- •1.Вступ.
- •2.Огляд літератури
- •2.1. Порошки як лікарська форма, їх біофармацевтична оцінка, класифікація.
- •2.2. Стадії технологічного процесу приготування простих і складних порошків. Стадії ехнологічного процесу виготовлення порошків, їх характеристика
- •Стадії технологічного процесу виготовлення порошків, їх характеристика
- •2.3. Фактори, що впливають на порядок змішування інгредієнтів при приготуванні складних порошків.
- •2.4. Апаратура, що використовується для подрібнення, змішування і дозування порошків.
- •2.5. Приготування простих порошків
- •2.6. Приготування порошків з отруйними і сильнодіючими речовинами. Тритурації, їх приготування, зберігання і використання для приготування порошків.
- •2.7. Приготування порошків з різними лікарськими речовинами, що відрізняються фізико – хімічними властивостями.
- •2.7.1. Легкопилючі речовини та введення їх в порошки;
- •2.7.2. Забарвлюючі та барвні речовини і виготовлення із ними порошків;
- •2.7.3. Важкоподрібнюючі речовини та прийоми, що дозволяють ввести їх в порошки;
- •2.7.4. Введення в порошки рідких інгредієнтів та густих екстрактів;
- •2.8. Оцінка якості, упаковка та зберігання порошків.
- •2.9. Вдосконалення технології порошків.
- •3. Експериментальна частина.
- •3.1. Аналіз рецептури порошків в даній аптеці залежно від складу, фізико – хімічних властивостей інгредієнтів.
- •3.2. Технологія окремих прорисів багатокомпонентних порошків (4-5 прорисів).
- •3.3. Шляхи оптимізації приготування порошків:
- •3.3.1. Використання напівфабрикатів для приготування порошків;
- •3.3.2. Використання засобів малої механізації на різних стадіях приготування порошків;
- •3.3.3. Приготування порошків із затрудненою технологією. Усунення несумісних поєднань компонентів при готуванні порошків.
- •4. Висновки та рекомендації.
- •5. Література.
2.4. Апаратура, що використовується для подрібнення, змішування і дозування порошків.
В аптечних умовах для подрібнення твердих речовин (часто в поєднанні зі змішуванням) використовують ступки або різні апарати: бігуни, дезінтегратори, дробарки, молоткові ступки, барабанні млинки та ін., що дозволяють механізувати процес виготовлення порошків.
Ступки (Mortaria) випускаються різних форм і розмірів. Вони виготовляються з різних матеріалів: порцеляни, скла, сталі, міді, латуні, агату.
Порцеляна відноситься до тендітних матеріалів високої твердості, стійких при помірних навантаженнях до стирання, тому вона найбільш придатна для виготовлення аптечних ступок. Промисловістю випускаються ступки різної величини. Залежно від робочого обсягу існує сім номерів ступок.
Ступки порцелянові.
Товкачик (pistilla), за допомогою якого подрібнюють лікарські речовини, що знаходяться в ступці, повинен відповідати розміру ступки. Внутрішня поверхня ступки і голівка товкачика не повинні бути глазурованими, тому що товкачик буде ковзати. Поверхня голівки товкачика повинна мати якомога більше зіткнення з поверхнею ступки, інакше неподрібнені частки будуть затримуватися в недоступних для товкачика вигинах. У міру використання шорсткості поверхонь ступки і маточки згладжуються, зменшуються розміри пор, через що погіршуються властивості ступки як подрібнюючого апарата.
При подрібнюванні отруйних речовин і таких, що подразнюють слизові оболонки, необхідно застосовувати спеціальні ступки з кришками (чохлами) чи накривати ступку папером, закривати обличчя марлевою маскою з ватним прошарком і надягати захисні окуляри.
Ступки з чохлами для подрібнення Ступка аптечна механічна
отруйних та сильнодіючих речовин
При подрібнюванні необхідно враховувати максимум завантаження ступки, що, за В.Д. Козьміним, не повинен перевищувати 1/20 обсягу, щоб забезпечити оптимальне подрібнення лікарських речовин. Подрібнюючи речовини в ступці, товкачик обертають кистю руки без участі плечового і ліктьового суглобів. Ступку тримають лівою рукою, щільно притискаючи до столу.
При подрібнюванні невелика кількість лікарських речовин губиться в порах ступки. Заповнює пори ступки речовина, що розтирається першою. Кількість втрат визначається структурою речовини, і для того, щоб установити послідовність їх додавання, необхідно знати величину втрат лікарських речовин у ступках (визначається експериментально).
Для ступок інших розмірів величину втрати, розраховану для ступки №1, множать на коефіцієнт робочої поверхні, що показує, у скільки разів зростають втрати речовини при збільшенні розміру ступки порівняно з втратами при використанні ступки №1.
У залежності від особливостей твердих речовин їх втрати за рахунок «затирання» можуть коливатися в досить широких межах. Наприклад, у ступці №1 втрати глюкози не перевищують 7 мг, у той час як для вісмуту нітрату основного вони складають 42 мг. Користуючись таблицею втрат, неважко вирішити, з якого інгредієнта треба починати готування складного порошку. Якщо в прописі немає допоміжної речовини (цукор), подрібнення варто починати з тієї речовини, що виписана у більшій кількості і найменше втрачається в порах ступки.
