- •I. Огляд літератури
- •1.1 Супозиторії як лікарська форма. Класифікація супозиторіїв. Вимоги Державної Фармакопеї України до супозиторіїв.
- •1.2 Супозиторні основи: вимоги до супозиторних основ, класифікація, характеристика основних груп супозиторних основ.
- •1.3 Способи приготування супозиторіїв. Розрахунки кількості супозиторної основи.
- •1.4 Особливості введення лікарської речовини в супозиторії
- •Введення лікарських речовин у гідрофобні основи:
- •Введення лікарських речовин у гідрофільні основи:
- •1.5 Оцінка якості супозиторіїв
- •1.7 Біофармацевтична оцінка супозиторіїв як лікарських форм, шляхи удосконалення їх технології, методів оцінки якості.
- •1.6 Правила зберігання, упаковка та відпуск
- •II. Експерементальна частина
- •2.1 Аналіз рецептури супозиторіїв у даній аптеці
- •2.2 Перелік супозиторних основ, які використовуються в аптеці, їх відповідність ндт
- •2.3 Виготовлення супозиторіїв за часто повторюваними прописами, із затрудненою технологією. Випадки несумісного поєднання компонентів в складі супозиторіїв.
- •2.4 Засоби малої механізації, що використоуються для приготування супозиторіїв в аптеці
- •III. Висновки та рекомендації
- •IV. Список використаної літератури
III. Висновки та рекомендації
Існуючий асортимент супозиторних основ дає змогу обрати, враховуючи їхні фізико-хімічні властивості й характерні особливості, оптимальні основи при розробці й приготуванні лікарських препаратів у формі супозиторіїв, песаріїв або паличок. Активно проводяться дослідження зі створення нових основ із заданими властивостями. Перспективною є розробка нових супозиторних основ дифільного характеру.
Переваги супозиторіїв як лікарської форми:
– потрапляння лікарських речовин безпосередньо в загальний кровообіг. Речовина при ректальному неглибокому введенні супозиторія відбувається через венозну і лімфатичну систему малого таза і, минаючи печінку, надходить в систему кровообігу. При цьому усувається інактивують дію травних соків. В результаті у вигляді супозиторіїв можна вводити речовини, що руйнуються травними соками;
– висока швидкість всмоктування багатьох лікарських речовин (ЛВ) яка в деяких випадках може бути прирівняна до швидкості надходження в загальний кровообіг при ін'єкційному введенні;
– зниження ступеня алергізуючої дії препарату;
– зменшення або зникнення побічної дії ЛВ;
– незалежність ефекту всмоктування від заповнення травного тракту;
– введення речовин, що мають неприємний органолептичні властивості, несумісні в інших лікарських формах;
– відзначається висока ефективність використання супозиторіїв в педіатрії, геріатрії, при ураженні печінки, системи травного тракту, порушення процесів ковтання, всмоктування, при токсикозах вагітних;
– простота і безболісність введення препарату, відсутність небезпеки введення інфекції;
– можливість поєднання в супозиторіях інгредієнтів з різними фармакологічними та фізико-хімічними властивостями;
– компактність лікарської форми;
– доступність виробництва;
– ректальне введення не вимагає спеціального інструментарію і проводиться без порушення шкірного покриву.
Недоліки:
– нестійкість при зберіганні;
– трудомісткість виготовлення;
– незручності застосування.
Повинні бути проведені наукові дослідження, спрямовані на перегляд арсеналу супозиторіїв, збагачення його сучасними ефективними засобами, вишукування вітчизняних аналогів імпортних засобів. Асортимент регламентованих супозиторіїв варто розширювати.
IV. Список використаної літератури
О.І. Тхонов, Т.Г.Ярних “Аптечна технологія ліків”
И.А.Муравьев “Технология лекарств” том II издание третє, переработанное и дополненное.
