- •1. Жниварські пісні та їх характеристика
- •2. Героїчний епос українського народу та його характеристика
- •3. Молодіжний цикл колядок. Характеристика
- •4. Специфічні ознаки фольклору
- •5. Відьмацтво та знахарство як складова фольклору та світової системи
- •6. Гоголь і фольклор
- •7. Міфологічні мотиви в народній прозі
- •8. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •10. Вплив християнства на розвиток унт
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •11. Українські народні думи як жанр фольклору
- •12. Родинно-обрядовий фольклор. Характеристика
- •13. Сучасний стан фольклору в Україні
- •14. Казкова проза. Характеристика
- •15. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •16. Розвиток української фольклористики у 2-ій пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •17. Дитячий фольклор. Характеристика
- •18. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •19. Термін «фольклор». Історія терміна. Концепція, парадигми
- •20. Фактори впливу на формування народної творчості
- •21. Розвиток української фольклористики у 1-ії пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •22. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •23. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •24. Вертепна драма. Характеристика
- •25. Тематично-стильові особливості та поетика жанру балади
- •26. Жанрова структура фольклору
- •27. Загадка як жанр фольклору
- •28. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •29. Фольклористика в системі гуманітарних знань
- •30. Пісні літературного походження
- •31. Поетика народної казки
- •32. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •33. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •34. Фольклористична діяльність Чубинського
- •35. Погляди Костомарова, Нечуя-Левицького на природу давніх звичаїв та вірувань
- •36. Характеристика пареймічних жанрів(прислів’я, приказки)
- •37. Фольклористична діяльність Сумцова
- •38. Фольклористична діяльність Франка (погляди)
- •39. Грушевський як дослідник фольклору
- •40. Прадавні уявлення в народній чарівній позиції
- •41. Л.Українка і фольклор
- •42. Забавлянки як жанр унт
- •43. Фольклористична спеціальність сучасного анекдоту
- •44. Фольклористична діяльність Колесси
- •45. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •46. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •47. Жанри літнього циклу
- •48. Фольклористичні напрямки 1-ої пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •49. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •50. Культи перворелігії в мотивах, символах, образах унт
- •51. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •52. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •53. Космологічний символ у фольклорі
- •54. Дитяча параміографія
- •55. Міфологічні мотиви колядок
- •56. Художня специфіка соціально-побутової казки
- •57. Народна лірична пісня. Жанри, проблематика, образи
- •58. Фольклор у праці Потебні
- •59. Фольклористична діяльність «руської трійці»
- •60. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •61. Фольклористична діяльність Гнатюка
- •62. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •63. Фольклористична діяльність Драгоманова
- •64. Праця Франка «Тополя»
- •65. Фольклористична діяльність Максимовича
- •66. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова
- •67. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •68. Прислів’я і приказки як жанр унт
- •69. Ідейно-художній аналіз русальної пісні (на вибір)
- •70. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
- •71. Ідейно-художній аналіз соціально-побутової пісні
- •72. Ідейно-художній аналіз комулятивної пісні
- •73. Ідейно-художній аналіз купальської пісні
- •74. Ідейно-художній аналіз голосіння
- •75. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •76. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •77. Ідейно-художній аналіз обжинкової пісні
- •78. Ідейно-художній аналіз казки про тварин
- •79. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •80. Ідейно-художній аналіз космологічної загадки
- •81. Ідейно-художній аналіз чарівної казки
- •82. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •83. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •84. Ідейно-художній аналіз родинно-побутової пісні
- •85. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •86. Ідейно-художній аналіз колядки господині
- •87. Ідейно-художній аналіз історичної балади
- •88. Ідейно-художній аналіз пісні хронічки «про Шандаря»
- •89. Ідейно-художній аналіз апокрифічної легенди
- •90. Ідейно-художній аналіз колискової пісні
- •91. Ідейно-художній аналіз прогностичної прикмети
- •92. Ідейно-художній аналіз думи про Хмельницького
- •93. Ідейно-художній аналіз веснянки
- •94. Ідейно-художній аналіз русальної пісні
- •95. Ідейно-художній аналіз колядки господарю
- •96. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •97. Ідейно-художній аналіз пісні балади з анімістично-міфологічними мотивами
- •98. Ідейно-художній аналіз весняної пісні дівич-вечора
- •100. Ідейно-художній аналіз думи «Маруся Богуславка»
- •101. Ідейно-художній аналіз балади «Бондарівна»
- •99. Ідейно-художній аналіз думи «Самійло Кішка»
- •102. Ідейно-художній аналіз стрілецької пісні
14. Казкова проза. Характеристика
Український народний епос у сучасній фольклористиці умовно поділяється на дві великі групи — прозу казкову та неказкову (історичну). Основним принципом такого поділу є функціональність жанрів: у першій групі (до неї відносяться казки, небилиці, анекдоти, притчі) домінує естетична функція, у другій (легенди, перекази, народні оповідання) головна функція — інформативна. Такий принцип класифікації відстоюють В. Пропп, К. Чистов, І. Березовський та ін.
Казковий епос як частина усної народної прози є великим пластом української словесності. Термін «казка» вперше вжито у граматиці Лаврентія Зизанія «Лексисъ сиречь речения» (1596) поряд з поняттями «баснь», «байка», а пізніше — в подібному значенні у словнику Памви Беринди «Лексшонъ славенороескій і именъ толъкованіє» (1627). Таким цей термін увійшов згодом у фольклористику.
Казка — це епічний твір народної словесності, в якому відображені різночасові вірування, погляди та уявлення народу у формі структурованої, хронологічно послідовної сюжетної оповіді, яка має чітку композиційну будову, яскраво виражену колізію (в основі якої лежить протиборство між добром і злом, що завершується перемогою добра).
Однак основною ознакою казки є її невідповідність з оточуючою Дійсністю (ця невідповідність відмінна від тої, що є в героїчному епосі — нереальне тут постає як гіперболізація; чи у баладах — незвичайне тут подається як потенційно можливе, згодом — як символ). У казках чарівне сприймається як магічне, «зачароване».
15. Жанри весняного циклу. Характеристика
У давнину твори, що виконувались у весняний час, були своєрідними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні переміни: ліс — зазеленіти, траву — прорости, посіви — піднятись, квіти — розцвісти. Вони супроводжувались імітативно-магічними рухами або танцями.
Відповідно до основних обрядових дійств, можна виділити такі жанри народної словесності: веснянки, гаївки та волочебні пісні. Дехто з дослідників не розмежовує їх, розглядаючи як єдиний жанр пісень, якими супроводжувались весняні дійства. Незважаючи на те, що у процесі побутування вони справді майже зливаються, але в минулому мали ряд диференційних ознак, тому будемо їх розглядати окремо.
Веснянки — це календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею.
Веснянки виконувались упродовж усіх свят весняного циклу, спеціально не приурочувалися до певного конкретного дійства, або ж цей зв´язок втратився. Тому термін «веснянка» часто використовується як загальне означення всіх жанрових різновидів цього періоду. Оскільки весняні містерії пов´язувалися з культом померлих предків та анімістичними уявленнями, то веснянки, як правило, виконувались на могилах, роздоріжжях, клинцях.
Різновидом веснянок є гаївки — твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. С. Килимник заперечує думку О. Петрицького про те, що термін «гаївка» походить від назви індійського свята весни «гулі» або «голі». Він відстоює думку, висловлену вперше В. Гнатюком, що «гаївка» походить від «гай» — місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси — часті рефрени типу «гай-гай», «ой, гай», «гаю-гаю» та інше.
В усіх жанрах весняного циклу, як у календарно-обрядовій творчості в цілому, поєднувалися архаїчні елементи з новими, прадавні погляди та вірування збереглися до нашого часу на рівні символів та образів. «Багатство руху, тісне об´єднання музикальної дії з пантомімою, з танком, хороводом, котре так сильно ще заціліло в весняних грах і хороводах, надає їм сильно архаїчний характер, таїть в собі, дійсно, багато старовинного, ембріонального — такого, що вводить нас в початки словесної творчості...».
