27. Основні методи планування фонду оплати праці працівників підприємства.

Продуктивність праці – важливий планово-економіч­ний показник, який характеризує ступінь раціонального викорис­тання трудового потенціалу підприємства і рівень ефективнос­ті системи господарювання. Натуральні показники продуктивності праці (виробітку) найточніше характеризують динаміку, однак не є порівняльними навіть у межах одного підприємства. Саме цим зумовлена їхня обмеженість у застосуванні на практиці. Трудові показники широко використовують у зарубіжній та вітчизняній науці і практиці для оцінки результатів праці персоналу. Вони характеризують співвідношення між результатами і витратами праці. Визначення рівня продуктивності праці за трудовими витратами зумовлює добру організацію з технічного нормування та обліку праці, трудові показники використовують здебільшого на робочих місцях, дільницях, цехах. Найбільш універсальними і розповсюдженими є вартісні показники продуктивності праці. Абсолютна продуктивність праці (ПП_пл) за планом характеризує виробіток на одного працівника промислово-виробничого персоналу: ПП_пл = , де ВП_пл – загальний плановий обсяг випуску продукції у відповідних одиницях виміру; ПВП_пл – планова кількість промислово-виробничого персоналу, ос. Відносний ріст продуктивності праці розраховують так: Темпи росту продуктивності праці (∆ПП_пл): ∆ПП_пл = , де ПП_пл, ПП_баз – продуктивність праці відповідно планового і базового періодів. ∆ПП_пл = , де ∆Р – зміна кількості персоналу (робітників) завдяки впливу відповідного фактора, ос. ; ПВП_баз – кількість персоналу до дії певного фактора, ос.

28. Планування годинного, денного, місячного фондів оплати праці і добавок до його величини.

Фонд заробітної платні робітників-відрядників (ФОП_віДр. ) становить:

ФОП_відр. =

де Т_{н-год і} - нормативна трудомісткість виробничої програми; н-год. і ппс„ід_Р. і - годинна тарифна ставка робітників-відрядників відповідного розряду; Р_спі - кількість працівників, які виконують дану технологічну операцію, ос.

Прямий тарифний фонд оплати праці (ФОП_тар_Иф. ):

ФОП_тариф. = ФОП_відр. + ФОП погод. + Озуп, де ФОП_Відр. - фонд оплати праці відрядників; - розмір оплати умов­но-постійних працівників.

Годинний фонд оплати праці (ФОП_год):

ФОП_год = ФОП_тариф. + п + Д_год,

де ФОП_тариф - тарифний фонд; П - премії; Д_год - доплати до годинного фонду.

Денний фонд оплати праці (ФОП_де„. ):

ФОПден. = ФОП_год+ Д ден. де ФОП_ГОд - годинний фонд оплати праці; Дд_ЄН - доплати до денного фонду.

Річний фонд оплати праці (ФОП_рі_ч ):

ФОП_річ. = ФОПден. + Д_річ , де ФОП_аен. - денний фонд оплати праці; Д_річ. - доплати до річного фонду.

29. Організація діяльності енергетичного господарства. Зміст енергетичних балансів.

Головне завдання енергообслуговування – надійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімумі втрат. Плановий обсяг і структура енергоресурсів залежать від потужності підприємства, виду продукції, характеру техно­логічних процесів, а також від зв’язків підприємства з районними енергосистемами. Вирішення завдань з енергозабезпечення покладено на енергетич­не господарство підприємства, до якого належать такі види: -електросиловий – знижувальні підстанції, генераторні та трансформа-торні уста­новки, електричні мережі, акумуляторне господарство; -теплосиловий – котельні, компресори, теплосилові мережі, водо поста-чання, ка­налізація;-газовий – газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиля-ційні установки; -пічно-нагрівальні й термічні печі; -слабкострумовий – власна телефонна станція, різні види зв’язку (у тім числі диспетчерський та селекторний); -енергоремонтний – технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманіт­ного енергообладнання. Організацію роботи енергетичного господарства покладено на відділ головного енергетика. Енергетичні баланси класифікують: 1)за періодом складання (перспективні, поточні, звітні);2)за видами енергоносіїв (конкретні – за видами енергії і палива, зведені – за су­мою всіх видів енергії в однорідних одиницях, кВт-годинах, тоннах умовного палива);3)за енергетичними процесами (силові, високотемпературні (понад 500°С), середньотемпературні (200-500°С), низькотемпературні (нижче 200°С) та освітлювальні);4)за цеховим призначенням енергії (для технічних потреб, на освітлення тощо);5)за об’єктами споживання (підприємство, цех, дільниця, вид технічного облад­нання). Планування енергетичного балансу починають з його витратної частини і проводять у два етапи: 1)планують потребу підприємства в усіх видах палива та енергії;2)визначають втрати в мережі та перетворювальних засобах.