- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання.
- •7. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •8. Основні функції філософії.
- •11. Характерні риси стародавньої філософії.
- •12. Антична філософія
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. „Філософська антропологія” як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. „Філософія життя”: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •Неофрейдизм
- •23. Герменевтика як напрямок сучасної філософії.
- •24. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •Види матерії
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії «матерія».
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •Найважливіший показник стану народонаселення – народжуваність. Коефіцієнтами народжуваності є:
- •Теорія зміни ціннісних орієнтацій
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •40. Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •41. Основні форми діяльності людини.
- •42. Проблема визначення сутності людини
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Поняття і форми суспільної свідомості.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт, об’єкт, мета і ціль, засоби та результати.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •Визначення 'віри' у епістемології
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання
- •61. Функції мови
- •62. Поліструктурність мови
- •63. Поняття соціокультурної комунікації
- •64. Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65. Періодизація історії та її критерії.
- •1) Епоха кастово-станового суспільства, в яких:
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного і соціального у філософії.
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу
- •74. Духовність та її призначення.
- •75.Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди
- •79. Поняття власності та її норми .
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Політика як явище суспільного життя.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава - основна складова політичної організації суспільства.
- •84. Правова держава” і „громадянське суспільство”: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86. Масова культура, контркультура, антикультура .
- •87. Поняття цивілізації.
- •Цивилизационные регионы
- •88. Традиції та новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського у культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
- •Перелік запитань, що виносяться на іспит
- •Соціокультурна зумовленість філософії.
16. Класична німецька філософія.
Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філосо-фії,
що охоплює напружений, дуже яскра вий за своїми результатами, важливий за впливом на
духовну історію людства період духовно-інтелектуального розвитку. Boнa представле-на
сукупністю філософських концепцій Німеччини майже за сто ро-ків, зокрема, такими
оригінальними мислителями, як Іммануїл Кант (1724-1804), Йоган Готліб Фіхте (1762-
1814), Фрідріх Вільгельм Шел-лінг (1775-1854), Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-
1831), Людві, Андреас Фейербах (1804-1872). Кожний з цих філософів є настільки
своєрідним та оригінальним, що виникає питання — чи можна гово-рити про німецьку класичну філософію як про цілісне утворення? Проте при всьому розмаїтті ідей та концепцій, німецьку класику від-різняє ряд суттєвих рис та принципів, що є спільними для всього цього етапу розвитку філософської думки. Саме вони і дають змогу говорити про німецьку класичну філософію як про цілісне духовне утворення. По-перше, всіх представників німецької класичної філо-софії об'єднує розуміння ролі філософії в історії людства і в розвитку світової культури. Вони вважали, що філософія покликана критично самопізнати людську життєдіяльність, зробили предметом спеціаль-ного філософського дослідження людську історію і людську сутність. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель бачать філософію чітко систематизова-ною наукою, але наукою специфічною. З їхньої точки зору, філосо-фія, живлячись науками, орієнтуючись на науки, має будувати себе як науку гуманістичної спрямованості. По-друге, представники ні-мецької класичної думки надали філософії вигляду широко розробле-ної та диференційованої спеціальної системи дисциплін, ідей, понять та категорій. Німецька класична філософія є високо професійною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою філософського освоєння дійсності.
По-третє, німецька класична філософія розробила цілісну діалектичну концепцію
розвитку. По-четверте, німецька кла-сика виробила певні загальні принципи підходу до проблеми історич-ного розвитку, запропонувавши досліджувати його науково-теоретичними засобами і виділивши деякі його загальні закономірності. По-п'яте, розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити також і основні проблеми, дослідження яких перебуває в центрі уваги цього періоду розвитку світової філософії: проблема науковості філософії, онтології, гносеології, філософської антропології, філософії історії, філософії права, філософії релігії, етики, естетики і т.д. Для побудови своїх філософських систем мислителі німецької кла-сики виходили з таких принципів: принципу розрізнення закономір-ностей розвитку природи і культури, принципу активності суб'єкта, принципу історизму Родоначальником німецької класичної філософії вважається 1ммануїл Кант. В його творчості умовно виділяють два періоди: докритичний (до 70-х років XVIII ст.) та критичний. Для першого властиве захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою. А другий період, протягом якого власне і розвивається кантівська філософська система, присвячений вивченню походження пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж. Кант підносить гносеологію до рівня основного елемента теоретичної філософії, її предметом має бути, на думку Канта, дослідження пізнавальної діяльності суб'єкта, виявлення її меж та законів діяльності людського розуму.
