41. Адміністративно-правове регулювання управління юстицією

Управління юстицією — це діяльність, спрямована на ви­конання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і за­конних інтересів громадян та їх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави.

Однією з особливостей юстиції є багатооб'єктність в цій галузі управління. До об'єктів юстиції належать судові установи, нота­ріальні контори, органи реєстрації актів громадянського стану, су­дово-експертні установи та адвокатура. Всі вони мають різне пра­вове становище, відрізняються за своїм призначенням і характером компетенції.

Інша особливість юстиції обумовлена попередньою і полягає в різноманітності форм і методів управління, які застосовуються орга­нами юстиції.

Так, щодо державних нотаріальних органів та органів реєстрації актів громадянського стану застосовується метод управління; щодо судів — метод керівництва шляхом організаційного та матеріального забезпечення судів, з додержанням принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові; щодо органів адвокатури — метод регулювання. В цілому ж керуючий вплив органів управлін­ня юстицією носить рекомендаційний характер і зводиться в основ­ному до вирішення організаційних питань, оскільки більшість об'єк­тів у цій галузі є самостійними і незалежними в своїй практичній діяльності.

Система органів управління в галузі юс­тиції закріплена постановою Кабінету Міністрів України від ЗО квітня 1998 р. «Про систему органів юстиції»[1], її складають: Мініс­терство юстиції України, Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, районні, районні у містах управління юстиції, міські (міст обласного значен­ня) управління юстиції.

Міністерство юстиції України (далі — Мін'юст України) згідно з Положенням про нього, затвердженим Указом Президента Украї­ни від 30 грудня 1997 p.[2], є центральним органом виконавчої влади, який організовує здійснення державної правової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан та розвиток.

Основними завданнями Мінюсту України є: підготовка пропо­зицій щодо проведення в Україні правової реформи та вдосконален­ня законодавства, сприяння розвитку правової науки; забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина; організаційне та мате­ріальне забезпечення судів загальної юрисдикції, крім Верховного Суду України та арбітражних судів, організація виконання судових рішень, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя; орга­нізація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів грома­дянського стану; розвиток правової інформації, формування у гро­мадян правового світогляду; здійснення міжнародно-правового спів­робітництва.

Мінюст України розробляє проекти законів та інших норматив­но-правових актів; здійснює роботу з систематизації законодавства України; веде Єдиний загальноправовий рубрикатор; здійснює захо­ди щодо вдосконалений роботи органів реєстрації актів громадянсь­кого стану та установ нотаріату, контролює їх діяльність; сприяє роботі об'єднань адвокатів; видає та анулює спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичної практики суб'єктами підприєм­ницької діяльності та ін.

Важливим напрямком діяльності Мінюсту України є організа­ція виконання рішень судів та інших органів. Згідно з Законом Ук­раїни від 24 березня 1998 р. «Про державну виконавчу службу»[3] Мінюст України здійснює підбір кадрів, методичне керівництво діяль­ністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінан­сове та матеріально-технічне забезпечення органів державної виконав­чої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Указом Президента України від 31 жовтня 1998 р. «Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб»[4] в системі органів Мінюсту України створена нова служба, якій передані функції паспортної служби органів внутрішніх справ

Мінюст України має право: одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядуван­ня інформацію, документи і матеріали, а від органів статистики — ста­тистичні дані для виконання покладених на нього завдань і залучати вче­них, спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції; скасовувати акти управлінь юстиції, що суперечать рішенням Мінюсту України та актам законодавства України.

Мінюст України як орган управління становить собою систему взаємодіючих елементів. До його організаційної структури входять: керівництво Мінюсту України, патронатна служба Міністра юстиції України, галузеві та функціональні департаменти, управлі­ння та відділи. Серед них головна роль належить керівництву Мінюсту Україну, до складу якого входять Міністр юстиції України, його заступники і колегія.

Міністр юстиції України призначається Президентом України. У межах своїх повноважень Міністр видає накази, інструкції та вка­зівки, які є обов'язковими для органів підпорядкованої йому систе­ми, і перевіряє їх виконання.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компе­тенції Мінюсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія. Члени колегії затверд­жуються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра юстиції України. Рішення колегії про­водяться в життя наказами Міністра юстиції України.

Центральний апарат Мінюсту України структурно організова­ний залежно від виконуваних-завдань та функцій. Він складається із департаментів (законопроектної роботи та експертизи законодав­чих актів; забезпечення реалізації конституційних прав громадян, юридичних осіб та інтересів держави; судового; державної виконав­чої служби; міжнародно-правової діяльності; фінансово-господар­ської діяльності), управлінь та відділів.

Безпосередньо керівництво установами та організаціями юстиції здійснюють Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, а також районні, районні в, містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Ці управління утворюються та діють згідно з відповідними положення­ми, затвердженими наказом Мінюсту України від 5 лютого 1999 p.[5]

Управління юстиції беруть участь в організації здійснення на місцях державної правової політики; узагальнюють практику засто­сування законодавства, розробляють пропозиції щодо його вдоско­налення та подають їх до Мінюсту України; здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, республікан­ських комітетів АРК, обласних. Київської та Севастопольської місь­ких державних адміністрацій, їх підрозділів та місцевих органів господарського управління та контролю; перевіряють стан право­вої роботи в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях, вносять рекомендації щодо поліпшення цієї роботи; здійснюють контроль за дотриманням суб'єк­тами підприємницької діяльності ліцензійних умов щодо проваджен­ня підприємницької діяльності з юридичної практики та ін.