Тема 7. Основні труднощі слововживання у діловому та професійному мовленні. Синтаксичні особливості фахового медичного тексту..

Актуальність теми: Вивчення основних труднощів слововживання у вищому навчальному закладі допоможе студентові у виборі потрібного слова або словосполучення, терміна у конкретній мовній ситуації, націлить на правильний шлях вирішення цієї проблеми у мовленні; допоможе зв’язно, правильно, послідовно підготувати текст ділової документації (у тому числі й професійної).

Тривалість заняття: 4 год.

Навчальна мета:

Студент повинен знати: основні особливості труднощів слововживання, поняття “книжні слова”, “урочисті слова”, “іншомовна лексика”, “універсальні слова”, “терміни” та “професіоналізми”, “емоційна лексика”; види складноскорочень у діловому мовленні; правила оформлення наказу та розпорядження; автобіографії та характеристики.

Студент повинен вміти: обґрунтовувати основні поняття труднощів слововживання, правильно добирати слова у конкретній ситуації у тих випадках, коли в мові налічується не одне, а кілька паралельних висловлювань; оформляти наказ та розпорядження; автобіографію та характеристику.

Поради студенту:

Звернути увагу на поняття “слововживання” в усному та писемному діловому мовленні, “мовна норма” і “правило”.

З’ясувати: шляхи подолання труднощів слововживання у діловому мовленні та фаховій мові медика; основні реквізити наказу та розпорядження, автобіографії та характеристики.

Методичні поради

Підготовку до заняття треба розпочати з перегляду конспекту лекції “Основні труднощі слововживання та словозміни у діловому мовленні. Шляхи їх подолання”. Також слід опрацювати “Методичний посібник, 1996 р.”, рекомендовану літературу, насамперед підручники А.П. Коваль (№ 4) та Є.Чак (№ 3). Не зайвим буде прочитання книги зарубіжного автора – “Мистецтво говорити” Іржі Томана (№ 2), а також виконати всі завдання для самостійної роботи.

Культура мовлення вимагає від мовця доброго знання і дотримання норм літературної мови. Але в процесі спілкування люди допускають помилки. Для правильного спілкування, запобігання і виправлення помилок треба пам’ятати, що кожна помилка – це порушення норми. Оскільки існують норми вимови, слововживання, граматичні, стилістичні, орфографічні і пунктуаційні, то й помилки відповідають нормам.

Розрізняють помилки, що трапляються в усному і писемному мовленні: помилки змісту (тема розкрита неповно, використання зайвих слів, нема послідовності у викладі думки тощо); мовленнєві помилки (зайві слова, вживання “книжних” слів, неправомірне вживання термінів, професіоналізмів, застарілих слів, емоційної лексики тощо); граматичні помилки (морфологічні, синтаксичні: неправильно утворені слова, вжиті не в тій формі; неправильний порядок слів тощо).

Помилки, що трапляються тільки у писемному мовленні (орфографічні та пунктуаційні).

Помилки , що трапляються тільки в усному мовленні (орфоепічні).

Основне у мовленні будь-якої людини – це чіткість, лаконічність, точність і виразність. Тому, складаючи будь-який документ, треба уникати нагромадження зайвих слів, не ускладнюючи викладу надто громіздкими заплутаними синтаксичними конструкціями, двозначності сприймання, семантичної невпевненості читача та ін.

Усі ці вимоги сходяться до того, що в кожній конкретній мовній ситуації ми повинні вибрати потрібне слово, яке було б у кожному конкретному випадку найдоцільнішим.

А це не так легко, тому що ні довідники, ні правопис не зможуть допомогти, адже мало знати тільки правописні норми, треба постійно збагачувати свій словниковий запас, стежити за культурою мовлення, бути всебічно розвинутою людиною, мати чуття мови.

Наводимо кілька прикладів складних випадків слововживання і пояснення до них за допомогою мінімальних контекстів або тлумачень.

АВТОБІОГРАФІЯ (напишіть автобіографію, напишіть свою біографію).

АДРЕС (вітальний) – адреса (моя, моїх батьків).

БІЛЕТ (екзаменаційний, банківський) – квиток (у театр, на поїзд, для проїзду в тролейбусі).

БУДЬ-ЯКИЙ – люби^′й (слово не вживається), а лю^′бий – приємний, бажаний.

БОЛІТИ (дуже, нестерпно) – вболівати (за друга, за хокейну команду, за успіх).

ВЗАЄМИНИ (зв’язок між людьми: інтимні, родинні) – стосунки (добросусідські, між колегами, колективами, державами) – відносини (між державами, групами людей).

ВИКЛЮЧНО (лише, тільки) – винятково (дуже особливо).

ВИСВІТЛЮВАТИ – (проблему, питання) – освітлювати (приміщення).

ВИТІКАТИ (фіз. литися) – випливати (бути висновком)

ВІДНОСИТИСЯ (у матем., філос., логіці: а так відноситься до в, як …) – ставитися (прихильно, добре, щиро, байдуже).

ВЛАСНИК – (нейтр.: будинку, книги) – володар (книжн,: світу, дум).

ВСТУПАТИ (до вищого навчального закладу, до хати, у воду) – поступати=чинити (добре, правильно, милосердно).

ВІДНОСНО (чогось), краще щодо (чогось), про щось.

ГРОМАДСЬКИЙ (належить громаді: громадська думка, громадське майно) – громадянський (від громадянин: вчинок, подвиг, обов’язок).

ГАРМОНІЙНИЙ (досконалий, злагоджений, без напруги: характери, розвиток особистості, кольори) – гармонічний (муз. термін).

ГАЛИЦИЗМ (українське діалектне слово, відоме в Галичині – західноукраїнській території) – галліцизм (слово, запозичене з французької).

ГУМАНІЗМ 1) ідейна течія епохи Відродження; 2) світогляд, пройнятий любов’ю до людини – гуманність (людяність: лікаря, вихователя).

ДИСТАНЦІЯ (відстань: далека, коротка, значна) – інстанція (установа: обійти всі інстанції, щоб…, остання інстанція, через офіційні інстанції).

ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ (втрата професійних навичок) – дискваліфікація (адміністративне позбавлення права виконувати якусь роботу).

ДОДЕРЖУВАТИ (порядку, чистоти) – додержуватися (поглядів, класифікацій).

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ (розрізнювальний) – диференціальний (рівняння з математики).

ДЕКОРАТИВНИЙ (оздоблювальний: панно, кущі, дерева, цегла) – декораційний (з (для) декорації).

ДЕФЕКТИВНИЙ (недосконалий: людина з фізичними або психічними вадами) – дефектний (зіпсований, з вадою, неповноцінний предмет).

ЕКЗЕМПЛЯР (рідкісний, викопний представник рослинного чи тваринного світу) – примірник (один з тиражу).

ЗАВАЖАТИ (працювати, дивитися, думати) – мішати (борщ , кашу).

ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТНИЙ (раціональний, з яким можна погодитись) – загальноприйнятий (узвичаєний, обов’язковий до виконання).

ЗУМОВЛЮВАТИ (спричиняти) – обумовлювати (наук.: обмежувати якоюсь умовою, застереженням).

ЗАГРОЖУВАТИ (життю, спокоєві, мирові) – погрожувати (розправою, викриттям, бучком).

ЗАПИТАННЯ (формулюється питальними реченнями, на нього просять відповісти – питання (формулюється розповідно-спонукальними реченнями, його з’ясовують, висвітлюють).

ЗБІДНІТИ (зробити бідним) – збіднити (стати бідним).

ЗБІРКА (одно- або кількатомне видання творів одного автора) – збірник (твори художньої літератури або наукової статті, матеріали багатьох авторів, тексти певного призначення).

ЗМІСТОВИЙ (пов’язаний зі змістом: змістова виразність, змістова неточність) – змістовний (багатий змістом: змістовні твори).

ІНДУКТИВНИЙ (лог.: метод пізнання) – індукційний (фіз.: струм).

ІНОЗЕМНИЙ (що належить іншому народові, краєві; іноземна мова) – іншомовний (слово, назва , запозичення).

МИМОХІДЬ (ідучи мимо, проходячи повз) – мимохіть (ненароком, поза бажанням, не бажаючи).

МЕТА (вжив. лише в одн.) – ціль (уроч. вжив. і в мн.).

НЕРВУВАТИ (дратувати когось) – нервуватися (роздратовувати самого себе).

НАПРЯМ (шлях розвитку, течія, кінцева точка) – напрямок (фізичний рух на певну відстань).

ОСОБОВИЙ (склад, напр. навчального закладу, армії, справа як документ, рахунок у банку, особовий займенник, особові закінчення дієслів) – особиста (справа, рахунки з кимось, почуття, щастя, життя).

ПИСЬМЕННИЙ (що вміє писати – грамотний :1) що пише за правилами, 2) розумний освічений.

ПОЛОЖЕННЯ (правило, поза, розташування в просторі) – становище (обстановка) – стан (соціальний, фізичний, моральний, хімічний та ін.).

ПОЗБАВИТИСЬ (попередити якесь лихо, напр., посуху) – позбутись (врятуватися, уникнути неприємностей).

ПРИВЛАСНЮВАТИ (чиюсь річ роботи своєю) – присвоювати (почесне ім’я, звання).

ПРИВОДИТИ (позит.: до мети, до перемоги, додому) – призводити (негат.: до біди, до сутички і под.).

ПРОФЕСІЙНИЙ (навик, звичка, хвороба) – професіональний (спорт, колектив хоровий або танцювальний).

ПОКАЗНИК (успіху, праці, смаку та ін.) – покажчик (напрямку руху, розташування книг в бібліотеці, словопокажчик до словника).

ПРОГРАМНИЙ (підпорядкований певному планові, провідний) – програмовий – (один з програми, за програмою).

ПАМ’ЯТКА (предмет кульктури минулого, зокрема писемна) – пам’ятник (археологічний, споруда).

ПОДВИЖНИК (людина, яка самовіддано бореться за досягнення мети) – сподвижник (чийсь соратник у якійсь важливій діяльності).

ПЛЯМУВАТИ (забруднювати; компрометувати себе) – таврувати (ставити тавро, гостро викривати).

ПЕРИФЕРИЧНИЙ (мед.: нерв) – периферійний ( з периферії: театр, письменник).

ПРОПОРЦІЙНИЙ (співмірний фігура, частини) – пропорціональний (величини у матем.).

РЯТІВНИК (людина, яка приносить порятунок у певній непередбаченій ситуації) – рятувальник (людина, що спеціально займається рятуванням, посада).

РОЛЬ (відігравати) – значення (мати).

СПОДІВАТИСЯ (чекати чогось) – надіятися (покладатися на когось).

СКОРО (присл. з часовим значенням: скоро прийду, скоро принесуть) – швидко (присл., що виражає інтенсивність руху: швидко бігти, швидко наближатися, швидко піти).

ТАКТОВНИЙ (чемний, вихований, делікатний у поводженні) – тактичний (продуманий, спланований, як спосіб досягнення певної мети).

ТЕПЕР (у наш час, останнім часом, нині, сьогодні) – зараз (цієї ж миті, хвилини).

УЯВА (фізична здатність набувати знань: “добре розвинута уява”, “тренована уява”) – уявлення (набуті певні знання про щось, когось: “не маєш уявлення”, “глибоке уявлення”).

ПОВИННО БУТИ: офіційний, емоційний, диференційний, познайомитися, поява, знайти, навчальний (відділ), прозовий твір, але прозаїчна професія, фотографії, квартира, на зразок.