40. Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.

Під здатностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого.

Почуттями називають індивідуально-суспільно ство­рену форму безпосереднього переживання людиною дій­сності. Почуття людини цілеспрямовано формуються в процесі виховання та історично змінюються навіть на принципово протилежні. Так, здатність бачити красу (естетичні почут­тя) є результатом естетичного виховання людини, яке здій­снюється відповідно до певних історично даних уявлень су­спільства про прекрасне. Чувства человека, детерминируясь генетически, формируются обществом; они играют огромную роль в поведении, в практической и познавательной деятельности. Являясь сигналами успешности или неуспешности выполнения деятельности, соответствия или несоответствия предметов и явлений потребностям и интересам человека, чувства тем самым занимают существенное место в регуляции деятельности людей.

Інтелектом називають рівень здатності людини до мислення. При цьому мислення розуміється як процес ціле­спрямованої зміни уявлень, який відбувається згідно з пра­вилами і законами логіки. Отже, поняття "інтелект" вживають для означення ак­тивного процесу мислення, який здатний перебудовувати, змінювати людину на якісно нову силу дійсності.

Существенными качествами человеческого интеллекта являются пытливость и глубина ума, его гибкость и подвижность, логичность и доказательность.

Пытливость — стремление разностороннее познать то или иное явление в существенных отношениях. Это качество ума лежит в основе активной познавательной деятельности.

Глубина ума заключается в способности отделять главное от второстепенного, необходимое от случайного.

Гибкость и подвижность ума — способность человека широко использовать имеющийся опыт, оперативно исследовать предметы в новых связях и отношениях, преодолевать шаблонность мышления.

Логичность мышления характеризуется строгой последовательностью рассуждений, учётом всех существенных сторон в исследуемом объекте, всех возможных его взаимосвязей.

Доказательственность мышления характеризуется способностью использовать в нужный момент такие факты, закономерности, которые убеждают в правильности суждений и выводов.

Воля — це властивість людської душі цілеспрямовувати діяльність тіла незалежно від безпо­середніх фізіологічних потреб власного організму. Здатність мати волю принципово змінює дані природою можливості організму, дає змогу людині виявляти саме людські якості, що, як зазначено вище, можуть заперечува­ти природні потреби, бажання тіла. Людина з розвиненою волею, здатна до самоконтролю і свідомого спрямування своїх вчинків, "володіє собою". Ім­пульсивна, слабодуха, слабовольна людина, навпаки, часто-густо постає як свавільна, егоцентрична особа, що перетво­рюється на раба своїх тілесних бажань, конформіста, який легко впадає в залежність від людей, котрі вміють пов'язу­вати свої егоїстичні цілі. Воля — это не физическая деятельность, не эмоциональная деятельность и не всегда сознательная деятельность человека; но деятельность, всегда отражающая принципы морали и нормы личности и указывающая на ценностные характеристики цели выбранного действия. Человек, осуществляя волевые действия, противостоит импульсивным желаниям, формируя в себе сильную личность.

Пам'ять — це здатність людини фіксувати, зберігати і відтво­рювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички). Людська пам'ять утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву). Генетична пам'ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції впродовж багатьох тисячоліть. Вона виявляється безумовни­ми рефлексами та інстинктами і передається спадково.