2.7. Приготування порошків з різними лікарськими речовинами, що відрізняються фізико – хімічними властивостями.

У цьому випадку порядок готування порошку наступний: першим подрібнюють лікарський засіб, що входить у більшій кількості і має менші втрати у порах ступки. Потім подрібнений порошок висипають на капсулу, залишаючи в ступці невелику кількість (приблизно стільки, скільки буде наступного інгредієнта). Змішування починають з інгредієнта, прописаного в найменшій кількості, поступово додаючи інші речовини в порядку зростання прописаних кількостей, з огляду на кристалічну структуру і розпорошуваність лікарських речовин.

Лікарські речовини складного порошку (у багатокомпонентних прописах) можуть бути виписані одночасно й у рівних, і в різних кількостях. У цьому випадку необхідно керуватися всіма зазначеними вище положеннями, не порушуючи основного правила змішування: від меншого до більшого.

Rp.: Phenobarbitali 0,3

Dibazoli 0,1

Papaverini hydrochloridi 0,2

Sacchari 2,0

Misce, fiat pulvis

Divide in partes aequales №10,

Signa. По І порошку 2 рази в день.

У ступку поміщають 2,0 г цукру, розтирають, частину відсипають на капсулу, залишивши в ступці кількість, приблизно рівну масі дибазолу (0,1 г), додають дибазол, змішують з цукром, розтираючи суміш, потім додають 0,2 г папаверину гідрохлориду і змішують при розтиранні. Наприкінці додають фенобарбітал (0,3 г), частинами цукор з капсули і змішують до однорідності.

У даному випадку важливе не перемішування порошкової суміші, а тривале подрібнення і перемішування перших порцій наважок речовин.

Процес змішування при готуванні складних порошків відбувається значно легше і швидше, ніж порошкування.

Про якість змішування лікарських засобів судять по ступеню їх дисперсності й однорідності отриманої суміші, яку визначають надавлюванням товкачика на готову порошкову масу. При перегляді неозброєним оком маси приготовленого порошку не повинно виявлятися окремих часток інгредієнтів. Суміш, що містить фарбовані лікарські засоби, не повинна мати різнобарвних часток.

Ступки з приготовленою масою до розважування, щоб у неї не потрапляв пил, рекомендується накривати пластинкою з пластмаси або іншого матеріалу.

2.7.1. Легкопилючі речовини та введення їх в порошки;

Легкопилючі (з великою об'ємною масою) лікарські засоби (магнію оксид; магнію карбонат; кальцію карбонат) у ступку додають останніми. Якщо приготування порошків необхідно розпочинати з цих засобів, наприклад: їх втрати менші, ніж інших лікарських засобів за прописом — то пори ступки затирають їх невеликою кількістю, далі додають інші лікарські засоби за прописом і лише в кінці легкопилючі.

Про розпорошуваність лікарських речовин судять не за величиною їх щільності,а за їх об’ємною масою. Об’ємна маса характеризує ступінь розпорошуваності лікарських речовин. Чим менше об’ємна маса речовини, тим більше речовина схильна до розпорошування. Розпорошуваність речовин обумовлена також величиною сил зчеплення між частками у значній мірі залежить від вологості інгредієнтів порошку.

МАГНІЮ КАРБОНАТ (ДФУ), Magnesii subcarbonas ponderosus, Magnesii subcarbonas levis (PhEur), Heavy magnesium carbonate, Light magnesium carbonate (BP), Magnesium carbonate (JP, USP), Magnesium carbonate anhydrous (CAS №546-93-0); син.: Carbonic acid, magnesium salt (1:1), carbonate magnesium, hydromagnesite, E504 — негомогенна суміш, яка може складатися з нормального гідрату, основного гідрату та безводного MgCO3. Найпоширенішою формою є М.к. основний (біла магнезія), молекулярна формула якого варіюється між легким тригідратом (MgCO3)3∙Mg(OH)2∙3H2O та основним карбонатом (MgCO3)4∙Mg(OH)2∙5H2O. Нормальний М.к. становить М.к. із різним вмістом води MgCO3∙хH2O.

М.к. — білий легкий сипкий порошок із специфічним смаком, без запаху (за рахунок високої адсорбційної здатності може поглинати ароматичні речовини з повітря) У фармацевтичній технології . М.к. головним чином використовується як допоміжна речовина у складі таблеткових сумішей для прямого пресування в кількості 45%; як адсорбент (0,5–1,0%) рідких речовин, що вводяться до складу таблеток; як стабілізатор у складі мікрокапсул при інкапсулюванні протеїнів. Зберігається в герметичній тарі, у сухому, прохолодному місці.

МАГНІЙ ОКСИД (ДФУ), Magnesii oxidum ponderosum (Magnesium oxide, heavy) and Magnesii oxidum leve (Magnesium oxide, light) (PhEur), Magnesium oxide (JP, USP, CAS № 1309-48-4), Heavy magnesium oxide and Light magnesium oxide (BP); син.: Calcined magnesia, calcinated magnesite, Destab, E530, Magcal, Magchem 100, Maglite, magnesia, magnesia monoxide, magnesia usta, magnyox — дрібнодисперсний білий порошок без запаху, кристали якого мають кубічну кристалічну решітку (α=0,4213 нм, z=4, просторова група Fm3m). У природі мінерал периклаз.

Отримують віджимом магнезиту MgСO3, доломіту MgСO3∙СаСО3; прожарюванням MgСl2∙6Н2О (бішофіту) та Mg(ОН)2; термічним розкладанням магній карбонату основного 5MgO∙4СО2∙5Н2О, магній хлориду та магній сульфату в середовищі водної пари. Властивості М.о. (реакційна здатність, адсорбційні властивості, теплопровідність, щільність тощо) залежать від його отримання. М.о., виготовлений при 500–700 °С, має назву «легка магнезія» — порошок без кольору; 5,0 г речовини займають об’єм 40–50 мл; легко реагує з розведеними кислотами та водою з утворенням відповідних солей та магній гідроксиду; з метанолом утворює (СН3О)2Mg; з розчинами солей магнію утворює основні солі, з розчинами солей тривалентних металів — двоосновні солі. Поглинає двоокис вуглецю та вологу з повітря, перетворюючись на магній карбонат основний. При підвищенні температури реакційна здатність знижується. М.о., виготовлений при 1200–1600 ˚С, має назву «важка магнезія» — порошок, який складається з великих кристалів периклазу і характеризується кислотостійкістю та водостійкістю. Розчиняється в розведених кислотах та розчинах солей амонію; помірно розчиняється у воді очищеній (розчинність збільшується при додаванні двоокису вуглецю); практично не розчиняється в етанолі (95%). М.о. як основна речовина несумісний з речовинами, що мають кислотний характер, з фенобарбіталом натрію та діазепамом. При одночасному вживанні адсорбує на своїй поверхні та впливає на біодоступність антигістамінних препаратів, антибіотиків (особливо групи тетрацикліну), силікатів, атропіну сульфату, гіосціаміну гідроброміду, парацетамолу, хлорохіну та похідних антранілової кислоти. Зменшує біодоступність фенотоїну, трихлорметіазиду та антиаритмічних препаратів. З полімерами утворює комплекси пролонгованої дії.

Для фармацевтичних та медичних потреб використовуються легкі сорти М.о. Вони входять до складу таблеток і капсул як лужний наповнювач, регулятор рН таблеток, зв’язувач надлишкової води та підсушувач гранул; в комбінації з аеросилом — як антифрикційна речовина, а також як емульгатор. У фармакотерапії М.о. використовується як харчова добавка; антацидний (окремо чи в поєднанні з алюміній гідроксидом), противиразковий та стимулюючий перистальтику кишечнику АФІ. Внутрішньо (для забезпечення антацидного ефекту) М.о. вживається в кількості 250–500 мг, як проносна речовина — 2,0–5,0 г. М.о. стабільний при зберіганні в нормальних умовах, нетоксичний у межах терапевтичних доз. Здатен викликати подразнення очей, дихальних шляхів та шкіри (при всмоктуванні в надлишкових кількостях). При роботі з М.о. необхідно використовувати захисний одяг, окуляри та респіратор. Зберігається в герметичних контейнерах, у сухому, прохолодному місці.

КАЛЬЦІЙ КАРБОНАТ, Calcii carbonas (PhEur), Calcium carbonate (USP, BP), Precipitatad calcium carbonate (JP); Carbonic acid, calcium salt (1:1) (CAS № 471–34–1); син.: Calcium carbonate (1:1); carbonic acid calcium salt 1:1; creta preparada; carbonate of lime; precipitated chalk; Vivapress Ca; Witcarb.

К.к. має такі властивості: рН 9,0 (10% водний розчин); насипна густина до усадки — 0,8 г/см3; насипна густина після усадки — 1,2 г/см3; Tпл. — 825 оС (розкладається); показник заломлення n20D = 1,59; питома вага — 2,7; питома поверхня — 6,21–6,47 м2/г. Практично нерозчинний в етанолі (95%) та воді; розчинність у воді збільшується за наявності солей амонію й двоокису вуглецю (внаслідок утворення добре розчинного у воді кальцію гідрокарбонату) та зменшується за наявності лугів; розчинний у хлоридній та азотній кислотах; реагує з кислотами з виділенням СО2. За наявності аспірину та подібних за складом речовин, а також іонів заліза може викликати зміну кольору суміші. Містить 40% кальцію.

У фармацевтичній технології К.к. використовують як наповнювач та пігмент у складі твердих лікарських форм (таблетки, капсули), у стоматологічних (порошок, паста) та косметичних засобах. З терапевтичною метою К.к. використовують як антацидний, противиразковий препарат та як джерело кальцію в дозі 1,5 г/добу, а також для лікування гіперфосфатемії у хворих з хронічною нирковою недостатністю в кількості 2,5–17 г на добу. К.к. є нетоксичною речовиною, проте здатен викликати подразнення очей та дихальних шляхів, алергічні реакції, диспептичні явища (біль в епігастрії, нудоту, закреп та метеоризм), вторинне збільшення шлункової секреції, а в кількості 4–60 г на добу — гіперкальціємію або ураження нирок. Впливає на абсорбцію ЛП у ШКТ при одночасному прийомі.

К.к. широко використовують в паперовій та харчовій промисловості, при виробництві пластмаси, фарб, гуми, скла, продуктів побутової хімії, будівельних сумішей, а також в очисних системах (для боротьби із забрудненням навколишнього середовища); за допомогою К.к. відновлюють кислотно-лужний баланс ґрунту.

Стабільний при зберіганні в щільно закритих контейнерах у сухому прохолодному місці.