67. Страхування вiдповiдальностi товаровиробникiв за якiсть продукцiï, що виробляється.

Мета страхування – захист підприємств від фінансових втрат, повязаних із компенсацією шкоди, заподіяної споживачам їхньої продукції внаслідок виставлення останніми претензій.

До продукції відносять будь-які товари, коплектуючі, електрику, сировину. Виробники розрізняють різні види браку: виробничий, конструкторський, інформаційний, брак розвитку).

Страхувальники - товаровиробники.

Обєкт – майнові інтереси страхувальника, повязані з його відповідальністю за шкоду, заподіяну здоровю або майну третьої особи (споживача) через вади виготовленого чи реалізованого товару.

Зобовязання страховика сплатити відшкодування настає внслідок:

- майнового збитку споживачеві продукції;

- шкоди життю і здоровю споживача.

Додаткові ризики:

- витрати щодо виявялення небезпечних властивостей продукції та їх усунення

- витрати з інформування споживачів про небезпечні властивості продукції, що перебуває в експлуатації

- витрати, повязані з усуненням вад продукції, виявлених врподовж гарантійного строку

- витрати, повязані з поверненням продукції

Ліміт відповідальності страховика встановлюється:

- як сукупний ліміт за всіма страховими випадками

- як сукупний ліміт за всіма страх випадками, але окремо за збитками, завданими майну і збитками життю і здоровю споживачів

- окремі ліміти по одному страховому випадку із застрахованного ризику, обраного страхувальником. При цьому встановлюється загальний ліміт відповідальності.

Страхова премія – у % до товарообігу підприємства на основі даних попередніх років.

Страхові тарифи – встановлюються страховиками у розмірі від 0,01% до 2% і залежить від багатьох чинників (вид, місце реалізації продукції, розмір страх покриття тощо).

Страхове відшкодування виплачується, коли збиток не можна було передбачити до моменту реалізації продукції, а також якщо продукція опинилась поза контролем та поза приміщенням страхувальника. Але не відшкодовується збиток, завданий безпосередньо цим товарам.

Особливістю цього виду страх є те, що позивач має право за власним вибором. Подати позов в країні виготовлення продукції або в країні, де був факт заподіяння шкоди. Позовна дата до 10років з моменту заподіяння шкоди, на вирішення спрви відводить 3 роки.

68. Страхування вiдповiдальностi роботодавця.

До сукупності підприємницьких ризиків належить відповідальність товаровиробника (роботодавця) за шкоду життю і здоров’ю, заподіяну працівникам даного підприємства при виконанні ними службових обов’язків (при настанні нещасного випадку на виробництві).

Це страхування здійснюється як у добровільній, так і у обов’язковій формі. Обов’язкове страхування згідно із статтею 6 Закону “Про страхування” розповсюджується на робітників ризикових професій народного господарства. Відповідно до переліку робіт із підвищеною небезпекою, затвердженим комітетом у справах нагляду за охороною праці №123 від 30.11.93 підприємства, які проводять такі роботи із залученням певних фахівців повинні укладати договори обов’язкового страхування стосовно життя, здоров’я, працездатності цих фахівців.

Об’єктами страхування є життя, здоров’я, працездатність працівників і службовців підприємства або установи. Страхувальником виступає підприємство, а застрахованими робітники, які перелічені у документі, що подає страхувальник разом із заявою. У добровільному страхуванні страхувальник сам визначає кількість застрахованих працівників, страхову суму по кожному з них, а також загальну страхову суму. В даному випадку страхова сума по кожному застрахованому не обов’язково повинна бути однакова. В обов’язковому страхуванні страхова сума визначається відповідними нормативними актами.

В період дії договору страхування допускається заміна одного застрахованого іншим, але загальна кількість застрахованих повинна бути незмінно.

Обсяг відповідальності за цим видом страхування включає:

• смерть застрахованого від нещасного випадку при виконанні ним службових обов’язків;

• отримання застрахованим травми в наслідок нещасного випадку на виробництві із встановленням інвалідності;

• тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Перелік конкретних страхових нещасних випадків передбачається в договорі страхування, а також передбачається виключення. Стандартними виключеннями є отримання потерпілим шкоди життю, здоров’ю внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, вчинення навмисного злочину, замаху на самогубство. Договір укладається терміном в межах 1 року, по обов’язкових видах на рік. Страхові премії встановлюються у добровільних видах страхування в залежності від обсягу відповідальності і від ступеню ризику даного виробництва і даної професії.

Середні тарифи коливаються від 1% до 5%.

Премія сплачується одноразово (іноді може бути в розстрочку). Виплата проводиться в разі смерті  100% страхової суми, при встановленні інвалідності І групи  90-100%, ІІ група  70-75%, ІІІ  50-60%. При тимчасовій втраті працездатності щодобова виплата в розмірі 0,5-1% страхової суми за кожну добу непрацездатності, але зазвичай не більше 50%.

При настанні страхової події страхувальник повинен при обов’язковому страхуванні скласти акт про нещасний випадок протягом 3-х днів після настання страхового випадку, а застрахований чи його спадкоємець подає заяву про виплату, акт про нещасний випадок, довідку про тимчасову втрату працездатності або встановлення інвалідності, в разі смерті, копію свідоцтво на смерть та документ, що підтверджує право на спадщину. Перелік необхідних документів встановлюється у договору страхування.

Виплата здійснюється у термін 7-10 днів з моменту отримання документів через касу страхової компанії або підприємства, або перерахуванням коштів у банк.