49.Заходи безпеки в англійському кримінальному праві.

В 1908г. в Ангии был принят Закон о предупреждении преступлений. Он ввел в английское право понятие „привычного преступника», а также регламентировал применение к таким лицам мер безопасности. ( лицо старше 16 лет). Суд был в праве, осудив лицо за последнее преступление, приговорить после этого к отбыванию превентивного заключения на срок от 5 до 10 лет, которое подлежало исправлению в тюрьме. Одним из видов мер безопасности, применяемым к алкоголикам, является содержание в специальном заведении для алкоголиков. Суд в праве направить лицо сроком до 3х лет в спец. Заведение для алкоголиков, если а) лицо осуждено за преступление, преследуемое по обвинительному акту; б) суд признает что преступление было совершено под влиянием опьянения и сам преступник или присяжные считают, что он «привычный пьяница». В отношении душевнобольных применяется интернирование в специальные заведения. Применяется только в отношении лиц, совершивших общественно опасные деяния и признанных невменяемыми. Особое место занимает институт поручительства. Состоит в принятии на себя лицом обязательства хорошего поведения, с поручителями или без них. В случаи неисполнения взятого обязательства лицо или его поручители обязаны внести в казну сумму, под которую они поручились.

50. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України, рф.

Россия. Общие начала назначения наказания. Лицу, признанному виновным в совершении преступления, назначается справедливое наказание в пределах, предусмотренных соответствующей статьей Особенной части настоящего Кодекса, и с учетом положений Общей части настоящего Кодекса. Более строгий вид наказания из числа предусмотренных за совершенное преступление назначается только в случае, если менее строгий вид наказания не сможет обеспечить достижение целей наказания. Более строгое наказание, чем предусмотрено соответствующими статьями Особенной части настоящего Кодекса за совершенное преступление, может быть назначено по совокупности преступлений и по совокупности приговоров в соответствии со статьями 69 и 70 настоящего Кодекса. Основания для назначения менее строгого наказания, чем предусмотрено соответствующей статьей Особенной части настоящего Кодекса за совершенное преступление, определяются статьей 64 настоящего Кодекса.

При назначении наказания учитываются характер и степень общественной опасности преступления и личность виновного, в том числе обстоятельства, смягчающие и отягчающие наказание, а также влияние назначенного наказания на исправление осужденного и на условия жизни его семьи.При выборе вида и размера уголовного наказания суды исходят из требований санкций статей Особенной части УК РФ, в соответствии с которыми виновному и назначается наказание. В соответствии со статьями 30, 31, 33-35 УК РФ суд устанавливает степень осуществления преступного намерения, причины, в силу которых преступление не было доведено до конца, а также характер участия каждого лица в совершении преступного посягательства.

Разрешая указанные вопросы, суд при назначении вида и размера наказания учитывает характер и тяжесть преступления, цели и мотивы его совершения, последствия, степень общественной опасности преступления и личность виновного, в том числе обстоятельства, смягчающие и отягчающие наказание, а также влияние назначенного наказания на исправление осужденного и на условия жизни его семьи.

Назначая наказание виновным, судебные органы не должны допускать послабления в отношении злостных преступников и вместе с тем должны сочетать предусмотренные законом строгие меры наказания по отношению к опасным преступникам с мерами наказания, не связанными с лишением свободы в отношении лиц, впервые совершивших преступления небольшой тяжести и способных исправиться без изоляции от общества. При назначении мер условного наказания суды должны строго соблюдать требования закона об индивидуализации наказания.

Характер и степень общественной опасности совершенного преступления определяются путем установления непосредственного объекта посягательства и отнесения на этом основании преступления, в соответствии со статьёй 15 УК РФ, к определенной категории, а также наступившими вредными последствиями.Важное значение при назначении уголовного наказания приобретает и характеристика личности виновного. Поэтому судебные органы должны тщательно исследовать образ жизни подсудимого, его поведение до и после совершения преступления, семейное положение, цели и мотивы преступного поведения, наличие прежней судимости, образование, отношение к труду.

Для правильного назначения вида и размера наказания виновному необходимо также тщательным образом оценивать обстоятельства, смягчающие либо отягчающие наказание. Данные обстоятельства не могут рассматриваться судом изолированно друг от друга. Только учет их в совокупности позволяет полно определить значение этих обстоятельств при назначении наказания.

Более строгий вид наказания из числа предусмотренных за совершенное преступление назначается лишь в случае, если менее строгий его вид не сможет обеспечить достижение целей наказания. Кроме того, более строгий вид наказания, чем предусмотрено соответствующей статьей Особенной части УК РФ, может быть назначен по совокупности преступлений и приговоров в соответствии со статьями 69 и 70 УК РФ. Основания для назначения более мягкого вида наказания, чем это предусмотрено законом за совершение преступления, определяются статьёй 64 УК РФ.

Україна. Загальні засади призначення покарання.Загальні засади призначення покарання - це ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання в кожній конкретній справі. Інакше кажучи, яка б кримінальна справа не розглядалася, яке б покарання не призначалося винному, суд зобов'язаний виходити з цих загальних критеріїв.

Відповідно до ст. 65 загальні засади призначення покарання складаються з таких трьох критеріїв. Суд призначає покарання: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Розглянемо ці критерії.

1. Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Ця вимога означає, що суд може призначити покарання лише в межах санкції статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії винного. При відносно-визначеній санкції, де зазначені мінімум і максимум покарання, суд може призначити покарання лише в цих межах. При відносно-визначеній санкції, де зазначений лише максимум покарання, мінімумом є та нижча межа, що встановлена в Загальній частині (наприклад, для позбавлення волі - 1 рік; для виправних робіт - 6 місяців)

2. Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК. Це означає, що суд повинен керуватися тими принциповими положеннями, що передбачені в Загальній частині КК і належать як до злочину й умов відповідальності за нього, так і до покарання, його мети, видів, умов їх призначення тощо. Наприклад, призначаючи покарання за замах на злочин, суд повинен враховувати ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). При призначенні покарання співучасникам злочину суд зобов'язаний врахувати характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 68). Призначаючи покарання, суд зобов'язаний виходити з тієї його мети, яка визначена в ст. 50, суворо керуватися системою і видами покарань, передбачених у ст. 51. Призначаючи покарання за сукупністю злочинів або вироків, суд визначає його на підставі й у порядку статей 70 і 71 КК. Суд зобов'язаний враховувати й інші положення Загальної частини КК, зокрема надані йому широкі можливості звільнення від кримінальної відповідальності і покарання на підставі статей 44 і 74.

3. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого злочину насамперед визначається ст. 12, яка поділяє всі злочини на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Тому, якщо йдеться про злочин невеликої тяжкості, суд може призначити більш м'яке покарання, зазначене в альтернативній санкції, або, відповідно до ст. 74, взагалі звільнити особу від покарання. Якщо ж вчинений злочин тяжкий або особливо тяжкий, суд призначає покарання у виді позбавлення волі і на тривалі строки. У деяких випадках за особливо тяжкі злочини може бути призначене довічне позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину визначається характером конкретного злочину. У зв'язку з цим суд повинен ураховувати цінність тих суспільних відносин, на які посягає винний, тобто цінність об'єкта злочину. Так, якщо винний заподіяв тяжкі тілесні ушкодження не одному, а двом особам, то в межах санкції ч. 1 ст. 121 (від п'яти до восьми років позбавлення волі) йому може бути призначене покарання, наближене до максимуму або навіть рівне максимуму санкції. Ступінь тяжкості злочину визначається і характером наслідків: що більш тяжкі наслідки, які заподіяні злочином, що більший розмір шкоди, то більш суворе покарання буде призначене винному.