56. Види короткострокових зобов’я­зань та їх оцінка

Зобов’язання – це заборгованість підприємства іншим підприєм­ст­вам та особам, яка виникає внас­лідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість зветься ще пасивами підприємства і передба­чає сплату в майбутньому гроши­ма, товарами або послугами.

Заборгованість поділяється на короткострокову і довгострокову.

Короткострокова заборгованість вклю­чає в себе борги, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу неза­лежно від його тривалості. Загаль­ним правилом є те, що зобов’я­зання реєстру­ють­ся в обліку тільки тоді, коли по них виникає заборго­ваність. Кредиторська заборгова­ність оцінюєть­ся сумою грошей необхідних для сплати боргу або вартістю товарів і послуг, які необ­хідно надати для погашення боргу.

Залежно від порядку визначення суми заборгованості зобов’язання поділяються на:

1) фактичні

2) оціночні

3) умовні

Фактичні зобов’язання включають у себе заборго­ваність по рахунках постачальників, виданих векселях, дивідендах до сплати, податку з продажу, нарахованої заробітної плати, по одержаних авансах та по поточній частині довгострокових зобов’язань. Харак­терною ри­сою фактичних зобов’язань є обізна­ні­сть про фактичну суму заборгова­ності. Фактичні зобов’язання вини­ка­ють на основі угоди, контракту або законо­давства.

Оціночні – це такі зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. До них належать заборгованість по податку на прибуток, забор­го­ва­н­і­сть по податку на майно, гарантійні зобов’я­зання, заборгованість по опла­ті відпусток.

Умовні зобов’язання - зобов’язан­ня, які реально не існують до визначення ймовірності і оцінки суми зобо­в’язань. Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані, тобто доведена їхня ймовірність, а також оцінена їхня сума, то вони повинні відображуватися в обліку. Коли ж обґрун­тована тільки їхня можли­вість, але сума невідома про них зазначають тільки в пояснювальній записці до фінансової звітності.

57. Облік заборгованості по рахун­ках постачальників

Заборгованість постачальникам ви­ни­кає при купівлі у них складських запасів, товарів та інших матеріаль­них цінностей. Сума заборгова­но­сті по рахунках постачаль­ників виз­начається на основі рахунків постачальників. Придбання склад­ських запасів відобра­жається на рахун­ку «Витрати на купівлю» за видами складських запасів.

При постійній системі обліку запасів:

Складські запаси

Рахунки до сплати

Рахунки до сплати

Грошові кошти

При періодичній системі обліку запасів:

Витрати на купівлю

Рахунки до сплати

Рахунки до сплати

Грошові кошти

58. Облік комерційних і торгівель­них знижок

Виділяють два види знижок:

1) комерційні

2) розрахункові (торгівельні)

Комерційна знижка – це знижка з ціни продукції, товарів, послуг, що надаються постачальником покуп­цеві з урахуванням обсягу продажу чи певної невідпо­відності якості товарів, тобто комерційні знижки пов’я­зані з обігом товарів.

Розрахункові знижки – це знижки з ціни реалізованої продукції, які клієнт (покупець) одержує від поста­чаль­ника за прискорен­ня оп­ла­ти. Якщо покупець додержу­єть­ся умови, то він одержую знижку з суми боргу, тобто платить менше, а якщо не дотримується – платить всю суму. Розрахункова знижка розраховується на підставі фактур­ної вартості товарів за мінусом повернутих товарів і знижок на ціну, якщо вони мали місце.

При періодичній системі обліку: