- •2.2Теоретичні основи процесу екстрагування діючих речовин з рослинної сировини
- •2.3 Фактори, що впливають на екстракцію діючих речовин в процесі витягу.
- •2.4 Правила приготування настоїв і відварів і додавання до них різних лікарських речовин згідно вимог нормативної документації.
- •2.6 Апаратура, що використовується для виготовлення настоїв і відварів.
- •2.7.1 Особливості приготування водних витягів із сировини, що містить серцеві глікозиди.
- •2.7.2 Особливості технології сировини, що містить антраглікозиди.
- •2.7.3 Особливості технології настоїв з алкалодовмісної сировини
- •2.7.6 Особливості технології водних витяжок, із сировини, що містять дубильні речовини.
- •2.7.7 Особливості технології водних витяжок, із сировини, що містять слизи.
- •2.8 Авторські прописи водних витяжок
- •2.7.4 Особливості технології водних витяжок з рослинної сировини, що містять ефірні олії.
- •2.7.5 Особливості технології водних витяжок, із сировини, що містять сапоніни.
- •2.9 Оцінка якості, оформлення до відпуску і зберігання водних витяжок до вимог дф та інших нормативних документів.
- •3.1 Аналіз рецептурних водних витяжок у даній аптеці.
- •3.2 Технологія окремих складних прописів водних витяжок, що найчастіше зустрічаються в аптеці
- •3.3 Екстракти-концентрати
- •3.5 Аналіз відповідності технології водних витяжок в аптеці вимогам нормативної документації
2.6 Апаратура, що використовується для виготовлення настоїв і відварів.
Для приготування витягів застосовують закриту тару, яка називають інфундирками (від лат. infundo – обливати або заварювати).
Матеріали, з яких зроблено інфундирки, також можуть впливати на якість приготування в них настоїв та відварів. По цій причині в аптечну практику давно ввійшли інфундирки, які виготовляються з чистого олова без найменших домішок свинцю або з фарфору. Фарфорові інфундирки застосовувались для приготування витягів, які містять кислоти (настій спориньї, відвари хінної кори і др.). ДФУ замість алюмінієвих запропонувала (наряду з фарфоровими та емальованими) інфундирки з нержавіючої сталі.
Нагрівання інфундирок проводиться на спеціальних водяних (парових) банях, які називаються інфундирними апаратами. Вони звичайно розраховані на 2, але можуть бути і на 3 – 4 інфундирки. Сучасні інфундирні апарати нагріваються електрикою.
Інфундирний апарат з електропідігрівом (рис. 1).
Рис. 1 - Інфундирний апарат з електропідігрівом
Інфундирний апарат складається з станини, корпуса, комплекту з 6 інфундирок (3 – по 500 мл і 3 – по 250 мл), магнітних лопатей. Корпус з нержавіючої сталі вміщає 4 л води. На кришці корпуса 3 конфорки для інфундирок. З тильної сторони з корпусом двома нижніми і двома верхніми трубками з’єднаний конденсатор. Під час роботи з корпуса через верхні трубки пар проникає в конденсатор, а через нижні – утворений конденсат потрапляє назад в корпус. Вода наливається через воронку в кришці корпуса. Для злива води на задній стінці встановлено кран. Всередині корпуса розміщені 2 трубчатих електронагрівних елементи. Пульт керування знаходиться на передній стінці панелі, зверху – тумблер для вмикання електронагрівника, внизу – перемикач нагрівальних елементів.
Інфундирний апарат АН – 3000.
Рис. 2 - Інфундирний апарат АН – 3000: 1. циліндричний корпус; 2. металічний кожух; 3. кільце – конфорка; 4. панель управління; 5. перемикач потужності; 6. сигнальна лампа; 7. запобіжник; 8. інфундирка; 9. водомірне скло
Фармакопея регламентує, що для готування настоїв і відварів використовувати емальовані і порцелянові інфундирки. Перші сполучають у собі гарні сторони олов’яних (швидке прогрівання) і порцелянових інфундирок (хімічна стійкість і універсальна придатність).
Аптеки часто користуються алюмінієвими інфундирками. Встановлено, що алюміній у хімічному відношенні дуже стійкий метал і тому буде придатний для усіх видів витягів.
Дуже зручні інфундирки з подвійними стінками (рис. 3), що можуть бути різної ємності.
Рис. 3
У міжстінний простір А через отвір наливають воду (до 80–85% ємності) і інфундирку ставлять на примус, газовий пальник чи електроплитку. Коли вода закипить, у інфундирку всипають наважку подрібненої сировини, заливають необхідною кількістю води і закривають кришкою. Після закінчення терміну нагрівання інфундирку знімають з вогню і витяжку відразу чи після вистигання зливають. При зливанні настою зовнішня вода не може вилитися, тому що отвір О при цьому піднімається вище, ніж носик. Отриманий настій зливають, проціджуючи через марлю, після чого марлю з рослинним матеріалом переносять у ручний прес–цідилку.
