55)Економічна роль спеціалізованих фінансово-кредитних установ на сучасному етапі

Економічна роль:1)здатність акумулювати значні суми коштів на тривалі строки;2)створення ефективної системи соціального страхування та пенсійного забезпечення;3)полегшують рух капіталів в економіці та забезпечують довгострокове інвестування коштів;4)фінансування інвестицій у провідні галузі економіки, стимулювання зростання споживчого попиту, фінансування програм розвитку порівняно відсталих регіонів.

56)Суть міжнародних валютних відносин

Міжнародні валютні відносини — сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти. Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві. Двома основними формами валютної системи є: національна, світова, регіональну. Світова та регіональна валютні системи є формами організації міжнародних валютних відносин. Національна валютна система є невід'ємною частиною валютних відносин окремих країн, закріплених у національному валютному законодавстві. У ньому передбачено порядок ввезення, вивезення, переказів і пересилання за кордон та з-за кордону національної та іноземної валют й інших валютних цінностей. Валютне законодавство охоплює валютні операції, пов'язані з рухом капіталів, із зовнішньою торгівлею, кредитуванням, міжнародним туризмом та ін. Складові елементи національної валютної системи: національна валюта; валютні резерви; валютний паритет; курс національної валюти та порядок його дії; умови функціонування національної валюти та золота; умови конвертованості валюти;валютні обмеження та їх форми й методи; механізм використання кредитних важелів міжнародних розрахунків; система валютного регулювання та ін. Національна валютна система органічно пов'язана з внутрішньою кредитно-фінансовою системою. Світова валютна система. Елементи світової валютної системи: стабільність золотих валют у більшості розвинутих країн; чіткий механізм визначення валютних курсів; валютний ринок; узгоджений порядок взаємних міжнародних платежів на основі вексельного обігу (що здійснювався через банківські перекази) та золота. Регіональна валютна система. Найбільшого розвитку вона набула в ЄС. У 1979 р. було створено Європейську валютну систему (ЄВС) і введено європейську валютну одиницю — ЕКЮ, Вона оцінювалася на основі 10 валют, які для її забезпечення депонували 2800 т золота та долари. Мета ЄВС — сприяння європейській економічній інтеграції, насамперед — валютній.

57)Валютна система та її основні елементи

Валютна система – це сукупність валютно-фінансових і валютно-кредитних відносин між країнами, які затверджені у міжнародних договорах та державно-правових нормах. Основні рівні валютної системи: національна(сукупність форм організацій грошових відносин, які складаються на рівні країни), міжнародна( це організаційно-економічна форма грошових відносин групи країн, спрямована на зменшення коливання курсу валют), світова(сукупність форм організації грошових відносин обумовлених господарськими зв’язками). Елементи валютної системи: валюта, валютний курс, валютний паритет, форми та організація міжнародних розрахунків, умови конвертованості валюти, банківська інфраструктура. Валюта – грошові одиниці тієї чи іншої країни, що використовуються для вимірювання вартості товарів. Види валют: національна, іноземна, валюта експортера, валюта імпортера, міжнародна (екю, СДР), клірингова. Режими використання валют: вільно конвертована, частково конвертована, зовнішньо конвертована, внутрішньо конвертована. Конвертованість – можливість вільного обміну національних валюти на інші офіційні валюти за офіційним курсом. Валютний курс – це ціна національної грошової одиниці, виражена у грошових одиницях інших держав(це ринкове співвідношення валют різних країн). Фактори, що впливають на валютний курс: стан попиту і пропозиції даних валют на ринку валют, купівельна спроможність іноземних валют, стан торговельних і платіжних балансів, рівень інфляції. Валютний паритет – це законодавчо встановлене співвідношення між валютами двох країн. Ринковий валютний курс – формується на валютних ринках, за ним здійснюються розрахунки між приватними особами, підприємствами, фірмами, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності. Види валютних курсів: валютний курс купівлі; валютний курс продажу; фіксований; мінливий; плаваючий;крос-курс. Котирування валют – встановлення і публікація курсу іноземних валют до національної валюти. Види котирування: прямий і непрямий. Банківська інфраструктура – сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів, що здійснюють міжнародні розрахунки.