2. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів. Оцінка і її параметри.

Суть контролю та його види. Форми контролю.

Контроль здійснюється у 3 етапи:

• перевірка - вияв рівня знань, умінь і навичок;

• оцінка – вимірювання, інтерпретація результатів;

• фіксація (облік) - всі оцінки чітко фіксуються і зберігаються.

Види контролю:

попередній - перед вивченням нової теми, для початку роботи з групою;

поточний- проводиться постійно, визначається поурочний бал;

тематичний - проводиться після вивчення певних тем, окремих завершених розділів;

періодичний - визначає рівень системності знань;

підсумковий - проводиться в кінці навчального року, семестру (підсумковий урок, залік, іспит).

Форми контролю: контрольна. робота, самостійна робота. усне опитування, письмове опитування, ущільнене опитування (один відповідає вголос, інші - письмово).

Оцінка та її параметри.

Раніше в середній школі оцінювали рівень сформованості знань, вмінь і навичок. Сучасна школа оцінює ще й рівень компетенції учнів:

• соціальна компетенція - готовність людини брати на себе відповідальність, приймати рішення, бути активним членом суспільства;

• полікультурна компетенція - знання різних мов; розуміння несхожості між людьми різних національностей, толерантність;

• комунікативна компетенція - володіння технікою продуктивного і безконфліктного спілкування;

• інформаційна компетенція - вміння здобувати і критично оцінювати інформацію, а також оволодіння певними інформаційними технологіями;

• саморозвиток і самоосвіта - певний рівень сформованості самосвідомості, самовдосконалення та особистісного розвитку;

• компетенція до творчої колективної діяльності.

Основні параметри оцінки:

• міцність знань;

• системність знань;

• гнучкість знань;

• варіативність знань:

• глибина знань;

• конкретність знань;

• швидкість відтворення інформації (оперативність);

• логіка викладу;

• вияв особистого оцінкового ставлення.

При оцінюванні можуть зустрічатися елементи суб’єктивізму, яких необхідно уникати: ефект «контрасту»; ефект «сукупності»; ефект «ідеалу»; ефект «послідовності»; ефект «соціального стану»; ефект «особистих симпатій».

12-бальна шкала оцінювання:

• початковий рівень: «1», «2», «3»;

• середній рівень: «4»; «5»; «6»;

• достатній рівень: «7»; «8»; «9»;

• високий рівень: «10»; «11»; «12».

Білет № 5

2. Перші вищі навчальні заклади в Україні.

Першими національними закладами вищого типу стали Острозька школа-академія і Києво-Могилянська академія.

Острозька школа-академія.

У 1576 р. князь Костянтин Острозький на власні кошти відкрив школу-академію. Її називати «тримовним ліцеєм», в якому вивчали окрім слов'янської грецьку, латинську і польську мови; систему «сім вільних мистецтв», філософію і богослов'я. Існувати великі бібліотеки, надруковано «Буквар» Івана Федорова.

На сер. XVI ст. Острог був значним центром науки. В Острозі Федоров надрукував понад 20 книг. Першим відомим на сьогодні друком, пов’язаним з Острогом, є друга його "Азбука" (1578 р.). Тут вийшла і знаменита перша "Біблія", написана церковнослов’янською мовою (1581 р.). Редактором "Біблії" став Герасим Смотрицький – перший ректор Острозької школи-академії.

Острозьку школу називали "тримовним ліцеєм" або "слов’яно-греко-латинською академією". Іншими словами, її заснування було початком компромісу між представниками східнослов’янської просвітньої традиції та "латинської науки".

К.Острозький першим практично реалізував ідею поєднання цих течій: в його школі вивчали не тільки слов’янську, а й грецьку, латинську, польську мови. У програму навчання Острозької школи також входили граматики цих мов та інші предмети "семи вільних мистецтв", головним чином – риторика, діалектика, астрономія. У школі був високий рівень викладання. Її називали академією навіть прихильники і провідники католицизму. За кордоном її також знали як академію. Щоб досягти цього, К.Острозький запросив до неї найвизначніших українських і закордонних вчених. Тут працювали першодрукар Іван Федоров, відомий український письменник Герасим Смотрицький, польський математик і філософ Ян Лятос і ін.

Вчилися тут як діти шляхти, так і діти селян. Вихованцями цієї школи були Мелетій Смотрицький – син Г. Смотрицького, талановитий педагог і просвітитель, письменник-полеміст, автор славнозвісної "Граматики слов’янської"; Петро Конашевич-Сагайдачний – відомий гетьман реєстрового козацтва; Іван Борецький – видатний представник української педагогічної думки і громадський діяч, перший ректор Київської братської школи та багато інших видатних людей того часу. Вихованці академії ставали вчителями, літераторами, друкарями, проповідниками.

Проіснувала ця академія недовго. Після смерті К.Острозького (1608 р.) вона починає занепадати. Всі виявлені документи свідчать, що академія була ліквідована з ініціативи ордену єзуїтів. Відомо, що нащадки К.Острозького окатоличились і не були зацікавлені в існуванні православної школи.

Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія створена 1632 р. у результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл. Спочатку заклад існував як Києво-братська колегія, опікуном якої став Петро Могила. На його честь заклад згодом став називатися Києво-Могилянською колегією. Колегія розвивалась як вищий навчальний заклад і невдовзі стала відомим у всій Європі центром освіти, науки і культури. Вона зберегла традиції кращих братських шкіл, але структурою, обсягом і рівнем знань відповідала вимогам, що ставились перед європейською вищою школою. Колегія мала свої особливості, вона не присвоювала своїм випускникам вчених звань, не ділилась на факультети, як це було в західних університетах. У різні часи її існування курс навчання не був однаковим.

В колегії існував поділ на класи. Всього нараховувалось 8 класів:

– підготовчий (фара або аналогія),

– три молодші (інфіма, граматика, синтаксис),

– два середніх (поетика і риторика),

– два старших (філософія і богослов’я).

Повний термін навчання становив 12 років, у всіх класах навчалися один рік, у класі філософії – два роки, богослов’я – чотири роки.

Навчальний план передбачав вивчення "семи вільних мистецтв", слов’янської, грецької, латинської і польської мов. З кінця XVIII ст. вивчали німецьку, французьку і староєврейську мови. Викладання велося спочатку лише слов’янською мовою, а дещо пізніше філософію вивчали латинню.

Керівництво колегії складали ректор, префект – перший помічний ректора з навчальної роботи, суперінтендант – наглядав за умовами проживання учнів.

Навчальний рік у колегії розпочинався з 1 вересня і тривав до початку липня. Він поділявся на триместри, між якими були невеликі канікули – рекреації. Триместри завершувалися екзаменами. Зарахування новоприбулих проводилося протягом всього року на основі співбесіди з префектом. Префект визначав рівень знань учня і в який клас його зарахувати.

Учні молодших класів (спудеї) заучували тексти напам’ять, виконували усні і письмові вправи. Філософи і богослови (студенти) домашніх вправ не виконували і екзаменів не складали. У кінці кожного триместру вони писали великі письмові твори – дисертації і захищали їх у присутності всіх студентів. Складовою частиною навчального процесу були диспути, коли один студент обґрунтовував думку, а інші її заперечували. Активізації навчальної діяльності учнів сприяли також своєрідні змагання у написанні кращих творів, віршів, промов і їх виголошенні.

Оцінка знань у колегії була гнучкою і полягала у загальному висновку вчителя щодо успіхів учня. Невстигаючих з колегії не відраховували. Учень за власним бажанням міг залишатися в класі стільки, скільки сам хотів. Іноді студенти, щоб підтвердити знання з якогось предмету, переходили у молодші класи. Завершити навчання у колегії кожний студент міг за своїм бажанням у будь-який час. Дуже часто студенти не завершували повного курсу. Після закінчення повного курсу навчання або будь-якого старшого класу студенти отримували відповідний атестат.

Студенти проживали на квартирах і в гуртожитках – бурсах. За бурсами і квартирами здійснював нагляд суперінтендант. Студентам жилося скрутно, особливо в бурсах. Щоб прожити, вони наймалися прислужниками, брали участь у хорах, просили милостиню, вчителювали.

Києво-Могилянська колегія була загальноосвітнім всестановим закладом, в якому вчилися діти місцевої знаті, козаків, духівництва, міщан і селян. Тут вчилися український філософ, поет і педагог Григорій Сковорода, російський вчений Михайло Ломоносов, радник Петра I з питань освіти Феофан Прокопович і ін. видатні діячі.

1701 року Петро I своїм указом надав колегії офіційний статус академії. Це робить її першим офіційно визнаним вищим навчальним закладом в Україні. Але ще й до надання їй цього статусу Києво-Могилянська колегія нічим не поступалася перед західноєвропейськими університетами. З 1753 р. навчання в академії проводилося лише російською мовою.

Із заснуванням Московського університету 1755 року Київська академія втрачає роль провідного навчального центру, що дає філологічну і філософську освіту. Після відкриття 1805 року Харківського університету академія все більше втрачає своє значення. 1819 року вона була перетворена у духовну академію.

Білет № 6