Тема 10. Генералізація при складанні карт і способи її виконання
Картографічне відображення може мати різний ступінь детальності.
Відбір та узагальнення об'єктів, що зображуються на карті, відповідно до призначення, масштабу карти і особливостей території, що картографується, називається генералізацією
Чим дрібніший масштаб карти, тим менше об'єктів може бути на ній зображено, але відбір об'єктів не повинен бути механічним і виключати об'єкти, що не можуть бути зображені відповідно до масштабу карти. Відбір і узагальнення об'єктів із збереженням типових рис і характерних особливостей території є суттю картографічної генералізації.
Основними чинниками, що визначають характер і ступінь генералізації, є призначення карти, її масштаб і особливості місцевості, що картографується.
Карти одного і того ж змісту, але різного призначення розрізняються детальністю змісту і особливостями зображення елементів (рисунок. 1).
Неодмінною умовою правильної генералізації є чітке знання тих задач, для вирішення яких призначена карта.
Генералізації карти одного змісту і призначення, але різного масштабу наведена на рисунку 2.
Головний масштаб карти визначає ступінь зменшення поверхні, що картографується. Чим дрібніший масштаб, тим менша площа картографічного зображення. При зменшенні масштабу зменшується детальність зображення і розміри об'єктів, що картографуються. Це викликає необхідність відбору об’єктів, що картографуються, і узагальнення їх форми (нанесення контурів групи об’єктів).
Генералізацію проводять з урахуванням місцевості, що зображується на карті, оскільки одні і ті ж об'єкти в різних географічних умовах можуть мати різне значення. Наприклад, зображення колодязів в районах обжитих, малообжитих і посушливих.
Крім основних чинників генералізації, чинниками, що впливають на її виконання, є картографічні матеріали і умовні знаки, які використовуються для створення карти.
Картографічні матеріали тому впливають на генералізацію, що зображення на них вже генералізовано. Якщо генералізація картографічних матеріалів була виконана правильно, то робота по складанню нової карти буде полегшена; якщо генералізація була проведена неправильно, то виникає необхідність у її виправленні із залученням додаткових матеріалів.
Умовні позначення і шрифти впливають на детальність зображення.
Насиченість карти різноманітними характеристиками об'єктів, підвищує інформаційну місткість, але зменшує наочність і погіршує зчитування.
При проведенні генералізації потрібно встановити розумну середину, при якій зберігається зчитування карти і детальність її змісту.
У процесі відбору і узагальнення змісту повинно бути виявлено і відображено на карті все головне і типове, що характеризує об'єкти і явища, що картографуються.
Процес генералізації включає:
класифікацію об'єктів і явищ, що картографуються
відбір об'єктів, що зображуються на карті
узагальнення зображення цих об'єктів.
Під класифікацією об'єктів розуміють поділ їх на однорідні групи. Цей етап передує складанню карти.
Відбір об'єктів, що картографуються, проводять з метою обмеження змісту карти, яка повинна давати тільки ті відомості, які необхідні для її раціонального використання.
Вирішуючи питання, що потрібно показати на карті, необхідно дотримуватися єдиного принципу відбору змісту всієї карти але з урахуванням характерних особливостей окремих ділянок, що зображуються. Не можна проводити відбір по окремих елементах змісту; його необхідно здійснювати у зв'язку з іншими елементами (наприклад, відбір елементів рельєфу у зв'язку з елементами гідрографії).
При виконанні відбору на карті спочатку потрібно зображати найважливіші об'єкти, а потім другорядні, але характерні для території, що зображується, або важливі для карти даного призначення.
Заповнення карти умовними знаками і написами називають навантаженням карти.
Звичайно ступінь навантаження карти виражають процентним відношенням площі, зайнятої на ній умовними позначеннями, до всієї площі карти. Дослідження показали, що на загальногеографічних картах, що добре читаються, ступінь навантаження не перевищує 20-25%. Переобтяжена карта погано читається, недовантажена не дає всієї інформації, яку вона може дати відповідно до свого призначення і масштабу.
Для визначення оптимального навантаження при проведенні відбору змісту встановлюють умови, які обмежують нанесення об'єкта на карту.
Існують умови двох видів: одні встановлюють найменші розміри об'єктів, які наносяться на карту (зображення на картах озер, площею не менше 2 мм2, або річок, завдовжки 1 см і більше), інші – дають найвищу межу зображення об'єктів без відбору (нанесення на карту масштабу 1 : 100 000 всіх населених пунктів).
Зображення окремих елементів змісту карти узагальнюють по декількох напрямах: контури об'єктів, що зображуються; якісні і кількісні характеристики; заміна окремих однорідних об'єктів новим узагальненим поняттям.
Чим дрібніший масштаб, тим меншу детальність контурів можна зобразити на карті. До виключення цих деталей не можна підходити механічно і, спрощуючи контури, одночасно необхідно зберігати характерні особливості об'єкту, що зображується. Наприклад, при зображенні берегів, які відрізняються наявністю великої кількості довгих вузьких заток, не можна виключати при зображенні всі затоки навіть якщо їх ширина не виражається в масштабі карти. В цьому випадку найменші затоки слід виключити, а найбільші — показати з деяким перебільшенням.
Отже, при передачі характерних особливостей контурів частину деталей можна виключити, але за їх рахунок збільшити інші. Цим правилом рекомендується користуватися при зображенні звивистих контурів (річок, берегової лінії, доріг та ін ) (рис.3).
При складанні карт часто доводиться об'єднувати дрібні групи об'єктів в один загальний контур. Прикладом такого узагальнення може служити об'єднання дрібних ділянок лісу в загальний контур лісу або об'єднання окремих будинків в квартал. В останньому випадку відбувається заміна індивідуальних об'єктів їх збірним позначенням.
Узагальнення зображення при переході до карт більш дрібного масштабу характеризується скороченням градацій об'єктів, що зображуються, і зменшенням кількості їх характеристик.
Прикладом скорочення кількості якісних характеристик служить об'єднання автострад, вдосконалених шосе і шосе в одну якісну групу.
Генералізацію елементів змісту загальногеографічних карт проводять в наступній послідовності: об'єкти гідрографії і гідротехнічні споруди; населені пункти, промислові і сільськогосподарські об'єкти; дорожня мережа і дорожні споруди; рельєф, рослинний покрив і грунти; межі.
Написи розміщують після складання відповідних елементів змісту. На тематичних, картах порядок генералізації може бути змінений.
Рисунок – 1 Фрагменти довідкової і шкільної карти
Рисунок 2 – Фрагмент навчальної топографічної карти різного масштабу
Рисунок 3 – Приклад генералізації рельєфу
Контрольні запитання
Що таке генералізація?
Дайте характеристику етапів генералізації.
Які умови обмежують нанесення об'єкта на карту?
Яка послідовність генералізації елементів змісту карти?