12.Технологічний контроль виробництва

Технологічний контроль у виробництві в‘яжучих матеріалів починається з кар‘єру сировини і завершується випробуванням якості готового продукту.

Для організації контролю виробництва необхідний правильний вибір точок для відбирання проб та сувора відповідність якості взятої проби середній якості матеріалу.

Для контролю виробництва вирішальне значення мають прискорені методи, які дозволяють оперативно коригувати технологічний процес. Контроль сировинних матеріалів на кар‘єрі може мати напрямок як попереднє випробування сировини з метою складання кар‘єрної сітки, так і поточну оцінку якості матеріалів, що надходить до виробництва.

При встановленні якості сировинних матеріалів визначають їх вологість, склад, кількість додатків і деякі спеціальні параметри /наприклад, активність для активних мінеральних додатків/.

У процесі приготування сировинної шихти контролюють вологість, ступінь подрібнення, тонкість помелу матеріалів, параметри складу, наприклад титр та модулі.

Для контролю якості рідкого палива визначають в‘язкість. Вміст води, температуру спалаху, зольність, теплоту згорання.

Технологічний контроль при тепловій обробці в процесі отримання в‘яжучого передбачає контроль якості сировинної шихти й палива, що надходять до теплового апарату, кількості шихти, яка подається в піч за одиницю часу, основних параметрів продукту. Контроль основних параметрів режиму випалювання полягає у визначенні температури та складу вихідних газів, розрідження, температури в зоні випалювання. Можуть визначатися також температури середовища і матеріалів, тиск газового потоку, його швидкість і кількість.

Для продуктів випалювання передбачають ряд контрольних параметрів, які визначають цільність випалювання, хіміко-мінералогічний склад і активність.

У цеху помелу лабораторія контролює вологість і ступінь подрібнення матеріалів, які надходять на помел, правильність їх дозування і тонкість помелу. Для оцінки якості одержаних порошків можуть контролюватися й інші параметри /температура, строки тужавлення, вміст додатків та ін..

Технологічний контроль завершують визначенням якості отриманого в‘яжучого матеріалу відповідно до діючих нормативних документів.

Якість технологічного контролю підвищується при застосуванні способів автоматичного відбирання проб матеріалів у процесі їх переробки. Частота операцій відбирання проб і величина останніх залежить від ступеня однорідності матеріалів, розміру потоку та інших умов.

13. Список літератури

1. Русанова Н.Г. та інш. Технологія бетонних і залізобетонних конструкцій. –К.: Вища школа, 1994, –333 с.

2. Кучеренко А.А. – Теплові установки збірного залізобетону. –Київ: Вища школа, 1977. –278 с.

3. Перегудов В.В. Теплотехника и теплотехническое оборудование. –М.: Стройиздат, 1990, – 336с.

4. Павлов И.И., Фёдоров М.Н. Котельные установки и тепловые сети. –М.: Стройиздат, 1986.

5. Бойко В.Е., Тихомиров Е.В. Тепловая обработка в производство сборного железобетона. –К.: Будівельник. 1987 –144 с.

6. Методичні вказівки: 034-52, 059-88 (52ст), 059-89 (44ст).

7. Дворкін Л.Й., Шестаков В.Л. «Проектування підприємств для виготовлення в’яжучих матеріалів» К.:1996 – 147 с.