2. Педагогічна майстерність.

Педагогічна майстерність - вияв високого рівня педагогічної діяльності. Як наукова проблема, вона постала у 19 ст. Дослідники педагогіки тлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляє і ься в тому, що у відведений час педагог досягас оптимальних наслідків, «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя».

Педагогічна майстерність — не комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності.

До елементів педагогічної майстерності належать:

• гуманістична спрямованість - полягає у спрямованості педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки і стосунків. Той, хто не любить і не поважає дітей, учнів, не може досяіти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить добувати;

• професійна компетентність, професіоналізм - це наявність професійних знань (з предмету, методики його викладання, знання педагогіки і психології). Особливостями професійних знань є їх комплексність (вміння синтезувати матеріал, аналізувати педагогічні ситуації, вибирати засоби взаємодії), натхненність (висловлення власного погляду, розуміння проблеми, своїх міркувань). Педагогічний професіоналізм полягає в умінні вчителя мислити та діяти професійно, охоплює набір професійних властивостей та якостей особистості педагога, що відповідають вимогам учительської професії. Педагог повинен володіти широким набором інтелектуальних, моральних і духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на учня. До інтелектуальних засобів належать кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам'яті, мислення, уяви тощо, прояв і розвиток творчих здібностей учня. До моральних -любов до дітей, віра в їх можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця - все, що складас основу професійної етики вчителя. Духовні засоби - основа його загальної і педагогічної культури;

• педагогічні здібності - сукупність психологічних особливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю. Основні здібності: толерантність (терпимість і чутливість до особистості, яка формується); комунікативність (здатність легко налагоджувати контакти, викликати позитивні емоції у співрозмовника і відчувати задоволення від спілкування); перцептивні здібності (професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознаками); динамізм особистості (здатність активно впливати на іншу особистість); емоційна стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичне прогнозування (передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості, творення нових ідей, уникнення традиційних схем);

• педагогічна техніка - сукупність раціональних засобів, умінь, способів поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних методів виховання. Вона передбачає високу культуру мовлення; здатність володіти мімікою, пантомімою, жестами; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність відчувати внутрішній стан вихованців і адекватно впливати на них.

З розвитком педагогіки і психології як науки і практичної діяльності поряд з

поняттям педагогічна техніка, яке відображає тільки суб'єктивні особливості навчально-виховного процесу (контроль педагога за своїми емоціями, настроєм, поведінкою, технікою мовлення тощо) стали використовувати і термін педагогічна технологія (знання про майстерність), що стосується питань планування та організації навчального процесу.

Білет № 20