89. Страхування товарних кредитів.

Страхування товарних кредитів — це страхування ри­зиків, які виникають у процесі реалізації товарів і надання послуг. За такого страхування страховик зобов'язується відшкодувати збитки постачальнику (наприклад, продавцю) у разі несплати контрагентами (наприклад, покупцями) за реалізовані товари чи надані послуги, що проведені без попередньої або з частковою оплатою.

Головною метою страхування товарних кредитів є гарантія повернення підприємствами у визначений строк грошових кош­тів, якщо клієнт, якому поставлено товари чи надано послуги в кредит, не в змозі їх своєчасно сплатити через свою неплато­спроможність чи з інших причин.

Страхувальниками за страхування товарних кредитів є поста­чальники, тобто кредитори. Страховиком — страхові компанії України.

Об'єктом страхування за договором є майнові інтереси стра­хувальника, пов'язані з його комерційною діяльністю та комер­ційним ризиком, що виникає під час цієї діяльності, а саме ризиком прямих матеріальних збитків, завданих йому внаслідок невиконання (неналежного виконання) обов'язків за контрактами купівлі-продажу.

Згідно з договором страхування товарних кредитів страховим випадком є зазнання прямих матеріальних збитків страхувальником, пов'язаних з порушенням його прав і законних інтересів під час здійснення ним комерційної діяльності в частині виконання перед ним грошових зобов'язань контрагентів за контрактами. Страхові компанії можуть в договорах прописувати обмеження щодо ри­зиків, унаслідок яких настає відповідальність страховика. Напри­клад, страхова відповідальність може наставати лише в разі на­вмисного невиконання контрагентом страхувальника рішення госпо­дарського суду щодо зобов'язань з контракту впродовж 30 днів або ж визнання банкрутом контрагента страхувальника тощо.

Страховий тариф залежить від низки факторів (страхової суми, франшизи, фінансового, стану контрагента, переліку ризиків) і в кожному конкретному випадку визначається страховою компанією. Базові тарифні ставки страховиків -визначаються відповідними правилами страхування, на підставі яких укладається договір страхування. На ринку страхові тарифи з цього виду страхування залежно від переліку ризиків можуть становити 1—10 % страхо­вої суми.

Страхова сума встановлюється на кожну поставку та зазначається в стра­ховому полісі.

Порядок укладення договору. Підприємство-страхувальник звертається до страховика з до-кладною заявою щодо страхування товарних кредитів за відпові­дними контрактами та надає поіменний перелік усіх покупців, на адресу яких були поставлені товари на умовах розстрочки плате­жу, й копії контрактів з усіма необхідними для страхування до­кументами.

Страховик перевіряє кредитоспроможність боржника, на основі чого приймає рішення про можливий обсяг страхового покриття. Він підтверджує розмір страхової суми шляхом підписання бор­деро ризиків,, яке є невід'ємною складовою генерального догово­ру страхування ризику неплатежу контрагентів. Страховий захист за кожним окремим ризиком починає діяти з миті, зазначеної в такому бордеро. Застрахованими є всі вимоги щодо поставок то­варів і послуг, розмір яких не перевищує страхової суми з ураху­ванням власної участі страхувальника в шкоді.

Якщо з яких-небудь причин страховик не може прийняти в страхування запропоновані ризики або бере їх лише в певній час­тині, про це також слід повідомити страхувальника.

Так само чинять з усіма новими контрагентами страхувальника, яким були продані товари або послуги впродовж періоду страху­вання. Усі зміни, що стосуються обсягу страхового покриття та умов йото надання, документуються відповідними кредитними повідомленнями та можуть бути включені в страхове покриття за додаткову премію на основі спеціальної угоди сторін.

Період дії страхового покриття пов'язаний з часом дії догово­ру страхування та зазвичай збігається в часі з періодом дії дого­ворів поставок продукції чи надання послуг.

За договорами, згідно з якими розрахунок страхової премії здійснюється, виходячи із залишку заборгованості, який визнача­ється на кінець кожного місяця, дія страхового захисту припиня­ється із закінченням терміну дії договору страхування кредиту. Коли страхова премія розраховується, виходячи з обсягу това­рообігу страхувальника, страховик і після закінчення терміну дії договору несе відповідальність щодо застрахованих вимог страху­вальника до своїх партнерів, які з'являлись під час дії договору.

Застосування обов'язкової франшизи в страхуванні примушує страхувальника вживати за­ходів щодо недопущення збитків і ретельно перевіряти надій­ність і кредитоспроможність своїх контрагентів.

В українській страховій практиці цей вид страхування набуває все більшого значення.