- •Edited by Marko Robert Stech
- •Скалка з епосу
- •Шість ліхтарів і сьомий місяць
- •Фюріхшуле
- •Чого стоїть Бережан яко поет модерний
- •Дзвінки в порожнє мешкання
- •Повість про останній сірник,
- •Надзвичайна!
- •Я моїм нризвоїтим тримаючи тремтячі при віщому слухаючи на найвище настроєними схиляючи хрусткі побожно
- •Надзвичайна!
- •Торкнута свіжо висушеними що линуть від розжареного
- •1 (Є була Ґога.
- •IV Дійство про велику людину Тло поетичної місії Езри Павнда Стефан Ґеорґе... Начерки передмови...
- •5 Див., приміром: Paul PearsaL The Heart’s Code. - New York, 1998.
- •7 Thomas Mann. Essays of Three Decades. - New York, 1947. - p. 334.
- •9 Wolfram von Eschenbach. Parzival. - Harmondsworth, 1980. - c. 223.
- •27 Там само. - с. 35.
- •29 Там само. — с. 441.
- •40 Там само. - с. 513.
- •44 Там само. - с. 394.
- •49 Там само.
- •65 Ibid. - s. 48.
- •Дійство про велику людину
- •Свиняче Вухо. Чи чув ти, приятелю, переказ про славного Штица? Бандита? Його впізнавали на вулиці з його ходи.
- •М а рт и н. Але ти мене покинеш. Я знаю. Покинеш, адже так?
- •Музика.
- •Максиму с. Ось тобі драбина. Ти мені подобаєшся. Звенибудьло. Я скористуюся з неї лише у крайній потребі. Хоч цілком імовірно, що крайня потреба настане.
- •3»Е иНа. Та коли вже йдеш, то мерщій. Бо он там ® аЛ0Ою чекають на тебе. Я мушу ще з ними впоратись.
- •Музика: безпомильно ствердний акорд.
- •Вас Бог одарил грунтами, по вдруг может то пропасть, а мой жребій с голяками, но Бог мудрости дал часть
- •117 Сковорода II. - с. 492.
- •1,9 Наркісс. Разглагол о том: узнай себе {Сковорода і. - с. 73).
- •121 Boehringer. -s. 127.
- •121 Сковорода //. - с. 395.
- •7K поет и вся вселениа,
- •171 Ьмкргтіа. -с. 178, 157.
- •175 Надруковано вперше y журналі «Філософська думка» (1971.-ч.5).Цігг- с. 106 н.
- •Інших видозмінах салонної поезії, про яку раніше в у краї и- °ькій літературі не чули. З’явилися альманахи з візерунками у
- •201 Лист із Чернівців, 24 березня 1899 (Кобилянська. - с. 398).
- •220 Каліря Грипевичева. Б зарані ц Діло. - Львів, 1931. - 24 травня. Тут цит. За: Погребенник. - с. 287.
- •221 Цитується за споминами Марії Гсвко-Заячкінської, вперше оиубліко- паними у киданні Погребснника. Цит. Місце на с. 344.
- •222 Стефаник. Листи. - с. 168.
- •Мовчіть, мовчіть!т
Ми
чсм*мп,
і їм»
;і
ДМОЧ ЧіИіННі'ІН
І|С 11* »чуй тільки Дми юль.
Ній
кипа» головою, і
лу*.іЮЧИ ( нінро імоінніки.
Inf,І
ІИ ІНКИЙ привіт, - !ІрО|ІІС||і * І”!.11
*• Іугн
N « ШІОМИ,,, г<ио< по
itotipot п/п»
рахунок,
АНМЮЛЬ
МІННІЇ It І *М »ІІОН».
І
и піду н МОІНИ гир. « кизнлм І’уга,
розпли'іукічиси ,((. ^
ІІСрМНО.
АіШТоЛЬНЙрГІІІТІ
оберну»! II ДО Неї. 11.1
НЬОтДИІІИЛНІ II |,|у( МИЬЛ Mtll
»ill, глумі руді Г»|ЮИИ, рОЗМа'П.ОІЬНН
по |)(»Ж('ИОМу І,,І ■'
JI
Іііду II Мі»ll.li ІII|>
І тому МС'ИІ ШКОЛИ І1C Гіудг І 0|>0|(
|М„Ч| Дуже попільно прийшли І уга
до виходу. Нона мжс щ ц., 1 ІІСДНІІІІЛМС
Ь
ЛіІНТОЛЬ
бнЧИІІ, НК
111
<
|(/| НІШ МИ ДНСрІІМа ІІОІІІІ I
пули
МЛІ ку, ИЛС обличчи II НЖЄ Цс було НИДІЮ.
Дії.тни.
ідниі иуи плечима. І І ому гіда на лої
н, ІЦО НІН у піжамі хоч на ньому
був дос
ко налий темно <
і рий
вечірній однг.
.і
іадоіи>лсиннм нш нідмітиі) па годиннику,
що линіасти
Ще
ТІЛЬКИ ВІСІМ ХІІИЛИН ІІрІИ ТоЙІНН Тії,
ПІСЛЯ НКНХ можна Гіуд(І
бсаболіі
IIO рОЗІїроЩИТИС ь і ніби
недбало ВИЙТИ на пули цю, Оскільки часу
лишалося мало, сііінро.тмоіпіик гоїіорил
. особливим натхненням. Нін гонори»:
Як
цс не* t
міишо, Алатолю, але ми повинні брати
приклад зарік тократії.’Ги тільки
подинись, як
нона
очистилась, як
ноц-,
нідокремилась, нк нона приготувалася
під понити єною сііо. КОНИІЧІїу МІСІЮ.
Де ДІЛОСЯ ( ЬОГОДНІ OTC
розбещене
ІІ(*ЛИКопі;іjj. хете тно,
яке шукало с пльнпх вражень і, перебране,
інкогніто брало участь у <умпіиних
пригодах! Такого скандального ц(*.
ликошляхетства нема» нині, Анатолю,
нема й сліду. Замкне*
НІСТЬ,
гунорігть звичаю, чистота моралі.
Аинтоль
кинаи голоною.
Ось,
тихо, але м притиском сказав співбесідник,
-- ось прошу тебе: нслика герцогиня
ИиВ'1'
Як?
■- спитаи Аиатоль і паніть ус:міхнунся.
Велика
герцоги і ні ***.
І
що а нею сталося?
Як
то що! І Існжс ги не чуй? Нона ааручилася
а королем ***, нона (Гін
королевою, Нона дасть паніндикому
народ о ні снідомість прана, даси,
культуру. І цс й < тс, що н май на увазі,
коли говорив про монархію нк про - -
Нін
сіпнув себе аа одну кишеню, тоді
аа другу, і иитяг а неї часопис. Розгорнутий
його, ній знову зібгай Його акуратно
по краєчках, так, що для поля мору
залишалася лише нслика світлина на
першій сторінці і підпис під нею.
Аиатоль
узяв укладену 'гаким робом газету до
рук.
Світлина
зображувала врочисте товариство. Щільно
одне
коло
одного СТОЯЛИ ЧОЛОВІКИ, нГірані н чорно
тіле,
і ЖІНКИ, «брані тільки н біле. І Іайбіліша
жінка
стояла посередині.
І
|,е була чужа ГоГа. І Ісдосконалість
кліше не давала збагнути ані чорноту
її волосся, апі форму носа, ані рисунок
брів. Брови були гладенькі й ретушовані.
ш1 (Є була Ґога.
Крім
ТОГО, фоЮ|х-||от<>рм І.ІИ/КДИ ІММНІ >іУ
її
М Н ІІЛОНИ І И
II..
МЛІШ'У бганої сОСДІІІІ
lb,
І
п.u
ЛІДіоМ
ЦЫЧ'О
УВІЧНЮЮТЬ
обличчя ІІІК І .»І І »• ЇХНІХ ІІ.ійіК
Ііриі.іМ.іННІІІІИХ « И'іу»»НІИК.
Крім
І
пі
О, ЦЯ біли, нб( ОЛЮТ ІІО бІЛа < укпн.
ІІриноруч
під Ґоги їм іняткоиі стоя»
високий,
моя спис,
ч олові
к. Кліше те* ж
пери
дало
колір
Його волоки, і до того ж
ГИрНДЯЛО
ЙОІ О ПІК. 11ЛЯМИ обличчя МОГЛИ НЯЛСЖа'І
и
володареві,
.і/»«•
могли належати /і
<ажотітоні.
Ьо сажотруси після праці
МИІО'ГМ
я І оі облимою аННОПИДЛИВІС ІІО,
І
Іо прану руку І оґи, тобто на яня'і к
у
пліва, і
тоила і уга.
І
уга була теж чужа, І І,<*була гааетім
Гуга, розповсюджуванії и
і
н і її я ч тж яч примірників, вирівнювана
па стереотипі, роа піиіуиина на дрої и
пах
кіос кін, І уга, читана я поїздах і аа
кавою,
І
уга, якою можна зручно відганяти мук і
я яку можна ощадно аагоргати бутерброди.
(
)блпччя її мало чим иідріаняло< я яід
м.к ки, яка < тояла тут щойно поруч аа
столиком,
Люди
на світлині стоили
настільки
п<* и рабно, наскільки цс може вигадати
фоторепортер. Можна було не сумніватися,
що я хиилину фотографування вони стояли
зовсім інакше.
І
[а світлині І ога дивилася про* то себе-і
нікуди. Можливо, що вона всміхалась,
але недосконалість кліше не давала
цього відчути.
Розкішне
створіння, говорим
<
нівроамовник, аагл я даючи Апатолеві
з-за плеча. - Нона відома а своїх
ліберіїлміих поглядів. І я, як соціяліст
1
(е ( правді велика герцогиня ***?
- спитав тихо Анатоль. ()ця?
І Іу так, це вона,
Ось
ця?
Ос
і. ця о, Тут же підпис,
Виходить
сказав Анатоль, усміхаючись дуже криво,
ІЦ<> виходить?
що
людям варт більше Йняти віри на перше
слово,
О, я
в цьому не сумніваюся, - заговорив
швиденько співбесідник. -
Дослухавши
речення до кінця, він сказав м'яко:
І
(е все справді дуже цікаво, і Іа жаль,
мій час виходить. Шкода, Анатолю, - жваво
озвався співрозмовник. - Я, власне, хотів
тобі розвинути ще этакого
аспекту
- - Ми зустрінемося тут наступної
середи?
-Добре,
- сказав Анатоль. Ти ще лишаєшся?
Мені,
власне, треба ще собі занотувати, -
сказав співрозмовник. Ти йди, коли
тобі ніколи.
Анатоль
убрався в пальто, взяв капелюха в руки
і спокійно відчинив скляні двері. Так
само спокійно він зачинив їх за собою.
Сніг
падав та к
густо,
що не було ніякої можливости навіть
сліди від автових коліс розшукати.
2871
біла, абсолютно біла сукня.
1
Ірипаймпі вданому випадкові. З інтерв’ю,
яке вона дала кілька днів тому, ниплииас
а недвозначною яснії тю, що - - Анатоль
глянув на годинник.
Шг Значить,
людям треба більше
йняти віри на
перц^Тгг—
Сніг
падав
густо
на голову Анатоля, пробиваючися
0|Ч>.
до
коріння
волосся. Чи не
вперше
на
житті
Аиатоль віді^° у
його
волосся має коріння. <
Сніг
падав у капелюх, що його Аиатоль тримав
от»
уверх,
як старець. Сніг падав у капелюх щедрою
милости
°^°Ч
Надягти
капелюха вже не було жодної змоги.
Д„ •о, висипав
з нього сніг і обернув отвором
наниз. Так він Йо^Ч тримав,
притуливши до боку, зовнішньою стороною
назо Г°
*ч Стоявши
там, де часинку тому могло стояти
авто, Ана пригадував,
як виглядала вовняна кофточка під
час тан самотньому
заїзді. Кофточку, зрештою,
теж можна сфото і фувати,
і з фотографії зробити цинкове кліше. гРз-
Квітко
життя мого. І ти, друга.
А
потім покласти кліше у шухляду, в ящик.
І ящик,
без решкод,
сильним рухом засунути навіки
в шафу.
Це
буває
дуже страшно зробити. Страшніше, ні»
стрілити собі у скроню. І
саме тому, що воно
страшніше
вл І стається
незрівнянно, незрівнянно частіше. '
1,01
Так
в останній
день, які в день перший.
1952-1959.
