5. Швидкострільність, послідовність рішення вогневих завдань.

В залежності від важливості, уразливості та умов обстановки, дальності до цілі її можна вражати вогнем одного танка чи зосередженим вогнем кількох танків (підрозділу).

Ураження цілі (знищення), придушення зруйнування вогнем танка або підрозділу називається рішенням вогневої задачі.

Рішення вогневої задачі танком складається з підготовки до стрільби і стрільби.

Рішення вогневої задачі підрозділом складається з підготовки до стрільби пристрілювання та стрільби на ураження.

Рішення вогневої задачі починається з моменту виявлення цілі (самостійно чи по одержаних цілевказанням) та прийняття рішення на її ураження, а закінчується, як правило, ураженням цілі, виходом її з зони вогню, чи по команді на припинення вогню.

Підготовка до стрільби також включає:

- виявлення, вибір цілі та цілевказання;

- визначення дальності до цілі;

- вибір зброї і способу ураження цілі;

- заряджання зброї;

- визначення поправок на рух цілі;

- вибір способу ведення вогню;

- визначення поправок на рух свого танка;

- визначення поправок на відхилення умов стрільби від нормальних;

- призначення початкових установок прицілу.

Заняття 5. Виявлення, вибір цілі і цілевказання. Визначення відстані до цілі.

1. Виявлення, вибір цілі і цілевказівка.

Для своєчасного виявлення цілей і стрільби по них екіпаж танка в бою постійно веде розвідку цілей спостереженням. Спостереження з танка повинне бути круговим, сектори спостереження призначаються членам екіпажу залежно від наявності і розміщення приладів спостереження.

Кожному члену екіпажа призначається сектор або зона спостереження. При діях танка в обороні, засаді сектор спостереження кожного члену екіпажу може розбиватися на зони: ближню – до 500 – 600 м; середню – від 600 до 1500 м; далеку – понад 1500 м. При цьому спостереження ведеться спочатку в ближній, потім у середній і далекій зонах. При діях танка в наступі спостереження може бути організоване таким способом. Механік-водій і заряджаючий ведуть спостереження у напрямку руху і праворуч і здійснюють розвідку цілей на глибину до 600 – 800 м, навідник – у напрямку атаки на глибину від 600 – 800 м до 1500 – 2000 м, командир танка – кругове спостереження з концентруванням особливої уваги в напрямку атаки на глибину понад 1500 – 2000 м, де можуть знаходитися небезпечні для танка цілі (установки ПТУР і ін.).

При виявленні одночасно декількох цілей черговість їх ураження (вибір цілі) визначається на основі їхньої оцінки за ступенем важливості, небезпеки, уразливості й видалення. У першу чергу уражаються найбільш важливі й небезпечні на даний момент цілі, а з однаково важливих і небезпечних та ціль, що розташована ближче і найбільш уразлива, з таким розрахунком, щоб можна було вразити її в найкоротший термін і з найменшою витратою боєприпасів.

Члени екіпажу негайно доповідають командиру танка про помічені цілі, який в свою чергу доповідає про найбільш важливі і небезпечні – командиру взводу. При виявленні одночасно декількох цілей доповідають в першу чергу про найбільш важливі й небезпечні для танка. Доповідь про виявлені цілі здійснюється у формі цілевказівки.

Цілевказівка містить певну послідовність дій, вона повинна бути короткою, чіткою, точною і зрозумілою, що забезпечує швидке виявлення цілі. У ній вказуються: напрямок на ціль; місце розташування цілі щодо орієнтирів, місцевих і інших предметів; найменування цілі і її ознаки; дальність до цілі в метрах.

Цілевказівка в танку здійснюється таким чином:

- наведенням зброї в напрямку цілі;

- від орієнтирів (місцевих предметів);

- від напрямку руху (за азимутальним покажчиком або баштовим кутоміром).

Цілевказівка в підрозділах здійснюється таким чином:

- від орієнтирів (місцевих предметів);

- трасуючими снарядами (кулями);

- розривами снарядів.

Механізовані підрозділи можуть давати цілевказівки танкам трасуючими кулями і сигнальними ракетами, що випускаються в напрямку цілі.

Спосіб цілевказівки вибирається в залежності від конкретних умов обстановки так, щоб забезпечувалося найбільш швидке відшукання цілі. При необхідності способи цілевказівки можуть комбінуватися.

Цілевказівка наведенням зброї в напрямку цілі здійснюється командиром танка за допомогою системи командирської цілевказівки. Одночасно з наведенням зброї на ціль командир танка ставить вогневу задачу або подає команду на відкриття вогню.

Приклад команди командира танка: “Бронебійним, танк в окопі, 1200, з ходу, вогонь”.

При цілевказівці від напрямку руху (за азимутальним покажчиком або баштовим кутоміром) навідник суміщає центральний косинець прицілу з ціллю і, прочитавши установку азимутального покажчика (баштового кутоміра), доповідає напрямок на ціль, її найменування і дальність до неї.

При цілевказівці трасуючими снарядами (кулями) або розривами снарядів по цілі проводиться прицільний постріл з гармати (довга черга з кулемета).