35)Основні форми функціонування міжнародного кредиту

Міжн–й кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб’єкти – банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн. МК функ–є в різних формах: залежно від того, хто виступає кредитором буває фірмовий, банківський та урядовий кредити. Фірмовий – це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортеру в кредит. Великий ризик, тому дорогий кредит. Більш гнучким є банківський кр–т, коли однією із сторін кредитних відносин є банк. Форми міжнародного кредиту:1) За цільовим призначенням: зв’язані кредити(комерційні, інвестиційні, проміжкові) та фінансові кредити;2)За загальними джерелами: внутрішні кредити, зовнішні кредити та змішані кредити;3) За формою кредитування:товарні кредити і валютні кредити;4) За формою забезпечення:забезпечені кредити – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою. Застава товару для одержання кредиту здійснюється в трьох формах:тверда застава, застава товару в обігу і застава товару в переробці

36)Банківський кредит і механізм банківського кредитування

Банківський К. – коли одна із сторін К. угоди є банк. Його об’єкт – гр. капітал, відокремлений від промислового капіталу. Банк може бути позичальником і кредитором. Він сприяє обороту капіталу і його нагромадженню. Від хар-ру використання він поділяється на:позичка капіталу і позичка гр. Ознаки банк. К.: за об’єктами кредитування:1)в основний капітал;2)в оборотний капітал;3)на споживчі потреби. За хар-ром повернення:1)з одноразовим поверненням;2)у розстрочку; 3)з регресією платежів. За терміном користування: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий .3). За сферою суспільного відтворення:у сферу вир-ва і у сферу споживання. За порядком надання:прямий і непрямий. За методом надання:одноразові, перманентно і гарантовані. За схемою надання: кредитна лінія, револьверні і контокорентний. Механізм банківського кредитування:1)підготовка та подання пакета документів у банк для отримання кредиту;2)оцінка кредитоспроможності клієнта й ризику, пов'язаного з видачею позички;3)підготовка кредитного договору: розробка умов кредитної угоди, визначення основних параметрів позички (структурування її), проведення переговорів про умови кредиту, прийняття рішення про надання позички й підписання кредитної угоди;4)контроль за виконанням договірних відносин та погашенням кредиту, банківські санкції

37)Поняття кредитної системи, її роль і місце в сучасному економічному просторі

К. сис-ма – совокупність фін. посередників гр. ринку та сам гр. ринок, тобто фін. посередництво. Гр. ринок за хар-ром зв’язку між кредиторами та позичальниками поділяється на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фін-ня з’являється третій ек. суб’єкт. Вони називаються фін. посередниками, а їх дія-ть з акумуляції вільного гр. капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників наз. фінансовим посередництвом. Вони базуються на одному фін. ринку з одним суб’єктом – вільними гр. коштами. Основні фін посередники – банки та небанківські фін-кред. установи. Загальне для них:1)всі фін посередники працюють в секторі непрямого фін-ня;2)вони акумулюють гр. кошти та розміщають їх в доходні активи від свого ім’я;3)прибуток фін. посередн. формується, як різниця між доходами від розміщення акумулюючих гр. коштів та витратами, які пов’язані з їх залученням. Відмінність:1)банки не тільки акумулюють тимчасово вільні кошти, а й самі створюють гр. в процесі депозитно-кредитна. дія-ті. А установи – тільки акумулюють;2) банки здійснюють розрах-кас. обслуговування всіх інших фін-кредитн. посередників, тому можуть використовувати їх вільні гр. Класифікація груп:1)Банки – від цільового призначення: центральні та комерційні. Небанківські – 2 критерії: 1) хар-р залучення вільних коштів: на договірній основі і емісія та розміщення власних ЦП;2) хар-р наданих послуг: страх Ко, ПФ, лізингові Ко, інвестиційні Ко. Економічне призначення посередників: забезпечення суб’єктів гр. ринку максимально сприятливими умовами для їх успішного функціонування, на підвищення ефективності їх дія-ті. Переваги:1)оперативне розміщення вільних коштів в доходні активи для кредиторів, мобілізування додаткових коштів для вир-ва та повернення їх для позичальника.2)скорочення витрат суб’єктів на формування вільних коштів, розміщення їх та запозичення податкових.3) послаблення фін. ризиків для суб’єктів, вона перекладається на посередників  збільшення дохідності позичкового капіталу, скорочення витрат на фін. операції.4)надання додаткових послуг посередниками, як страхування, пенсійне забезпечення, права власності.