- •Етнополітологія як наука
- •Об’єкт, предмет та структура етнополітології.
- •Методологічні засади етнополітології
- •Категорії та функції етнополітології.
- •Уявлення про етнічні спільноти у епоху Античності, Середньовіччя та Відродження
- •Етнополітичні ідеї н. Макіавеллі
- •Сутність та особливості етнополітичних ідей в епоху Нового часу
- •Етнополітичні ідеї ж-ж Руссо
- •Проблема нації в творчості й.Г. Гердера
- •Поняття національної спільності (нації) і національної самосвідомості у творчій спадщині е. Ренана
- •15) Етнополітична концепція австромарксизму.
- •16) Поняття нації та етапи націогенези в австромарксизмі.
- •17) Діалектика національного та соціально-економічного розвитку у концепції австромарксизму.
- •Поняття нації та історичні тенденції розвитку націй у марксизмі.
- •Роль творчої спадщини ф. Ліста у формуванні ідеології націоналізму.
- •Зародження та розвиток етнополітичних ідей у Київській Русі.
- •Обґрунтування незалежності України у творчій спадщині п. Орлика.
- •Українське національне питання в «Історії Русів».
- •Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у становленні української нації.
- •Місія України в інтерпретації м. Костомарова.
- •Особливості українського (південноруського) національного характеру (м. Костомаров)
- •Національне питання в політичних концепціях м. Драгоманова та і. Франка.
- •Етнополітичні ідеї ю.Бачинського
- •Проблема національного відродження у творчості м. Грушевського та в. Винниченка.
- •Етнополітична концепція в. Липинського.
- •Етнополітичні погляди представників українського націоналізму.
- •Д. Донцов як представник концепції “духу народу”.
- •Зародження та розвиток націології та теорії нації в Україні (перша половина хх століття).
- •Поняття та сутність етнополітики в інтерпретації о. Бочковського.
- •Етатистська та етніцистська концепції нації.
- •Нація та шляхи її формування.
- •Культурологічна та психологічна концепції нації.
- •Етнічні спільноти
- •Теорії етнічності: основні напрямки та підходи.
- •Примордіалістська теорія етнічності.
- •Модерністська теорія етнічності.
- •Переніалістська теорія етнічності
- •Етнополітика як сфера суспільного життя.
- •Принципи демократичної етнополітики.
- •Моделі етнополітики.
- •46. Суб’єкти етнополітики
- •47. Етнічні та етнополітичні процеси
- •48. Етнічний ренесанс
- •49. Політизація етнічності
- •50. Етнополітична поведінка: зміст та форми
- •51. Форми етнополітичної поведінки держави
- •52. Форми етнополітичної поведінки недомінуючих етнічних спільнот.
- •53. Сутність та ознаки геноциду
- •54. Характер і тенденції діяльності суб’єктів етнополітики в Україні.
- •55. Етнополітика як цілеспрямована діяльність держави та її інститутів.
- •56. Державна етнополітика у сучасній Україні.
- •57. Поняття та сутність національного характеру
- •58. Національна ідентичність, її роль в етнополітичних процесах.
- •59. Особливості українського національного характеру.
- •60. Типології націоналізму
- •61. Вплив націоналізму на формування сучасних світових ідеологій
- •62. Економічний націоналізм
- •63. Націоналізм, фашизм та нацизм.
- •64. Націоналізм, патріотизм, шовінізм та ксенофобія.
- •65. Інтегральний націоналізм
- •66. Етнічний націоналізм і громадянський націоналізм
- •67. Націоналізм: причини виникнення, сутність, різновиди
- •68. Етнополітичний конфлікт
- •69. Причини виникнення етнополітичних конфліктів у сучасному суспільстві.
- •70. Політизація етнічності та етнополітичний конфлікт.
- •71. Види етнополітичних конфліктів
- •72. Методи вирішення етнополітичних конфліктів, роль у цьому владних структур
- •73. Право націй на самовизначення та етнополітичні конфлікти (сучасний світовий досвід).
- •74. Етнічність та політичні режими
- •75. Етнократія:сутність, різновиди
- •76. Етнічність та демократія
- •77. Ліберальна демократія
- •78. Демократія міжетнічної згоди
- •79. Етнічна демократія - 77
- •80. Сутність та поняття національної ідеї
- •81. Етнополітичний міф
- •82. Національна місія
- •83. Національна держава: сутність та особливості.
- •84. Моноетнічна, поліетнічна, держава з поліетнічним складом населення та багатонаціональна держава.
- •85. Національна автономія: сутність та різновиди.
- •86. Національно-культурна автономія.
- •87. Національно-державна та національно-територіальна автономії
- •88. Національна та етнічна меншини.
- •89. Типології етнічних меншин.
- •90. Шляхи забезпечення прав етнічних меншин у демократичному суспільстві.
17) Діалектика національного та соціально-економічного розвитку у концепції австромарксизму.
Панування приватної власності, експлуатація, яка виражається в довгому робочому дні, низька заробітна платня, погане харчування створюють кордони для виховання широких мас і участі у духов. Культ. нації. Експлуатація – перешкода для включення робочого в нац.. культ. спільність. Соціаліззм буде днем виникнення нової національно-культурної спільності. Лише демократичний соціалізм взмозі залучити все населення в коло національної культурної спільності. В соціалістичному суспільстві соц.-економічна і політична організація повертає собі право впливати на характер нації. Лише соціалізм дасть нації повну автономію, історичне самовизначення, звільнить її від дії без свідомих стихійних сил, які від неї не залежать. Класифікація історичних типів – етапів трансформації нації:
Епоха родового комунізму
Сучасне класове суспільство
Майбутнє соціалістичне суспільство
Висновки:
Нація – з 1 боку – природна спільність, з іншого – культурна спільність
Нація – особливий тип національного характеру
Нац.. характер представляє собою особливості в напр.. волі, які суспільство набуває під впливом 2 факторів, за допомогою яких причини – спільність крові та культурні цінності об’єднують людей у спільність національної долі.
Всі члени нації продукти однієї сили.
Нація – вся сукупність людей, пов’язана в спільність характеру на грунті спільності долі.
18) Основні ідеї програми культурно-національної автономії О. Бауера та К. Реннера. Основні праці К. Реннера з нац. питання: «Нація і держава» (1899), «Національні проблеми: боротьба національностей в Австрії» (1906).
Р. став визначним представником австрійської націології соціалістичного (австро-марксистського) напряму, ними. Р. слушно посилався на те, що його теорія «національної автономії» зробила можливим чесько-німецьке порозуміння стосовно Моравії, що застосування її на Буковині сприяло усуненню національної ворожнечі в цьому регіоні, що його націологічні засади були покладені в основу конституції Боснії та Герцеговини.
Книга Р. «Нація і держава» (1918) стала спробою обґрунтувати національну структуру Австро-Угорщини як державний тип, що може бути застосована до певного конкретного випадку. Теоретично,— писав 0. Боч-ковський,— Р. може мати сатисфакцію, що тип національної держави — це національний ідеал, який на 100% не втілений у політичній дійсності. Більшість же існуючих держав — це певною мірою Австро-Угорщина в мініатюрі. Звідси — проблема національних меншин та потреба їх правового захисту з боку міжнародної громадськості. Ренерівська«квадратура кола», цебто дилема — національна держава чи державна нація, претендуючи на гегемонію в державах різнонаціонального складу, й досі залишається актуальною й однією з найважливіших проблем наукових досліджень у царині сучасної націології.
Як і О. Бауер, Р. чітко розрізняє етно- та націогенезу. У монографії «Право на самовизначення народів» (1918) Р. наголошував: «Соціологія нам змальовує не те, що е нація, але державно конституйований народ (рориіів). Антика, середньовіччя й нова доба знесуть державні народи, але нації в специфічному розумінні цього слова є значно молодші формації європейської історії, що в минулому не мають рівнозначного відповідника, хіба деякі натяки». Р. чи не першим звернув увагу на те, що націоналізація людства пов'язана перш за все з новочасним господарським розвитком, особливо — з новітнім капіталізмом.
Істотними факторами розвитку народів, писав Р., є господарські й популяційні можливості, на які одиниці можуть мати вплив незначний, натомість держава — чималий. На прикладі чехо-словацьких взаємин Р. яскраво продемонстрував роль економічного фактора в процесі остаточного формування модерної нації. Він показав, як популяціоністська функція села під впливом господарського поступу вочевидь занепадає та як подекуди перехоплює його робітників. Р. радив зважати на казку «про німецького селянина як вогнище нації». «Німецькою матір'ю,— писав він,— є здебільшого німецька робітниця». Звичайно, вважає з цього приводу О. Ботковський, у народів аграрних (якими є переважно словенські), а несело все-таки залишається ос нивним Живим резервуаром надії.
Навіть під час Першої світової війни Р. не втратив віру в доцільні існування Австро-Угорщини. У перед- мові до програмної публікації суто нашологічного характеру «Відновлення Австрії» він нагадує свої думки щодо неї та востаннє апелює до громадської думки цієї держави на захист своєї улюбленої тези про наддунайську Швейцарію. «Справа відновлення Австрії,— писав Р.,— може оути лише справою всіх її народів і класів». Проте цей заклик пролунав надто пізно. Народи Австро-Угорщини, пробудження яких Р. своєчасно констатував, передбачаючи неминучість їхньої політичної боротьби за національне визволення, вже рішуче розійшлися з Віднем і Будапештом, вважаючи світову війну найсприятливішою нагодою для досягнення своїх самостійницьких цілей.
Праця Р. «Право на самовизначення народів» стала новим, розширеним та переробленим виданням його попередньої монографії «Боротьба австрійських народів за державу». Коли перша її частина («Нація і держава»— 1918) вийшла друком, Габсбурзька монархія вже безнадійно агонізувала. Саме тому, певно, не з'явилася друга частина цієї монографії, що мала б визначити «засаду національної автономії». Р. переробив і узагальнив ідеї психол. концепції нації і подав їх у вигляді політ, програми «культурно-національної автономії». В основу його поглядів лягла ідея про те, що вирішальною силою в створенні соціальн. спільностей служить єдність духовних інтересів. Як самостійний тип колективних інтересів він визнав національні, визначив націю як соціальну психолог, спільність — «спілка людей, що однаково думають і говорять», «культурну групу не зв'язаних із землею». Гол. причиною и утворення Р. вважав етніч. са-моідентифікацію індивідуумів.
Перспективу в вирішенні нац, питання в багатонац. державах Р. бачив у правовому реформуванні суспільства, тобто в тому, щоб відобразити «стихію національних інтересів» в логіці «загальновизнаних положень юриспруденції». Фундаментом програми «культурно-на-ціональної автономії» стала ідея про екстериторіальність націй. Першопричину міжнац. конфліктів Р. вбачав у боротьбі за політ, простір (зіткнення інтересів націй, що породжуються системою представницької демократії, при якій нац. більшість, використовуючи свою монополію в органах влади, реалізує на всій підвладній території лише власні етнокульт. потреби, при цьому ігнорує інтереси решти нац. груп, що перебувають у меншості). Звідси розмежування політ, і етніч. життя через «автономізацію нації від держави» бачиться Р. єдиним шляхом усунення міжнац. непорозумінь. З цією метою він пропонує конститувати нації «екстериторіально», тобто як орган законодавства і управління.