3. Методи порівняльного менеджменту

До специфічних методів порівняльного менеджменту відносяться:

• порівняльний аналіз, тобто зіставлення явищ з метою виявлення закономірностей;

• трансакційний аналіз визначається як аналіз спілкування і ґрунтується на динамічних принципах, має своїм предметом міжособистісну поведінку. Одиниця спілкування називається трансакцією. Метою простого трансакційного аналізу є визначення того, яка саме позиція особистості відповідальна за трансакційний стимул і яка позиція людини привела до трансакційної реакції.

• кластерний аналіз – це багатовимірна статистична процедура (кластеризація), яка класифікує об’єкти або спостереження в однорідні групи. Набір усіх досліджуваних об’єктів розподіляється по підкласах, які називаються кластерами. Основна мета кластеризації – розділити множину початкових даних на такі підмножинні групи, щоб об’єкти всередині кожної групи були подібними до себе, а об’єкти з різних груп – неподібними. Як синонім терміну кластеризація у літературі також використовуються такі поняття, як сегментаційний аналіз, сегментація, таксономічний аналіз, що є синонімами.

• метод «Case study» чи метод конкретних ситуацій – метод активного проблемно-ситуаційного аналізу, що базується на навчанні шляхом розв’язку конкретних задач – ситуацій (кейсів). Ціль – спільними зусиллями групи проаналізувати ситуацію – case, що виникає в конкретному випадку, і створити практичний розв’язок; кінець процесу – оцінка запропонованих алгоритмів і вибір найкращого в контексті поставленої проблеми.

• інституційний аналіз ґрунтується на способах вивчення впливу середовища на об’єкт дослідження (організацію, культуру тощо) та налізу зміни об’єкта в минулому і прогнозних змін на майбутнє.

• крос-культурні дослідження ґрунтується на співставленні результатів дослідження різних культу, виявлення універсальних психологічних закономірностей й часткові, специфічні для окремої конкретної культури (етнічної групи) особливості мислення і поведінки людей. За допомогою цих досліджень відбувається створення універсальних моделей психологічних процесів і поведінки людини, які були би придатними для всіх людей, незалежно від їх походження.

4. Проблеми, що досліджуються порівняльним менеджментом

1. вивчення концепції типологізації сучасних економічних проблем;

2. вивчення порівняльних міжнародних досліджень, досліджень особливостей національної поведінки;

3. роль інститутів у формуванні національних особливостей менеджменту;

4. вивчення національних особливостей та їх вплив на поведінку людей усередині держави і організації;

5. взаємодія представників різних національностей усередині організації, фірми;

6. вивчення методів ухвалення рішень менеджером в мультинаціональному середовищі.

5. Історичний розвиток порівняльного менеджменту

Американський дослідник Робінсон запропонував структуру розвитку міжнародного бізнесу, чка у свою чергу давала раціональні підстави для аналізу і розвитку порівняльного менеджменту.Робінсон ділить весь розвиток міжнародного бізнесу на 4 основних ери,вважаючи що кожна з них володіла своїми особливостями мотивації і стуктурою політики і бізнесу,а сьогодні додають ще 5 еру.

1)Ера комерції(1500-1850).У цю епоху головним рушійним мотивом було особисте збагачення і що супроводив йому особистий і комерційний ризик.Оскільки в ці роки зявляються перші міжнародні торгові компанії, виникають і перші проблеми їх ефективного функціонування, які проте вирішуються на рівні інтуїції окремих керівників у цих компаніях.Слід зазначити також практично повну самостійність компанії,деякі з яких хоча і користувалися політичної підтримкою своїх урядів,але здійснювалася вона швидше в політичних чи військових цілях ніж в цілях чистої економічної експансії.Саме в комерційну епоху вперше почалася ставитися проблема взаємодії політики і економіки в умовах міжнародного бізнесу.

2)Ера експансії(1850-1914).У цю епоху відбувається інтенсивне формування і структурне оформлення світових колоніальних імперій і визначальною межею розвитку країн-метрополій,перш за все Англія,стає широке і масове використання сировини що вивозиться з колоніальних територій,а відповідно в колоніях починає розвиватися сучасна промисловість.Відносно політичного розвитку колоніальних територій ера комерції характеризується спробою колоніальної влади значною мірою зберегти і використовувати в своїх інтересах політичну структуру,яка склалася з місцевих родоплемінних лідерів.

3)Консенсійна ера(1914-1945) У цю епоху відбувається закріплення колоніальних територій,не тільки за відповідними метрополіями,але перш за все їх»економічна привязка» до відповідних найбільших монополій таких країн як Англія,Франція,США та інші.Сама назва ери визначає концесію як головну форму економічних взаємин найбільших монополій з розвинених країн і колоніальних територій.Ера концесії досить природним чином заклала основи тих самостійних політичних структур,які потім стали основою політичного устрою в епоху національних держав.Відзначимо в зв’язку з цим,що одна з центральних проблем порівняльного менеджменту:взаємодія фірми і країни-багато в чому бере свій початок саме з ери концесії.

4)Ера національних держав(1945-1970)-ера перетворення колоніальних територій в самостійні держави і подальшого шляху їх розвитку.У перебігу чверті століття післявоєнного розвитку зявилися більше півтора сотень нових національних держав,кожне з яких одночасно з отриманням самостійності отримувало в спадок від колишніх часів і весь комплекс проблем,пов’язаних з колишнім колоніальним розвитком.

5)Ера глобалізації-кінець 20ст.ЇЇ характерні риси:1)виникнення і розвиток світової бізнес системи що включає процеси виробництва та торгівлі товарами і послугами,що тісно переплітаються,між практично всіма країнами світу.При цьому природно,виділяються країни і групи країн:-з інтенсивним залученням до світових бізнес процесів;-з менш інтенсивними залученням до світових бізнес-процесів.2)розвиток усесвітніх комунікаційних мереж транспорту і зв’язку.3)створення і розвиток світової фінансової інфраструктури із забезпеченням вільного переливу між країнами регіонами і континентами багатомільярдних потоків як власне капіталу,так і і десятків видів фінансових послуг.4)глобалізацій ні механізми використання трудових ресурсів,переливу робочої сили із країни в країну в глобальному масштабі.5)глобалізацій ні процеси в області обміну інформацією на базі сучасних інформаційних технологій.