Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ігор Костецький.docx
Скачиваний:
21
Добавлен:
22.08.2019
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Ми чсм*мп, і їм»

;і ДМОЧ ЧіИіННі'ІН І|С 11* »чуй тільки Дми юль.

Ній кипа» головою, і лу*.іЮЧИ ( нінро імоінніки.

Inf,І ІИ ІНКИЙ привіт, - !ІрО|ІІС||і * І”!.11 *• Іугн N « ШІОМИ,,, г<ио< по itotipot п/п» рахунок,

АНМЮЛЬ МІННІЇ It І *М »ІІОН».

І и піду н МОІНИ гир. « кизнлм І’уга, розпли'іукічиси ,((. ^

ІІСрМНО.

АіШТоЛЬНЙрГІІІТІ оберну»! II ДО Неї. 11.1 НЬОтДИІІИЛНІ II |,|у( МИЬЛ Mtll »ill, глумі руді Г»|ЮИИ, рОЗМа'П.ОІЬНН по |)(»Ж('ИОМу І,,І ■'

JI Іііду II Мі»ll.li ІII|> І тому МС'ИІ ШКОЛИ І1C Гіудг І 0|>0|( |М„Ч| Дуже попільно прийшли І уга до виходу. Нона мжс щ ц., 1 ІІСДНІІІІЛМС Ь ЛіІНТОЛЬ бнЧИІІ, НК 111 < |(/| НІШ МИ ДНСрІІМа ІІОІІІІ I пули МЛІ ку, ИЛС обличчи II НЖЄ Цс було НИДІЮ.

Дії.тни. ідниі иуи плечима. І І ому гіда на лої н, ІЦО НІН у піжамі хоч на ньому був дос ко налий темно < і рий вечірній однг.

.і іадоіи>лсиннм нш нідмітиі) па годиннику, що линіасти

Ще ТІЛЬКИ ВІСІМ ХІІИЛИН ІІрІИ ТоЙІНН Тії, ПІСЛЯ НКНХ можна Гіуд(І бсаболіі IIO рОЗІїроЩИТИС ь і ніби недбало ВИЙТИ на пули цю, Оскільки часу лишалося мало, сііінро.тмоіпіик гоїіорил . особливим натхненням. Нін гонори»:

Як цс не* t міишо, Алатолю, але ми повинні брати приклад зарік тократії.’Ги тільки подинись, як нона очистилась, як ноц-, нідокремилась, нк нона приготувалася під понити єною сііо. КОНИІЧІїу МІСІЮ. Де ДІЛОСЯ ( ЬОГОДНІ OTC розбещене ІІ(*ЛИКопі;іjj. хете тно, яке шукало с пльнпх вражень і, перебране, інкогніто брало участь у <умпіиних пригодах! Такого скандального ц(*. ликошляхетства нема» нині, Анатолю, нема й сліду. Замкне* НІСТЬ, гунорігть звичаю, чистота моралі.

Аинтоль кинаи голоною.

Ось, тихо, але м притиском сказав співбесідник, -- ось прошу тебе: нслика герцогиня ИиВ'1'

Як? ■- спитаи Аиатоль і паніть ус:міхнунся.

Велика герцоги і ні ***.

І що а нею сталося?

Як то що! І Існжс ги не чуй? Нона ааручилася а королем ***, нона (Гін королевою, Нона дасть паніндикому народ о ні снідомість прана, даси, культуру. І цс й < тс, що н май на увазі, коли говорив про монархію нк про - -

Нін сіпнув себе аа одну кишеню, тоді аа другу, і иитяг а неї часопис. Розгорнутий його, ній знову зібгай Його акуратно по краєчках, так, що для поля мору залишалася лише нслика світ­лина на першій сторінці і підпис під нею.

Аиатоль узяв укладену 'гаким робом газету до рук.

Світлина зображувала врочисте товариство. Щільно одне

коло одного СТОЯЛИ ЧОЛОВІКИ, нГірані н чорно тіле, і ЖІНКИ, «брані тільки н біле. І Іайбіліша жінка стояла посередині.

1 (Є була Ґога.

І |,е була чужа ГоГа. І Ісдосконалість кліше не давала збагнути ані чорноту її волосся, апі форму носа, ані рисунок брів. Брови були гладенькі й ретушовані.

ш

Крім ТОГО, фоЮ|х-||от<>рм І.ІИ/КДИ ІММНІ >іУ її М Н ІІЛОНИ І И II.. МЛІШ'У бганої сОСДІІІІ lb, І п.u ЛІДіоМ ЦЫЧ'О УВІЧНЮЮТЬ обличчя ІІІК І .»І І »• ЇХНІХ ІІ.ійіК Ііриі.іМ.іННІІІІИХ « И'іу»»НІИК.

Крім І пі О, ЦЯ біли, нб( ОЛЮТ ІІО бІЛа < укпн.

ІІриноруч під Ґоги їм іняткоиі стоя» високий, моя спис,

ч олові к. Кліше те* ж пери дало колір Його волоки, і до того ж ГИрНДЯЛО ЙОІ О ПІК. 11ЛЯМИ обличчя МОГЛИ НЯЛСЖа'І и володареві,

.і/»«• могли належати /і <ажотітоні. Ьо сажотруси після праці

МИІО'ГМ я І оі облимою аННОПИДЛИВІС ІІО,

І Іо прану руку І оґи, тобто на яня'і к у пліва, і тоила і уга.

І уга була теж чужа, І І,<*була гааетім Гуга, розповсюджуванії и і н і її я ч тж яч примірників, вирівнювана па стереотипі, роа піиіуиина на дрої и пах кіос кін, І уга, читана я поїздах і аа кавою,

І уга, якою можна зручно відганяти мук і я яку можна ощадно аагоргати бутерброди.

( )блпччя її мало чим иідріаняло< я яід м.к ки, яка < тояла тут щойно поруч аа столиком,

1 біла, абсолютно біла сукня.

Люди на світлині стоили настільки п<* и рабно, наскільки цс може вигадати фоторепортер. Можна було не сумніватися, що я хиилину фотографування вони стояли зовсім інакше.

І [а світлині І ога дивилася про* то себе-і нікуди. Можливо, що вона всміхалась, але недосконалість кліше не давала цього відчути.

  • Розкішне створіння, говорим < нівроамовник, аагл я да­ючи Апатолеві з-за плеча. - Нона відома а своїх ліберіїлміих поглядів. І я, як соціяліст

1 (е ( правді велика герцогиня ***? - спитав тихо Анатоль. ()ця? І Іу так, це вона,

  • Ось ця?

  • Ос і. ця о, Тут же підпис,

Виходить сказав Анатоль, усміхаючись дуже криво, ІЦ<> виходить?

що людям варт більше Йняти віри на перше слово,

О, я в цьому не сумніваюся, - заговорив швиденько спів­бесідник. - 1 Ірипаймпі вданому випадкові. З інтерв’ю, яке вона дала кілька днів тому, ниплииас а недвозначною яснії тю, що - - Анатоль глянув на годинник.

Дослухавши речення до кінця, він сказав м'яко:

І (е все справді дуже цікаво, і Іа жаль, мій час виходить. Шкода, Анатолю, - жваво озвався співрозмовник. - Я, власне, хотів тобі розвинути ще этакого аспекту - - Ми зустрі­немося тут наступної середи?

-Добре, - сказав Анатоль. Ти ще лишаєшся?

Мені, власне, треба ще собі занотувати, - сказав співроз­мовник. Ти йди, коли тобі ніколи.

Анатоль убрався в пальто, взяв капелюха в руки і спокійно відчинив скляні двері. Так само спокійно він зачинив їх за собою.

Сніг падав та к густо, що не було ніякої можливости навіть сліди від автових коліс розшукати.

287

Шг Значить, людям треба більше йняти віри на перц^Тгг—

Сніг падав густо на голову Анатоля, пробиваючися 0|Ч>. до коріння волосся. Чи не вперше на житті Аиатоль віді^° у

його волосся має коріння. <

Сніг падав у капелюх, що його Аиатоль тримав от»

уверх, як старець. Сніг падав у капелюх щедрою милости °^°Ч Надягти капелюха вже не було жодної змоги. Д„ •о, висипав з нього сніг і обернув отвором наниз. Так він Йо^Ч тримав, притуливши до боку, зовнішньою стороною назо Г° *ч Стоявши там, де часинку тому могло стояти авто, Ана пригадував, як виглядала вовняна кофточка під час тан самотньому заїзді. Кофточку, зрештою, теж можна сфото і фувати, і з фотографії зробити цинкове кліше. гРз-

Квітко життя мого. І ти, друга.

А потім покласти кліше у шухляду, в ящик. І ящик, без решкод, сильним рухом засунути навіки в шафу.

Це буває дуже страшно зробити. Страшніше, ні» стрілити собі у скроню. І саме тому, що воно страшніше вл І стається незрівнянно, незрівнянно частіше. ' 1,01

Так в останній день, які в день перший.

1952-1959.