2.7.4. Введення в порошки рідких інгредієнтів та густих екстрактів;

Порошки із сухими і густими екстрактами. Готування складних порошків з екстрактами, що являють собою концентровані^итяжки з лікарськоіррслинноїсирови-ни, залежить від властивостей застосовуваного екстракту і його консистенції. У техно-' логії порошків дуже часто використовують екстракт беладони. У ДФ X приведені два препарати екстракту беладони: густий, що містить 1,5% алкалоїдів, і сухий, що містить 0,75% алкалоїдів, тобто 2 частини сухого екстракту дорівнюють 1 частині густого екстракту (1:2). При відсутності сухого екстракту для зручності роботи в аптеках дозволяється використовувати розчин густого екстракту – extractum Belladonnae solutum (1:2), який готують за прописом!х100,0 г густого екстракту розчиняють у суміші з 60,0 г води, 10,0 г 90% етилового спирту і 30,0 г гліцерину^ Вода є основним розчинником, гліцерин відіграє роль пептизатора. Він охороняє колоїдні розчини і розчини високомо-лекулярних сполук, що утворюються при розчиненні екстракту, від коагуляції, старіння. Етиловий спирт поліпшує розчинення екстракту, а також виконує роль консерванта. При збереженні розчин екстракту менш стійкий, чим вихідний густий екстракт. Тому розчин дозволяється готувати не більш ніж на 15 днів.

Розчин екстракту беладони густий так само, як і сухий, застосовують у подвійній кількості стосовно виписаного в рецепті.

Rp-: Extracti Belladonnae 0,01

Papaverini hydrochloridi 0,02 Sacchari 0,2

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

При відсутності в рецепті вказівки про консистенцію екстракту беладони завжди мають на увазі густий. Найзручнішим і найменш складним є приготування порошків із сухими екстрактами, які готують за загальними правилами.

Розрахунок при використанні сухого екстракту беладони:

Екстракту беладони сухого (1:2) 0,01 х 2 х 10 = 0,2 г

Папаверину гідрохлориду 0,02x10 = 0,2 г

Цукру 0,2x10 = 2,0 г

Розважування: 0,02 + 0,02 + 0,2 = 0,24 г.

У ступці ретельно розтирають 2,0 г цукру, висипають на капсулу, залишивши приблизно 0,2 г (рівне кількості сухого екстракту беладони), потім додають 0,2 г екстракту беладони сухого (1:2), ретельно розтирають і до отриманої суміші при перемішуванні додають 0,2 г папаверину гідрохлориду, змішують кілька разів, знімаючи порошок зі стінок ступки і товкачика, потім додають решту кількості розтертого цукру і знову добре перемішують. Контролюють якість подрібнення і змішування візуально. Отриману суміш розважують на 10 доз по 0,24 г.

Порошки упаковують в парафіновані капсули (цукор і екстракт беладони – гігроскопічні речовини). Оформляють аналогічно зазначеному вище.

Густі екстракти не зовсім зручні для практичного застосування. При їх дозуванні спостерігаються значні втрати.

Rp.: Extracti Belladonnae 0,015

Magnesii oxydi 0,5

Natrii hydrocarbonatis 0,2

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №12

Signa. По 1 порошку 3 рази в день.

Розрахунок при використанні густого екстракту беладони:

Екстракту беладони густого 0,015 х 12 = 0,18 г.

Магнію оксиду 0,5х12 = 6,0г

Натрію гідрокарбонату 0,2x12 = 2,4 г

Розважування: 0,015 + 0,2 + 0,5 = 0,71 г.

На ручних вагах на кружечок фільтрованого паперу за допомогою шпателя відважують 0,18 г. густого екстракту беладони. Після зважування приклеюють екстракт до голівки товкачика разом з папером. Відокремлюють папір, змочуючи його декількома краплями відповідного розріджувача (при водяному екстракті – водою, а при спиртоводному – 40–70% спиртом). Просочившись розріджувачем, кружечок легко відокремлюється від екстракту, залишаючи його на товкачику. У порожню ступку, попередньо затерту натрію гідрокарбонатом, додають 5–6 крапель 95% спирту і розтирають з ним екстракт до утворення однорідної густуватої рідини. Потім поступово додають натрію гідрокарбонат і в останню чергу магнію оксид, дають розріджувачу випаруватися і змішують до одержання однорідної порошкової маси. Якщо потрібно швидко видалити розчинник, то трохи підігрівають ступку.

Розрахунок при використанні розчину густого екстракту:

Розчину густого екстракту беладони (1:2)

0,18 х 2 = 0,36 г. – 18 крапель

(0,1 г – 5 крапель)

розчину густого екстракту

Натрію гідрокарбонату 2,4 г

Магнію оксиду 6,0 г

Розважування: (0,015 х 2) + 0,5 + 0,2 = 0,73 г.

У ступці розтирають 2,4 г натрію гідрокарбонату, потім додають 18 крапель розчину густого екстракту беладони, рівномірно розподіляючи його по всій поверхні порошку, залишають на кілька хвилин для підсушування. Додають 6,0 г магнію оксиду й обережно змішують до однорідності.

ППК

Дата № рецепта

Natriihydrocarbonatis 3,0

ExtractiBelladonnaesoluti (l:2) gtts XVIII

(0,1 р-ну = 5 крап.)

Magnesiioxydi 6,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Використовувати розчин екстракту беладони зручно, якщо до складу порошкоподібної суміші входять речовини, які володіють високою адсорбційною здатністю і погано розчинні у воді (магнію оксид, магнію карбонат, крохмаль, фенілсаліцилат та ін.) У противному випадку утворяться важко дозовані вологі грудочкуваті суміші.

Порошки, що містять екстракти, внаслідок їх гігроскопічності відпускають у вощених чи парафінованих капсулах.

Порошки з рідкими лікарськими засобами. У складні порошки можуть вводитися настойки, ефірні олії та ін. Спосіб їх приготування залежить не тільки від кількості і виду рідини, що вводиться, а також і від фізико-хімічних властивостей прописаних порошкоподібних лікарських засобів.

Якщо в складні порошки входять рідини в незначних кількостях (2–3 краплі на 1,0 г порошкової суміші), то в цих випадках уся рідина адсорбується порошком і не порушується його сипкість. У деяких випадках їх можна вводити в значно більших кількостях, причому, чим менше додана рідина розчиняє цей порошок, тим більше вдається її додати. Для більш рівномірного і швидкого розподілу рідину необхідно вводити до складу перших порцій суміші, що наготовляється, (дотримуючи основного правила змішування – від меншого до більшого), розподіляючи її по всій поверхні порошку, тому що додавання рідини до готових порошків вимагає більш тривалого розтирання.

Маса розважування визначається зважуванням загальної порошкової суміші, тому що рідини, що додаються, у процесі готування порошків частково випаровуються.

Rp.: Phenobarbitali 0,03

Рпепасегіпі 0,3

Tincturae Valerianae gtts II

Misce, fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa. По І порошку З рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входить сильнодіюча лікарська речовина (одурманююче) – фенобарбітал і настойка валеріани.

Розрахунок: Фенацетину 0, 3х10 = 3,0г Фенобарбіталу 0,03 х 10 = 0,3 г

Настойки валеріани 2 крап, х 10 = 20 крап.

Розважування визначається шляхом зважування загальної маси порошку.

У ступці розтирають 3,0 г фенацетину, висипають на капсулу, залишивши в ступці приблизно 0,3 г. Після цього в ступку додають 0,3 г фенобарбіталу. До отриманої суміші додають 20 крапель настойки валеріани (розподіляючи по всій поверхні порошку), залишають на кілька хвилин для підсушування, перемішують і поступово додають залишок фенацетину. Готову порошкову суміш зважують і визначають масу окремої дози. Розважують на 10 порцій і відпускають у пергаментних капсулах.

При введенні до складу порошків значних кількостей рідин утворюються вологі, а іноді мокрі – тістоподібні маси. У цих випадках частину рідини упарюють на водяній бані, нагрітій до 60 °С, у порцеляновій чашці чи в попередньо нагрітій ступці. Процес випарювання проводять, якщо настойки чи рідкі екстракти не містять летких речовин, наприклад, рідкий екстракт водяного перцю, настойка беладони, строфанту та ін.

Якщо до складу порошків входять у значних кількостях рідини, що містять леткі діючі речовини (настойка валеріани, м'яти, нашатирно-анісові краплі та ін.), то для одержання сипучої маси можна додавати (у незначних кількостях) допоміжні речовини, здатні адсорбувати рідини (наприклад, крохмаль, аеросил та ін.)

2.7.5. Евтектичні суміші. Евтектику доводиться вважати окремим випадком розчинення: розчином, одночасно насиченим обома компонентами В результаті взаємодії компонентів виходять або густі малорухливі рідини, що важко кристалізуються і схильні до значного переохолодження, або суміш просто грудкується і втрачає сипкість.

Процес утворення рідин залежить не тільки від природи взятих лікарських засобів, але й від впливу зовнішніх факторів: від температури повітря в приміщенні (особливо в тих випадках, коли температура плавлення евтектики близька до кімнатної), кількісного співвідношення, механічного впливу і т.н. Пакувальний матеріал не впливає на плавлення сумішей.

Rp.: Anlipynni 0,25 Phеnacetini 03 Misce. fiat pulvis Da tales doses № 12 Signa: По 1 порошку на ніч. Порошки розплавляються незалежно від того, будуть вони загорнені в простий чи вощений папір. Що стосується відносної вологості повітря приміщень, вологості препаратів, то ці фактори на швидкість плавлення суміші не впливають.

В окремих випадках компоненти, які переходять у рідкий стан, утворюють молекулярні сполуки, наприклад, антипірин + хлоралітдрат, антипірин + натрію саліцилат та ін.

Легко утворюють евтектичні суміші ментол, тимол, камфора, бромкамфора, антипірин, хлоралгідрат, фен і л саліцилат, резорцин .

У випадку прописування речовин, що утворюють евтектику, рецепти не підлягають виконанню, за винятком ТИХ випадків, коли евтектика передбачається лікарем (наприклад, у стоматологічній практиці) чи використовується для удосконалення технологічної операції.

Наприклад, явище евтектики може бути використане для одержання рідкого сплаву. Rp.: Thyinoli 0,1 Mentholi 1,5 Acidiborici 10,0 Bo Ii al bac

Такі 53 15,0 Miscc, fiat pulvis Da. Signa: Присипка.

При виготовленні присипки за цим рецептом тимол і ментол у вигляді рідкого сплаву рівномірніше розподіляються в суміші порошків, ніж при введенні їх у кристалічному вигляді. Крім того, ментол і тимол у кристалічному вигляді можуть подразнювати шкіру або слизові оболонки.

Евтектичні сплави одержують шляхом взаєморозчинення двох твердих речовин, що мають високі кріоскопічні константи чи низькі температури плавлення, чи те і інше.

Готують евтектичні сплави шляхом поміщення прописаних лікарських речовин у флакон для відпуску ,який добре закривають пробкою і ставлять у теплу воду (40 ºС) до повного їх розплавлення. При виготовленні значних кількостей рідких евтектичних сплавів іноді застосовують розтирання і перемішування в ступці.

Rp.: Camphorae

Chlorali hydratі aa 1,5

Misce. Da.

Signa: Зубні краплі.

У сухий флакон для відпуску поміщають камфору і хлоралгідрат, щільно закривають пробкою, поміщають у теплу воду і витримують до повного розплавлення – утворюється рідина.

Евтектичні суміші здатні утворювати такі речовини,як:

1. камфора – хлоралгідрат

2. фенілсаліцилат – камфора

3. ацетанілід – резорцин

4. ацетанілід – хлоралгідрат

5. ацетанілід – тимол

6. антипірин – ментол

7. уретан – хінін

8. антипірин – хініну гідрохлорид.