Тема 16. Екологічне картування гідросфери

Процес водокористування в Україні лежить в основі виробничої і невиробничої діяльності людини, організований в масштабі країни та вирішує відповідні проблеми в конкретних регіонах.

Концентрація, масштаби розвитку та спеціалізація водокористування повинні визначатися природною водозабезпеченістю даного району. Це обумовлює необхідність визначення масштабів розвитку галузей-водокористувачів з позицій гранично-допустимих навантажень на водні об’єкти.

Водний об’єкт – це сформований природою або створений штучно об’єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт).

Техногенний вплив локальних структур водокористування розповсюджується на значні відстані по довжині водотоку. Тому водозберігаючі і водоохоронні заходи окремих водокористувачів необхідно розглядати як частину відповідних заходів усього річкового басейну.

За характером і напрямками економічного і соціального розвитку регіонів формується водокористування на урбанізованих територіях і на територіях сільськогосподарського призначення. Вивчення і оцінка територіальної концентрації водокористування з врахуванням кількісних і якісних показників стану водно-ресурсного потенціалу повинні бути базою для вироблення рішень щодо зменшення техногенних навантажень на водні ресурси та вдосконалення територіальної організації водокористування, наукове обґрунтування якого передбачає:

• аналіз стану водних ресурсів і їх ролі у забезпеченні комунальних, виробничих і сільськогосподарських потреб;

• вивчення можливого впливу на водні об’єкти (аналіз варіантів розвитку господарства);

• прогноз змін стану водно-ресурсного потенціалу;

• розробку водозберігаючих і водоохоронних заходів, які спрямовані на запобігання погіршення стану водно-ресурсного потенціалу в міру розвитку господарства регіону.

Структура розселення і розподіл промислового стоку України зумовили високу територіальну концентрацію господарсько-побутового і виробничого водокористування і зосередження техногенного навантаження урбанізованих територій на водні об’єкти. Міста стали ареалом найбільшого зосередження гострих водогосподарських і екологічних ситуацій, що в кінцевому результаті позначається на здоров’ї населення, ефективності праці, побуті і відпочинку. Наслідком урбанізації є втягнення в господарський оборот на обмеженій території великої кількості води. Водопостачання в містах України становить близько 1700 л/добу на одного міського мешканця, в тому числі 370 л – на господарсько-побутові потреби.

Сільське господарство належить до провідних водокористувачів серед галузей народного господарства за загальним і, особливо, за незворотним вилученням води з водних об’єктів. Вода використовується для зрошення, водопостачання тваринницьких комплексів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, ставкового рибного господарства та інших цілей.

Індекс інтенсивності використання водних ресурсів – це відношення водовідбору до обсягу наявних водних ресурсів. Цей показник характеризує ступінь використання водних ресурсів і їх доступність завдяки перерозподілу річкового стоку. В цілому, для України він близький до 1. Багаторазове перевищення водовідбору над наявними водними ресурсам характерне для областей, найменш забезпечених водою.

Один з основних техногенних факторів виснаження водних ресурсів і водозабезпеченості – забруднення води стоком промислових, комунальних і сільськогосподарських підприємств. Обсяг стічних вод, що надходять в річкову мережу України, становить 65% ресурсів річкового стоку.

Характеристика територіальної концентрації та інтенсивності використання водних ресурсів свідчить про те, що у багатьох регіонах України спостерігається повсюдне забруднення водних об’єктів, деградація водно-ресурсного потенціалу, погіршення умов водозабезпечення населення і господарства.

Поверхневі води, особливо річки, можуть вивчатись як потенційне джерело енергії, як постачальники питної чи технічної води або як середовище для розвитку водного транспорту, туризму і відпочинку. В залежності від цього і екологічне картування гідросфери має свої особливості.

Екологічна оцінка якості вод – віднесення вод до певного класу і категорії згідно з екологічною класифікацією на підставі аналізу значень показників (критеріїв) її складу і властивостей з наступним їх обчисленням

Екологічна оцінка якості вод дає інформацію про воду як складову водної екосистеми, життєве середовище водних організмів і важливу частину природного середовища для людини. Характеристика якості поверхневих вод дається на основі екологічної класифікації їх якості, яка включає широкий набір гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних, бактеріологічних та інших показників, котрі відображають особливості абіотичної і біотичної складових водних екосистем.

Характеристика абіотичних і біотичних компонентів води та донних відкладів, котрі властиві екосистемам певних водних об’єктів називається екологічним станом водних об’єктів.

Якість вод – характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.

Система екологічної класифікації якості вод України включає три групи спеціалізованих класифікацій:

• класифікація за критеріями сольового складу;

• класифікація за еколого-санітарними критеріями;

• класифікація за критеріями вмісту специфічних речовин токсичної та радіаційної дії.

При розробці карт екологічної оцінки якості поверхневих вод, залежно від території картографування , масштабів, та поставлених завдань, на карті основі позначають населені пункти, кордони та межі. Гідрографічна сітка – річки, озера, водосховища, канали – є елементом тематичного навантаження, тому підлягає найбільш детальному відображенні на основі. Зміст тематичного навантаження карт визначається їх призначенням, технічним завданням та масштабом. Він базується на системі екологічної класифікації якості вод.

До комплексу показників екологічної класифікації якості вод входять загальні і специфічні показники, які характеризують якість вод за критеріями різного ступеня узагальнення.

Усі показники на картах повинні відображати клас і категорію якості вод, які визначаються за кількісними даними спостережень на пунктах контролю вмісту у воді тих чи інших інгредієнтів.

Важливим узагальнюючим показником якості поверхневих вод є клас якості вод, яким доцільно характеризувати якість вод не на пунктах контролю, а по всій довжині водного об’єкта від одного пункту контролю до іншого.

Зміст тематичного навантаження карт включає і відображення місцезнаходження пунктів контролю якості вод, за даними яких проводиться оцінка. Бажано вказувати їх відомчу приналежність та період часу, протягом якого проведено оцінку стану поверхневих вод.

Контрольні запитання

1. Що є об’єктом екологічного картування гідросфери?

2. Індекс інтенсивності використання водних ресурсів.

3. Як проводиться екологічна оцінка якості вод?

4. Що називається екологічним станом водного об’єкта?