність роботи обладнання;

Ксс – коефіцієнт проведення явочної чисельності до спискового складу робітників.

• По нормах виробітку чисельність основних робітників визначається:

Чор = Q / Фд*Квн*Нв, (1.4)

Q – річний плановий обсяг випуску продукції в натуральних одиницях;

Фд – річний дійсний фонд часу в годинах;

Нв – годинна норма виробітку одного робітника в натуральних одиницях виміру.

• Планова чисельність допоміжних робітників (Чдр) визначається:

Чдр = Зм*Ксс*На*nд, (1.5)

nд – кількість робочих місць допоміжних робітників.

На основі планової чисельності персоналу визначається частка приросту обсягу виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці за формулою:

Qпп = (1 - ∆Чпвп / ∆Q), (1.6)

Qпп – частка приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, %;

∆Q – плановий приріст обсягу продукції, %;

∆Чпвп – плановий приріст чисельності промислово-виробничого персоналу, %.

Додаткова потреба в кадрах визначається:

Чд = Чп – Чф +Чв, (1.7)

Чд - додаткова потреба в кадрах;

Чп – чисельність працівників в плановому році;

Чф – фактично очікувана чисельність на кінець базового року;

Чв – чисельність працівників, що вибувають у плановому році.